Водний полон: Коли Закарпаття стане зоною екологічного лиха

Закарпатці стали заручниками води. І як би не старалися вони на рахунок цього жартувати, на кшалт "та не було ще того паводку, який збив би з ніг закарпатця", треба визнати: регулярність паводків в останні пару десятиліть насторожує.

Та спочатку трохи історії. За даними, які можна знайти у світовому павутинні, небезпечні на Закарпатті повені відбувались у 1700, 1730, 1864, 1887, 1895, 1900, 1911, 1913, 1926, 1927, 1933 і 1941 роках. При цьому кожна наступна супроводжувалася все більшими зсувами ґрунтів та сельовими потоками.

Мало хто пригадує, що велика повінь в Ужгороді відбулася у 1867 році. Водою знесло купіль із мінеральною водою, котра була на правобережжі. Але найбільше постраждала лівобережна частина. Ще більша повінь мала місце 1893 року. Тоді в серпні бурхливі води Ужа зруйнували дерев'яний пішохідний міст, який був трохи нижче, ніж нинішній. Новий, залізний, який став пішохідно-транспортним, збудували в 1896-1897 роках.

У 1958 році фотограф зафіксував високий рівень води у Латориці в межах Мукачева. Вода, як видно на фото, піднялась практично до самого мосту. Рівень води того дня перевищував 5 метрів.

Факти про повінь, що сталася в Тячівському районі 1970-го, для багатьох є невідомими й нині. В колишньому Радянському Союзі їх замовчували, адже тоді все трагічне ставало таємним. Унаслідок цього стихійного лиха загинуло 5 людей. Страшні дні 13-14 травня назавжди закарбувалися в пам'яті мешканців району. Тоді житловий фонд м. Тячева був пошкоджений на 90%. Із 1860 будинків, які постраждали, понад 50 потребували повної відбудови.

Але запам'яталися найбільше повені 1998 і 2001 років. Початком трагедії 1998 року стали інтенсивні дощі 3-5 листопада. Вийшли з берегів річки Тиса, Теребля, Тересва, Боржава, Латориця та інші, які підтопили майже 120 населених пунктів. У зоні стихійного лиха опинилося близько 350 тисяч людей – майже третина населення області. Внаслідок повені загинуло 17 людей. Відселено із місця стихійного лиха понад 20 тисяч осіб. У період паводку було підтоплено 40 793 житлових будинки, з них 2 695 зруйновано та 2 877 пошкоджено. Було також зруйновано 12 мостів, 48,6 км автодоріг, активізовано до 980 зсувів. Крім того, 48 мостів і 722,2 км автодоріг було пошкоджено. Було виведено з ладу 18 водозаборів, 28 каналізаційних насосних станцій, 20 очисних споруд та 45 котелень. Пошкоджено 3,1 км залізничних доріг, 2,4 км зруйновано. Листопадовий дощовий паводок завдав збитків області на суму 810 млн гривень, водогосподарським об‘єктам — понад 12 млн гривень.

Наслідки паводку у березні 2001-го були катастрофічні і сумарні збитки на той час становили 317 млн. грн. Але за цими грошима стоїть реальне життя людей. Було підтоплено 255 населених пунктів, 33 580 будинків, знеструмлено 98 населених пунктів, через що майже 14 тисяч осіб було відселено й евакуйовано. Були і людські жертви. Саме повені 1998 та 2001 років зруйнували єдиний у Європі й один із двох у світі музей лісосплаву на Чорній ріці.

Велика вода час від часу підтоплювала і місто Ужгород. Восени 1992 року сильні дощі спричинили підняття рівня води в Ужі. Повінь 1998 року також зачепила обласний центр: були затоплені всі підвальні приміщення гуртожитків №№ 1, 2, 3 та спорткомплекс УжНУ, Палац дітей та юнацтва, вулиці І. Франка, Павлова, Яна Гуса, Гарайди, частково Митна, Закарпатська, пл. Лаборця, Студентська набережна й стадіон "Авангард".

2010-й знову став періодом природних катаклізмів, які завдали великої шкоди населеним пунктам Закарпаття. Повінь, спричинена сильними дощами 3, 4, 15, 16 червня та 3, 4, 7, 8 липня, наробила багато біди в низовинних селах Мукачівського району. За повідомленнями управління МНС, тут загалом постраждали села 8 сільських рад, 5354 га сільськогосподарських угідь, загинули посіви на площі 654 га. Попередня сума збитків сільгосппідприємств району - понад 5 млн грн., а водогосподарських об'єктів - 6,37 млн грн. Найбільше з усіх постраждало с. Ракошино. Мешканці села розповідали, що велика вода прийшла так стрімко, що вони навіть не встигли повиносити у безпечне місце домашні речі та інше майно.

