На авто Америкою: Як закарпатські студенти вирішили підкорити Штати. День другий

Подорож Америкою на автівці, скажу вам, інколи не пердбачувана, інколи важкувата, але дуже цікава. Перший день був шаленим: хотілося всього й одразу, робилося не все і не завжди так, "гальмувалося", коли треба було миттєво вирішувати і "неслося", коли варто було б заспокоїтись і уповільнити темп. Тим не менш, не хочеться, аби кожен наступний день був розміреним і передбачуваним. Отже, сьогодні побачимо Чикаґо.

День 2. До Чикаґо

Незважаючи на те, що подорож ми (зі мною мандрують друзі Антон і Нік), розпланували ще задовго до її початку, вносити корективи доводиться частіше, аніж ми думали. Здавалося б, це мінус, але ні. Принаймні, в нашій ситуації.

Зрозуміло, що наш час обмежений, бо офіційно у нас залишилось 30 днів, аби покинути країну, та й квитки на літак купили ще вдома. Тому якщо зайвий раз зупинитися в незапланованому місці хоча б на 5 хвилин ми можемо, то до кінцевої точки маємо прибути вчасно (інакше нам можуть "допомогти", тобто депортувати, що нам не дуже підходить).

Робити все за графіком - це добре, але відмовити собі у спокусливій незапланованій екскурсії ми не могли. Правда, і не дуже пручалися цьому. Прокинувшись, пішли снідати і виявили на карті, що перебуваємо за 5 хвилин їзди від будинку, де народився Майкл Джексон. Ось так спонтанно і почався наш день, після чого наші плани почали зсуватися. Думаю, багато хто погодиться, що спонтанність деколи буває і на користь. В нашому випадку такі спонтанні повороти тільки збагатили нашу поїздку.

Тихий і спокійний район. Може, тому, що на дворі – восьма ранку, ще й вихідний. Або це просто маловідоме місце серед туристів – можемо тільки здогадуватися. Проте, це нам навіть сподобалось, бо ніхто не підганяв фотографуватися і "дуріти" від радості швидше. Звичайні будинки довкола, серед яких - проста і охайна оселя, в якій народилася легенда.

На паркані - банери для автографів. Звичайно, що ми залишили й свій.

"Будинок Джексона" ввірвався в наші плани неочікувано, тож якоїсь миті здалося, що далі мандрівка скоріш буде нагадувати "місію нездійсненну". Нам за короткий відрізок часу треба швидко заїхати в Чикаґо , ще швидше побачити основні культурні пам'ятки і зовсім швидко зібратись в дорогу далі, бо вона планується тривалістю в 13 годин і довжиною понад 1300 км. Нехай і не як по-маслу, і не швидко, але ми проїхались містом, вистояли чергу до Willis Tower, а потім – ще одну, аби зробити ось таке круте фото.

Другий за висотою хмарочос США – одна з найвизначніших пам'яток Чикаґо. Висота 110-поверхової будівлі – 442 метри, фотографувалися ми на 103-му поверсі, на який доїхали практично за лічені секунди. Повернувшись "на землю", відвідали не менш чудовий парк Мілленіум. Хоч "гуляли" й зі швидкістю світла, проте ось цю його найвизначнішу пам'ятку не пропустили.

Хмарна брама — скульптура британського художника і скульптора Аніша Капура. Вікіпедія каже, що за задумом творця скульптура повинна нагадувати краплю ртуті, що падає, але час зупинився, і блискучий рідкий метал завис за секунду до падіння.

Хоч час неабияк підганяв, та проїхати повз справжній американський ярмарок ми тежне змогли. Розраховували, що хвилин 20 вистачить, аби "пробігтися" рядами, та пройшло пітори години. Не з пустими руками, але напівпорожніми гаманцями, задоволені, ми знову відправилися в дорогу.

Кілька нотаток на полях

Чим далі, тим кращі дороги. Ну і як тут не заснути? Ох, ці американці: все для людей.

Багато знаків з оленями. Це класно, правда боюсь, щоб не зустріли одного на своєму капоті.

"Вигуляли" себе в Чикаґо (від культурних пам'яток і парків до блошиних ринків. За кілька годин полюбили місто). До слова, тут чимала, а головне, культурно-активна українська діаспора.

Дороги платні. Напевно, тому й класні. Коли щастить, то коштують лише $1, а коли не дуже, то й $20.

Проїхали ще три штати: Іллінойс, Вісконсин, Міннесота.

Усе більше відчувається, що з кожним днем ми все ближче до знаменитого Західного узбережжя і, в той самий час, вже дуже далеко від Нью-Йорка. Зовсім інша Америка, що не може не подобатися. Тож далі буде.