На авто Америкою: Як закарпатські студенти підкорювали Штати. Фініш

Повірити, що мандрівка закінчилася, не можу досі, бо і сам факт, що вона взагалі була, прийняти важко. Важко, бо подорож промайнула швидше, аніж змінюється настрій чи погода, вмикається/вимикається світло або та мить, коли я кліпаю, щоб порошинка випала з ока. Наші більш ніж 4000 миль (6500 км), 14 штатів, 10 недоспаних ночей і неймовірна кількість найкращих спогадів добігли кінця.

Фініш. Висновки. Поради

Наш останній мандрівний ранок почався в одному з найбільших і в одному з найкращих Національних парків США – "Секвоя". Прокидатись і вдихати свіже повітря лісу, мружитися від того, що у вікно нашої, вже такої улюбленої, задешево купленої автівки світить сонечко, й у той самий час усвідомлювати, що наша подорож, хоч ще й триває, але вже добігає кінця – важко й солодко одночасно. Але це ще один привід цінувати "момент" і насолоджуватись тим, що є сьогодні і зараз, що ми й робили, прогулючись парком.

Про "Секвою" ми знали лише те, що є там одне із найбільших дерев (яке, на хвилинку, потрібно обходити 15 секунд), ми швиденько сфотографуємося і, вже за звичкою, біжимо далі. Як виявилося на місці, навіть для того, аби доїхати до нашого "диво-дерева", потрібно щонайменше 1,5 години гірською дорогою (нарікань нема, бо вона була ідеальною, лише мегазакрученою, що нас заповільнювало). Висота, на яку ми забралися, майже рівна нашій Говерлі і дорівнює 2041 м (зауважу, що це ми ще не до кінця підійнялися). Аби дістатися з одного кінця парку до іншого, потрібно терпіння, багато бензину і щонайменше 2-3 години часу (це якщо ніде не зупинятися). Оскільки останнього нам не вистачало найбільше, довелося повертатися раніше, аніж нам того б хотілося. Тим не менш, до дерева доїхали, перевірити скільки потрібно часу аби його обійти не змогли, бо воно за огорожою. Тому краще зупинятися дорогою біля таких самих велетнів, обійматися з ними і не відчувати різниці.

Я розповідала, що на Ґранд-Каньйон проїзний квиток на територію парку можна придбати щонайменше на 7 діб. Як виявилося, із "Секвоєю" така сама ситуація. Тим не менш, цього разу ми вирішили не повторювати наші помилки і продати квиток, щоб компенсувати, знову ж таки, ті 6 днів, які б ми могли провести в "Секвої". Ми підходили до потенційних відвідувачів парку і пропонували квиток вже на 6 днів, але й дешевше – не за $35, як купували, а за $20, щоб усім догодити. З другої спроби нам це вдалося, тож ми продовжили нашу подорож. Наступна зупинка – Сан-Франциско.

Галопом по Сан-Франциско

П'ять годин в дорозі після "Секвої" – і ми у вітряному Сан-Франциско. Глянути на холм під назвою Твін-Пікс, звідки відкриваються неймовірні краєвиди, ми не змогли, бо місто зустріло нас туманом, якого звати Карл.

Ранок був холодний. Алькатрас – це острів, на якому розташована відома і найбільш захищена в'язниця для особливо небезпечних злочинців й тих, хто здійснював втечі з попередніх місць ув'язнення. Про Алькатрас кажуть так: "Якщо ти порушив закон – ти потрапляєш у в'язницю. Якщо ти порушив правила в'язниці – ти потрапляєш в Алькатрас".

Не знаю, хто що каже про Твін-Пікс і краєвиди звідти, але якщо хочеться побачити не тільки Сан-Франциско у всій його красі, то варто прийти на маяк Пойнт Боніта. Менше слів, більше фото.

Чудовий пірс Санта Моніка із заворожуючими краєвидами і морськими котиками, які б'ються, кричать і просто сплять один біля одного.

Міст "Золота Брама". Це місцева визначна пам'ятка й один із символів США. Пройти повз ми, звичайно, не змогли й не хотіли.

Спочатку ми думали, що наш друг "Карл" нам завадить, адже через нього багато туристів не можуть зробити омріяну фотографію на фоні "Брами". Та цього разу нам пощастило. Щоправда прийшов інший дружок, якого я назву "потужний вітерець".

Зізнаюсь, коли Нік привіз нас до Alamo Square, то перше, що я запитала: "І що?" А він: "Та це найпопулярніше місце серед туристів". Найпопулярнішим місцем виявились ось ці цікаві будиночки у Вікторіанському стилі, про які я вперше почула вже біля них.

Якщо ви фанати фільмів Джекі Чана, і вам просто подобається китайська культура, то це місце, яке обов'язково потрібно відвідати. Окрім чаруючої музики в закладах, таких самих запахів і просто атмосфери додається відчуття, ніби й побували в самому Китаї. З Нью-Йоркським навіть порівнювати не буду. Сюди. Варто. І крапка.

Закінчили ми наш день, гасаючи з відкритими ротами і звисаючи з найстарішої канатної дороги в Сан-Франі, яка діє й сьогодні. Проїзд не з дешевих - $7 в один кінець. Казати, що заплатила б і більше, не буду, бо якщо почують, то піднімуть вартість за проїзд.

Ніколи не думала, що бажання щось завершити буде до нестями болючим. Тим не менш, підкорення Штатів на авто завершилось. Летимо до України. Усвідомити все, що з нами сталося, очевидно, доведеться пізніше. А поки, побажання всім, хто задумав чи ще не задумав подорож.

Щирі поради

Подорожуйте з тим, хто зможе полегшити ваші страждання (це я жартома, звичайно). Та все ж, набагато легше подорожувати з тим, хто робить це не вперше і зможе допомогти, направити і застерегти від усяких передбачуваних, й не дуже бід. Нашим ангелом охоронцем був Нік .

Мрійте, бо не пуста це справа, і якщо хочете пришвидшити справу, то робіть щось для цього. Перше – роздрукуйте мапу США (чи будь-якої іншої країни) і жирно обведіть місця, які точно хочете відвідати. Друге – не сидіть склавши руки. Погано розмовляєте англійською? Вчіть. Боїтеся, що не вийде? Тоді можете залишитися без шансів втілити бажане в реальність. Не знаєте, як почати? Це нормально, ніхто не знає, тому просто зробіть хоча б щось, і буде вам добре. Третє – пакуйте чемодани і готуйтеся до того, що це будуть одні з найкращих спогадів у вашому житті.

P.S. Було страшно, але таке враження, що цей приємний післясмак назавжди залишиться з нами. Принаймні, я цього дуже щиро бажаю.

Для тих, хто приєднався до подорожі на фініші:

День перший

День другий

День третій

День четвертий

День п'ятий

День шостий