Далі згадується листопад 2015 року, коли інтенсивні дощі, які не припинялися майже три доби, спричинили різке підвищення рівня води в річках та потоках. Тоді загинула одна людина. Добряче "полоскотав" нерви закарпатцям і паводок у 2016 році. До прикладу, в Ужгороді у пік паводку під мостом неслося 740 тисяч літрів води на секунду. Цей паводок запам'ятається тим, що Угорщина висловила Закарпаттю офіційне застереження закарпатським водникам щодо маси непотребу, який прикордонні області цієї країни отримали в "подарунок" від Закарпаття разом із паводковими водами Тиси. Як підрахували фахівці, за хвилину по січенню Тиси закарпатці передавали Угорщині до ста пластикових пляшок.

І ось не став винятком 2017-й. У лютому закарпатці стали свідками видовищного і дуже небезпечного явища - на річках розпочався льодохід, або, як його тут називають, "турлаш". Через потепління річки Закарпаття перетворилися у небезпечні потоки. Присілок Мередюк у с. нижній Бистрий залишився відрізаним від світу – льодоходом було наполовину зруйновано міст. У самому центрі Ужгорода льодохід пробив опору пішохідного мосту. Через велетенський льодовий затор у Словаччині виникла загроза підтоплення Ужгорода. Тоді Закарпаття запропонувало Словаччині власні піротехнічні бригади для підривних робіт і розблокування льодоходу. У с. Бронька Іршавського району внаслідок льодоходу та різкого підняття води було зруйновано три житлові будинки. Крім приватного житла в Броньці підтопило дитсадок, який довелося закрити.

Боролися з водою мало чи не кожного весняного місяця. Влада заспокоювала, що область переживає щорічний весняний паводок і що цього разу обійдеться без серйозних наслідків. Так і було: дощі слабшали, температура поступово знизилася, що уповільнило танення снігу.

У ці дні закарпатці знову оговтуються від чергової повені.

Про причини частих екологічних лих говорять давно. Суцільні вирубки лісів, сміття й спрямлення рік – це основні фактори, які "б'ють" по регіону природними лихами. Науковці доводять: ситуація, яка склалася, є наслідком того, що, розгорнувши в Закарпатті активну й необдуману комерційну діяльність, людина знищує золотий фонд Карпат - праліси, котрі формувалися під впливом природних факторів упродовж тисячоліть, а тепер втрачають захисну роль. Сусіди України - Польща, Словаччина і Румунія вже усвідомили цю небезпеку і припинили промислове вирубування лісу в Татрах і Карпатах.

Як свідчать, до прикладу, дослідження урядової експертної комісії, на розміри наслідків паводку 1998 року вплинули, окрім природніх причин, антропогенні втручання, невідповідне для гірських умов протягом майже 200 років ведення водного, лісового і сільського господарства: порушення технології виконання культуротехнічних робіт, розорювання крутосхилів у гірських районах, де формуються паводки; знищення приполонинних лісів, створення величезних (в Українських Карпатах на той час — понад 100 тис. га) високогірних лук; інтенсивна лісоексплуатація, розміщення житлових будинків на шляхах гірських потоків, у місцях зсувів та селенебезпечних ділянок та інше. Про останнє неодноразово наголошують водники, бо і справді біда: у найбільш постраждалих селах від останнього паводку люди забудували заплави річок та ділянки, де раніше проходили русла річок. І це питання, щонайперше, до сільрад, які, роздаючи землі, грубо порушили водний кодекс, за яким такі землі не можна роздавати під городи, теплиці, чи, тим більше, під приватні будинки.

Здавалося б, після кожного пережитого паводку і влада "наверху", і місцеві чиновники, і самі закарпатці мали б серйозно поставитися до висновків усіляких комісій, дослухатися до порад міжнародних екологічних організацій. Та, як свідчить кожен наступний паводок, їх, м'яко кажучи, недочувають і, як наслідок, до кожної "великої води" готові недостатньо. І завжди знаходяться причини: вирубка, засмічення, недостатність фінансування.

