Життя на колесах: Як словаків стимулюють не зраджувати залізниці

Другий рік, як можу, чемно і сумлінно навчаюсь в університеті Братислави, а заразом вчусь "зі смаком" відпочивати. У Словаччині це можливо, бо студент може запросто дозволити собі мандрувати з кількома євро в кишені і, що не менш важливо, робити це часто і з задоволенням. Порадами, як легко подорожувати, я ділилася вже багато. Назрів час розповісти більше про транспорт, яким користуюся найчастіше. Тож сьогодні про те, з чого "зроблені " поїзди і залізниця Словаччини. Впевнена, що українцям буде цікаво.

Почну з банального: Словацька залізниця була створеня як окремий пасажирський перевізник на початку 2005 року. Вона має статутний капітал €212,44 млн, а її єдиним акціонером є держава, представлена Міністерством транспорту та будівництва Словацької Республіки. Залізниця здійснює громадські пасажирські перевезення на підставі державного замовлення, а з грудня 2016 року експлуатує швидкісні комерційні поїзди (InterCity) без державної підтримки. До 2030 року словаки планують мати 60% нових поїздів, тож намагатимуться збільшити фінансування залізниці на €100-120 млн на рік і до 2025-2026 років активи повинні зрости до €1-1,5 млрд.

Залізничне сполучення – чи не найбільш комфортний і точно найбільш швидкий варіант переміщення Словаччиною. Залізнична мережа має протяжність більше 3 660 км. Звісно, у порівнянні з Україною, де протяжність залізниць понад 22 000 км, це крихта, але ж і території двох країн різняться. Кількість пасажирів, яких перевозить словацька залізниця, щороку зростає: 2014 року їх було 47 мільйонів, 2015-го – 57, а 2016 вже майже 66 мільйонів. Торік кількість пасажирів становила 71 млн., цього року залізниця має намір збільшити це число на три мільйони. Причина такого стрімкого зростання – нульовий тариф, той самий, про який згадую щоразу, коли розповідаю про подрожі: діти, студенти й пенсіонери їздять словацькою залізницею безкоштовно. Правда, на швидкісні міжміські експреси нульовий тариф діє не для всіх – тут пропонують лише знижку для студентів.

В одній із подорожей почула від словацького залізничника пояснення, для чого ввели нульовий тариф. Безкоштовний проїзд для дітей і студентів повинен щось на кшталт "прив'язати" їх до залізниці, аби і потім, коли студентське життя буде позаду, а в гаманці з'явиться більше грошей, не припиняти їздити поїздами. А ще словакам частенько наголошують, що залізниця завдає, порівняно з автівками, менше шкоди довкіллю. До слова, безкоштовний проїзд гарантований не тільки словацьким громадянам, а й пенсіонерам, студентам і дітям із понад двадцяти європейських країн. України серед них поки немає, проте українці можуть скористатись безкоштовним проїздом у словацьких поїздах – для цього достатньо бути, як я, студентом словацького "вишу" й мати міжнародний студентський "айсик", про який також уже розповідала.

За інформацією словацьких новинних сайтів, держава витрачає €13 млн на рік на безкоштовну вартість транспортування учнів, студентів та пенсіонерів. За даними транспортного сектору, безкоштовними квитками користуються майже 60% населення, що складають учні та студенти. В поїздах налічується близько 73 000 пасажирів на день.

У більшості напрямків поїзди відходять практично щогодини. Подорожувати можна як на швидкісних, так і на звичайних поїздах: повільні регіональні потяги називаються Osobni (Os), швидкі – Rychlik (R) і Express (Ex), а найбільш швидкі – InterCity (IC). Потяги InterCity досить швидкі і долають відстань, наприклад, від Братислави до Кошице лише за 5 годин. Бронювати місця необхідно тільки на декількох найбільш затребуваних залізничних напрямках, на інші напрямки квиток можна купити безпосередньо перед відправленням. Ціна квитків варіюється залежно від відстані і класу вагона. На офіційному сайті залізниць Словаччини можна подивитися розклад поїздів, а також купити квитки на всі напрямки. Можна обирати клас вагону та навіть номер місця. Переважна кількість вагонів з сидячими місцями, але є і спальні.

