Жити в Європі: Що таке "Еразмус" і з чим його "їдять" студенти

Кореспондент Depo.Закарпаття продовжує гризти "закордонну" науку в університеті Братислави, щоб стати магістром. Паралельно з цим опановує "азбуку" життя за кордоном.

Частина 11. Програма обміну студентів

Час плине швидко, і, таке враження, що я за ним не встигаю. Не за горами Новий рік, вже ось-ось закінчиться перший семестр мого навчання у Словаччині, який так швидко пролетів. Проте саме зараз студенти не тільки старанно готуються складати іспити (і я в тому числі), а й вже планують свій наступний навчальний семестр. Можливо, для українського студента це звучить не зовсім зрозуміло, проте у Словаччині це досить важлива подія.

Хочу розповісти про відому більшості програму обміну студентів, викладачів і науковців країн-членів Євросоюзу, а також Ісландії, Ліхтенштейну, Македонії, Норвегії і Туреччини, яка називається "Еразмус". До списку країн-членів входить і Україна, студентам якої і присв'ячується…

Суть програми – співпраця між університетами й підвищення мобільності студентів. Головною умовою "Еразмусу" є те, що студент може отримувати стипендію у ВУЗі, в котрому навчатиметься. Проте пощастити зі стипендією може не завжди, адже кількість "стипендіальних" місць є обмеженою. Та все ж плюси є, адже в будь-якому випадку за навчання в іноземному ВНЗ студент не платить.

Сума стипендії залежить від ліміту, який визначається для кожної країни. Терміни навчання і стажування можуть складати від 3 місяців до 1 року. Щоб краще зрозуміти, що ж це таке і з чим його їдять, я розпитала Юлію Гончар, яка вже третій місяць навчається за цією програмою.

"Моя програма добігає кінця, і я можу з впевненістю сказати, що Erasmus+ це найкращий досвід в моєму житті та одне з найважливіших рішень, які я коли-небудь приймала. Минулого року я вступила до словацького університету. Проте на цьому я вирішила не зупинятися і спробувати щось нове для себе. Програма Erasmus+ завжди цікавила мене, проте ніхто з моїх одногрупників не проявив бажання щодо участі в ній, окрім мене. В свій успіх я не вірила, але вирішила використати шанс. А чому б і ні?", - щиро поділилася Юля.

Найскладнішим, за її словами,був етап збору всіх потрібних документів. Цей процес можна поділити на кілька етапів. Перший - збір документів для університету, в якому навчаєшся. Пакет документів та вимоги для участі в програмі в кожному університеті різні. "Для університету, котрий обрала, я написала мотиваційний лист і резюме англійською і словацькою мовами. Після цього зі списку університетів-партнерів обрала три варіанти. Насправді, вже тоді я знала, що це буде Австрія, тому і поставила її на перше місце", - згадує співбесідниця.

Наступний етап – співбесіда. "Тут я відповіла на кілька стандартних запитань: Чому я хочу взяти участь в програмі? Чому саме ця країна та цей університет? Чи володію я німецькою? Моє хобі і подібне. Після співбесіди оголосили список учасників, які пройшли цей етап. На щастя, я знайшла своє прізвище в цьому списку, але без можливості отримувати стипендію. Проте згодом хтось відмовився від участі, список посунувся і я отримала свій шанс на стипендію у розмірі €440", - розповіла Юля.

Далі - збір документів для університету. На цьому етапі потрібно контактувати безпосередньо з університетом, надіслати необхідні документи й отримати підтвердження. Їх Юля збирала протягом літа, на відстані в тисячі кілометрів, зі США. Опісля надіслала резюме, мотиваційний лист, оцінки за минулий рік, також обрала спеціальність і список предметів, які б хотіла вивчати. Згодом отримала згоду і все, що залишалося – це оплатити гуртожиток, оформити страхування і студентську візу.

Для навчання Юля обрала місто Інсбрук в Австрії, яке розташоване в Альпах, неподалік Італії. "У це маленьке і затишне містечко, яке з усіх сторін оточене горами, я закохалась одразу. Люди тут відкриті, дружелюбні і завжди задоволені своїм життям. Вони обожнюють гори, спорт і все, що з цим пов'язано. На додачу, це ще й студентське місто, де є два невеликі, проте відомі університети, які залучають до себе іноземних студентів. Обраним університетом я теж дуже задоволена. Рівень освіти тут надзвичайно високий, викладачі – професіонали своєї справи, а студенти – мотивовані й обожнюють навчатись! Максимум практики, творчих самостійних і групових завдань та мінімум теорії. Хоч Австрія і дорога країна, проте мені вдається вкладатися у розмір стипендії. За житло потрібно платити €300. На їжу витрачаю орієнтовно €75 на місяць", – каже Юлія.

"Erasmus для мене – це не тільки можливість спробувати себе в іншій сфері чи провести семестр за кордоном, – продовжує вона. – Це досвід і купа нових знайомств, це подорожі й обмін знаннями, вдосконалення англійської, пізнання нових культур і маса вражень щодня!"

Мені ж стало цікаво, чи різняться бажання й очікування українського студента від словацького. Тож вирішила запитати одногрупника Томаша Кушніра, котрий вже наступного семестру освоюватиметься в новій країні.

"Оскільки я вирішив вступати на магістратуру й продовжувати навчання, захотів змінити звичну мені обстановку. "Еразмус+" для мене став найкращим способом втілити бажане в реальність. Зараз я лише у фазі підготовки, тому ще не знаю, який досвід на мене чекає. Хоч університетська "бюрократія" – не найкраще, з чим мені доводилося зустрічатися, проте і не найгірше, тому впораюсь. На вибір у мене було три країни: Чехія, Іспанія або ж Польща, яку я в підсумку й обрав. З досвіду одногрупниць знаю, що в Мадриді всі предмети були іспанською, а все, що я можу сказати цією мовою – це "Me gusta". Чехія для мене не була такою цікавою, оскільки я там буваю відносно часто, а розмовляти можу й словацькою, адже наші мови дуже схожі. Мовний бар'єр – це словосполучення, котре характеризує програму. Проте саме його я намагатимусь здолати", - розповів Томаш.

Хлопець зізнався, що досить складно було з пошуком предметів у Варшаві. "Сподіваюсь, що з часом все стане зрозуміліше. Це така собі підготовка до паперової роботи, якої в мене незабаром буде чимало. Проте після цього починається один із найцікавіших етапів, на котрий я очікую найбільше: нові знайомства і нова країна. Дуже хочу порівняти, чим відрізняється навчання в Польщі від навчання в Словаччині. Вже з нетерпінням чекаю наступний семестр і продовжую вивчати мову, що додає мені стимулу й енергії", – подлився Томаш.

А я продовжую готуватися до закінчення першого семестру. Хоч до участі в програмі мені ще далеко, про неї я вже знаю достатньо. А з часом, хто-зна, можливо і гайну в яку-небудь Ісландію чи Ліхтенштейн.

Читайте також із циклу "Жити в Європі":

З чого закарпатські студенти починають "вливатися" в ЄС

Як закарпатському студенту влаштуватися в гуртожитку ЄС

Навіщо закарпатському студенту за кордоном "айсик"

Чому "на Словаках" закарпатські студенти можуть забути про таксі

Як закарпатські студенти інтегруються в "інтернаціонал"

Як "pozor" та "kaki" збили з пантелику закарпатських студентів

Чи можливо "на Словаках" втриматися від віденської кави

Як українському студенту влаштуватися на роботу в Словаччині

Де в Братиславі наближення свята можна відчути на смак

Як на Млинській долині студентам не дають забути про "здоровий дух"