Про вирубку лісу уже не говорить хіба дуже лінивий. Щодня десятки вантажних машин виїжджають з безлічі куточків Карпат, усі вони везуть ліс. Сотні кубів лісу щодня потрапляють під зруб. Активісти повідомляють про ці факти, однак відповідальність перед законом несуть одиниці. Тому дещо недолуго виглядало спільне звернення закарпатської прокуратури, СБУ та поліції до населення з проханням свідків вирубки дерев відразу фіксувати це на камеру, а також документувати номерні знаки транспортних засобів, які везуть кругляк та повідомляти правоохоронні органи за відповідними номерами телефонів.

Карпати, переконують екологи, вже слід визнати зоною екологічного лиха. Вони потребують державного захисту на найвищому рівні, бо на рівні губернатора чи управління лісового господарства вирішити питання вже неможливо. І питання наче "вирішується" великою кількістю постанов, розпоряджень, законів про відповідальність за знищення Карпат. Але ліс як рубали, так і рубають.

Щоправда, в обласному управлінні лісового та мисливського господарства не втомлюються повторювати, що з незаконною вирубкою борються і до справжніх причин паводків не мають жодного відношення, мовляв, причини треба шукати в недбалому ставленні жителів Закарпаття до свого краю.

Вже після паводку 2015 року гучно заговорили про іншу серйозну причину паводків – сміття, яке незліченою кількістю викидається в русла річок самими ж закарпатцями. Люди носять непотріб відрами, возять тачками та навіть машинами, мовляв, "вода понесе".

Особливо гострою проблема є в гірських районах. Там сміття викидають біля хат, у лісах, на узбережжях, а потім паводкова вода зносить усе в річку й "експортує" в країни Євросоюзу. Та коли ініціюється будівництво сучасних сміттєпереробних заводів, які здатні переробити відходи й генерувати електроенергію чи тепло, люди провалюють ініціативу на громадських слуханнях, виходять на акції протестів і готові блокувати дороги.

До речі, про протести: блокували дорогу і 17 грудня. В іршавській Вільхівці люди перекрили трасу, бо ніхто не приїхав відкачувати воду після паводку, і евакуйовані мешканці не могли потрапити до своїх осель. З часом рятувальники таки під'їхали і вже до вечора воду відкачали.

Останній паводок користувачі соцмереж обговорювали дуже активно. Щонайперше, закарпатців обурили дії Геннадія Москаля, який, на їхню думку, мав з'явитися бодай в одному підтопленому селі чи на зруйнованій дамбі. Раніше він таке залюбки практикував.

"На Закарпатті біда, а вони святкують". "У людей горе через повінь, а у цього клоуна "Гени-фестивального" – свято". "Знову гроші громади проїдає, а коштів на допомогу людям, що постраждали від повені, немає ", – писали у коментарях, обурюючись, що Москаль відвідав урочисте запалення менори в Ужгороді. Та Москаль, як добрий Миколай, заспокоїв усіх 19 грудня. "Грудневий паводок на Закарпатті пройшов без катастрофічних наслідків", - повідомив очільник Закарпаття.

Серед дописів було і чимало обурень і претензій до жителів сіл, які найбільше потерпіли від паводку. Йдеться про Вонігово на Тячівщині, де річка прорвала дамбу й підтопила 22 житлові будинки. Вода зайшла в підвали, погреби, іноді в цокольні поверхи будинків, що збудовані в низовині, де колись проходило русло Тереблі. Також слід згадати про село Вільхівка, що на Іршавщині, затоплене річкою Боржавою. 146 людей евакуювали на моторних човнах з 40 будинків. Дамбу укріплювали мішками з піском.

"Самі винні, бо хати набудували, а дамбу за*рали", "ото заради ще одного ряду картоплі покопали метр дамби", "зібралися б гуртом та обновили ту дамбу, а то ж ні – перекривають дороги, бо хтось це повинен зробити", "якщо влада недолуга, неспроможна щось зробити, чому газдовиті закарпатці не можуть захистити свої села?" – таких фраз вистачало. Майже кожна підкріплювалась фотопідтвердженням – ось так за*рали, а так розібрали, а так рознесли.

Збитки, які нанесла закарпатцям груднева повінь, ще підраховують, для цього створять відповідні комісії, як тільки рятувальники та водники завершать роботи з ліквідації наслідків стихії. Вони будуть чималенькі. Зрозуміло, питання з їхнім відшкодуванням вирішиться не одразу. Як і не одразу розчищеними стануть русла річок та зміцніють дамби. І знову буде чимало нарікань на всіх з боку всіх. До наступної повені. А там – як Бог дасть.