Поділюся враженнями про спальні вагони швидких поїздів Rychlik (R) Всього є два типи таких вагонів, один із яких кожен обирає самостійно, купуючи квиток. Перший тип: lôžkové, тобто вагони з ліжками. Тут купе можуть бути одномісними, двомісними й трьохмістними. Також купе цього типу поділені для жінок і чоловіків. Якщо пари, подружжя або ж групи хочуть подорожувати разом, доведеться купити усі місця в купе. Ліжка у вагонах завжди застелені наперед, а в кінці поїздки ніхто не кричить: "Поверніть білизну". Для студента такий проїзд коштуватиме €12. Купе охайні настільки, що ввійшовши, хотілося перевзутися в домашні капці. Тут окремі відділи для багажу, драбина для того, аби викарабкатися на верхню полицю. Біля ліжка – дзеркало, а біля дзеркала – склянки для води, чаю або кави. Вода й круасан також є обов'язковим набором для подорожуючого. Якщо пощастить, сусід може так і не з'явитися, а купе буде у розпорядженні однієї людини до кінця поїздки.

Правда, є одна умова: для того, аби дозволити собі цю розкіш, треба завчасно купувати квитки. Бо у день відправки важко придбати студентський квиток, а "дорослий" коштує вже €35. Різниця відчутна, тож мандрівки бажано планувати заздалегідь. Можна знайти квиток дешевше, наприклад за €26, та вже тоді купе доведеться ділити із шістьма товаришами. Шість, а не чотири, як в Україні, - максимальна кількість подрожуючих в такому купе. Замість місця для валізи – ще три полиці, а дістатися на найвищу, третю ой, як не просто. Знаю достеменно, доводилося перевіряти на власній шкурі.

Ležadlové (спальні) вагони мають спільні купе як для жінок, так і для чоловіків. У вагонах цього типу ліжка наперед не застелені. Купе розраховані для чотирьох або шістьох людей. Без студентського квиток у такому вагоні обійдеться у €26. Для студента ж квиток у вагоні для шістьох обійдеться у € 8, для чотирьох – € 9.

Варто зазначити й те, що вдень їхати також набагато дешевше. Місце для студента у "сидячих" вигонах коштуватиме €1. Якщо і євро хочеться зекономити, то їхати можна й безкоштовно, попередньо зайнявши вільне місце. Однак, варто бути готовим, що хтось попросить його звільнити й доведеться шукати собі нове. Чесно кажучи, нічого страшного - "халявне" місце можна і пошукати.

За весь час мого перебування в Словаччині в Україну доводилося їхати не лише з кимось, але й самій, щонайменше 6 годин. Та тут головне книга, навушники або ноутбук, і час пролетить зі швидкістю світла. Підзарядити той самий ноутбук чи телефон зовсім не проблема, бо вагони оснащені не тільки розетками, а подекуди й USB-портами. Якщо пощастить їхати у новому вагоні, то можна підключитися до wi-fi. Інколи трапляються балакучі подорожуючі, з якими дорога здається непомітною. Тому тут вже як пощастить.

Цікавим, хоча і не дуже "плюсовим" фактом є те, що словацькі поїзди мають погану звичку запізнюватися. Ніби й виїхали вчасно, й екстренні зупинки не робили, а приїхали на 30 хвилин, а то й на годину пізніше. Таке трапляється через те, що поїзд може чекати, витримуючи належну відстань до потягу попереду або ж просто зламатися. Тобто бувають і затори. Тож, якщо поїздка потягом передбачає пересадки, краще брати квиток із добрячим запасом, аби не запізнитися. Проте, якщо поспішати немає куди, жодних проблем "залізничні затори" не створять.

І останнє: поїзди в Словаччині завжди супроводжує поліція. Бо усіляке трапляється, тож так спокійніше – і пасажирам, і правоохороним органам.