Жити в Європі: Як "pozor" та "kaki" збили з пантелику закарпатських студентів

Кореспондент Depo.Закарпаття, гризучи "закордонну" науку в університеті Братислави, паралельно опановувала "азбуку" студентського життя за кордоном.

Частина шоста. Свої правила.

Мовні особливості

Вдома ми навряд чи помічаємо слова й жести, які є невідємною рисою тільки нашого характеру, особистості, менталітету. Проте все перевертається "з ніг на голову" коли ти потрапляєш до країни, де все трохи по-іншому. Саме так і відбулося зі мною, коли я вперше приїхала до Братислави. Я не на жарт хвилювалася, аби не "напартачити", адже тут я збираюся затриматися щонайменше на два роки. Магістратура, транспорт, айсик, думки студентів – про це все я вже розповіла. Сьогодні – про словацьку мовну культуру або "як не вдарити обличчям у болото".

Українська і словацька мова – споріднені, адже входять до однієї групи мов – слов'янської. Проте, зрозуміло, що й відмінностей тут чимало.

Перше, що привернуло мою увагу і змусило усміхнутися – звичайний дорожній знак, на якому був напис: "POZOR!". На перший погляд значення зрозуміле, але дослівний переклад цього слова – "УВАГА!".

Як з'ясувалося, це був лише початок. Якщо хочеться відзначити чиїсь парфуми, потрібно сказати: "Úžasné vôňa" ("Ужасне воня"), що у перекладі означає: "Чудовий запах". Якщо потрібно до аптеки, потрібно шукати напис "Lekáreň" ("Лєкарень"), а якщо до лікарні, то "Nemocnica" ("Нємоцніца").

Якщо хочеться пожартувати, то за допомогою "sranda" ("сранда"), що у перекладі означає "жарт", найкращий спосіб це зробити. Коли мені потрібно зважити фрукти, то потрібно шукати слово "ovocie" ("овоціє"), а якщо потрібно овочі, тоді це "zelenina" ("зеленіна").

Ще зі школи пам'ятаю одне з найголовніших правил української мови: "Дієслова з НЕ пишуться окремо". Але навіть у цьому випадку Братислава продовжує "ламати стереотипи", адже тут дієслова з НЕ пишуться разом.

Спілкування

Вітатися прийнято завжди й з усіма, проте тут потрібно знати, як правильно це зробити. З молоддю – це зазвичай "ahoj" ("агой") або "čao" ("чао"), котрі можна вживати у значенні як "привіт", так і "бувай". З дорослими – "dobrý deň" ("добрій день"), "dovidenia" ("довіденья"). Проте якщо вітатися потрібно з викладачем, то це ціла процедура, адже тут потрібно не просто знати його прізвище, а й титул, яким він володіє: доцент, доктор тощо. Якщо цієї інформації немає, то можна й "пан" чи "пані", проте без прізвища всодно не обійтися.

Це були основні моменти, котрі зацікавили мене найбільше, а тут їх чимало і вони різняться від наших. Сміття, наприклад, тут сортують не за бажанням, а за вимогами. Змушувати ніхто не буде, проте в людей є відчуття відповідальності перед самим собою. Або ж дороги, які ремонтують не в дощ, а в сонячну погоду і, щонайменше, сантиметрів 20 завтовшки. Машини, які паркуються у заборонених місцях не попереджають, а одразу відправляють на штрафмайданчик. Тепер стає зрозуміло, чому вислів: "Жити, як у Європі" – це не порожній звук. Проте це і не докір, а приклад, котрий можна і варто наслідувати.

Читайте також із циклу "Жити в Європі":

З чого закарпатські студенти починають "вливатися" в ЄС

Як закарпатському студенту влаштуватися в гуртожитку ЄС

Навіщо закарпатському студенту за кордоном "айсик"

Чому "на Словаках" закарпатські студенти можуть забути про таксі

Як закарпатські студенти інтегруються в "інтернаціонал"