Медово-дьогтьовий заміс Андріїва: За що ужгородці лаятимуть і хвалитимуть свого мера

Про свою участь у прийдешніх виборах міський голова Ужгорода Богдан Андріїв ще ніде на заявляв. Більше того, багато хто з експертів переконаний, що друга каденція Андріїву "не світить". Кажуть, він і сам це розуміє, саме тому на парламентських виборах 2019 року пробивався до ВР десятим в команді Кернеса та Труханова "Довіряй справам".

Читайте також: Антимайдан і "золота набка": З якими ділами мер Ужгорода йде до Верховної Ради

Андріїв став мером попри гучні скандали – йому закидали масовий підкуп виборців та участь у Антимайдані. Скандали супроводжували Андріїва всю його мерську каденцію: він "вляпувався" у все, що стосується реконструкції та будівництва в місті. Його прізвище в багатьох ужгородців асоціюватиметься зі знищенням архітектурних пам’яток, розкраданням коштів на реставрацію історичних будівель, корупційними схемами в ремонті доріг, розкраданням комунального майна. Йому ще довго згадуватимуть заміну автентичної чеської бруківки на гранітні плити, які замовляли із його ж родинного заводу, і зрубані старі сакури, які були візитівкою міста.

Андріїва підозрюють в розтраті мільйонів і співучасті за попередньою змовою в службовій підробці документів. Чиновника заарештовували із заставою в 440 тисяч гривень, а з посади його усунути відмовилися. Андріїв вніс заставу й продовжував головувати. Понад рік триває судовий розгляд справи. Щоправда, думки ужгородців про мед і дьоготь –  що в чому ложка – кардинально різняться. І цьому є причини.

"Совине гніздо"

Андріїву інкримінують привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо крупних розмірах, а також співучасть, за попередньою змовою, у підробці документів. Йдеться про привласнення майже 6,56 млн грн під час будівельних робіт з реставрації пам'ятки архітектури національного значення "Амбар та винний льох XVII століття" (відоме як "Совине гніздо"). Частину коштів на реставрацію було виділено з місцевого бюджету, частина – кошти грантового проекту.

В Ужгородській міськраді прокоментували підозру щодо обставин реконструкції "Совиного гнізда". Там запевнили, що є офіційна технічна документація з державного органу, яка підтверджує відсутність матеріальних збитків, які б спричинили фінансову шкоду державі або громаді міста. Вартість всіх робіт з реставрації об'єкту – майже 23 млн грн. Куди поділися 6,5 з них, з'ясовує прокуратура. І саме вона має встановити, чи має чинний мер Ужгорода стосунок до цього.

Багато хто вважає, що ця гучна справа про "зловживання в "Совиному гнізді" – це не кримінал, а банальне політичне замовлення. Ужгородці пам'ятають занедбаний стан "Совиного гнізда", яке взагалі могло бути втрачене як пам'ятник архітектури національного значення. На сьогодні це, без перебільшення, одне з найкращих історичних місць обласного центру, де проводяться винні фестивалі, виставки, конференції, ярмарки та інші культурно-мистецькі заходи. 

Площа Шандора Петефі

Вручення підозри по "Совиному гнізду" було якщо і найсерйознішим, та не єдиним "потрясінням" для мера. Прокуратура відкрила кримінальне провадження за фактом виділення додаткових майже 11 млн грн на реконструкцію пл. Петефі в Ужгороді. І хоч прізвище мера у справі не звучить, але саме його не втомлюються лаяти "на чім світ стоїть" містяни через затяжний ремонт.

Фото: Ужгородська міськрада

Реконструкція площі і справді добряче потрепала усім нерви, але перший етап її позаду, і площа стала чи не найгарнішою в місті. Це визнають, і в багатьох потенційних виборців гнів переходить у милість.

Набережна Незалежності

Напружено у мерії складалася ситуація навколо реконструкції набережної Незалежності. Ужгородці висловили не тільки рішуче невдоволення тим, що відбувалося навколо "набки", але й підготували листа до тодішнього прем'єра Володимира Гройсмана, в якому просили "втрутитись у процес знищення історико-культурних пам'яток міста Ужгорода та посприяти відтермінуванню реалізації проекту оновлення набережної Незалежності в Ужгороді на наступний бюджетний рік."

Фото: Ужгородська міськрада

"Набку", до речі, відремонтували. Робили все швидкими темпами, аби встигнути освоїти виділені кошти. Думки про нову набережну в ужгородців також кардинально різняться: одні радіють рівненьким доріжкам та новим сміттєвим урнам, інші обурюються, мовляв, набережна – суцільне продовження площі Петефі – та ж гранітна плита, той же малюнок. І чекають, коли набережну через неякісно зроблений ремонт почнуть переробляти, як це неодноразово робили із площами. 

Інше

Андріїву можуть згадати, до прикладу, і реконструкцію площі Поштової. Бруківку, якою так довго вимощували площу, довелося демонтувати. І це після того, як понад чотири місяці ужгородці відчували незручність через "грандіозні" роботи перед будівлею міськради. І ось, нарешті, коли роботи було майже завершено, з'ясувалося, що бруківка крива, вистелена погано. Оскільки підрядник вже отримав гроші, то повертати їх мерія вирішила через суд.

Позатим, відновлення покриття тротуарів на площі Поштовій бюджету Ужгорода обійшлося у понад 1,5 мільйона гривень. Довелося знову терпіти і перекладання бруківки. Здавалось би, вже на другий час контроль за якістю робіт мав би бути прискіпливішим. Але нове покриття не витримало весняної "навали" туристів: у мережі оприлюднювали чимало світлин з Поштової, на якій "посипалася" кілька разів перекладена бруківка.

Читайте також: "Непотоплюваний" Андріїв: Чому прокуратура програє суди у справі мера Ужгорода

Можна згадати і площу імені Кірпи. Територію біля ужгородського вокзалу (перше, що бачать приїжджі) обіцяли облаштувати до 1 грудня 2017 року. Ужгородців до червня 2018-го годували обіцянками, мовляв, ще трохи – і об'єкт буде завершено. По завершенні ж стало очевидним, що після кожного дощу тут збираються калюжі, і вода стоїть по декілька днів. Окрім того, що пройти важко, вона ще й нове покриття руйнує.

Гроші і час – те, що витрачає міська влада на реконструкцію площ, вулиць і набережних. Результат різний: ужгородці отримують як різке невдоволення так і цілковите захоплення роботою мера Ужгорода.

"Кірпічку" – ужгородцям

У листопаді 2015 року Андріїв, як кандидат на посаду мера, підписав важливий документ "18 задач від "Кірпічки"  для майбутньої міської ради та мера", яким взяв зобов’язання забезпечити збереження зелених зон та їхнє розширення, забезпечити розвиток зон публічного простору (прогулянок, відпочинку, творчості , освіти, спілкування, дозвілля).  

"Кірпічка" – неофіційна назва зеленої зони з озером, яку "роздерибанив" попередник Андріїва. На сесії 9 листопада 2015 року відбувся зухвалий земельний "дерибан": під головуванням тодішнього мера Віктора Погорелова депутати позбавили Ужгород багатьох зелених зон, ухваливши зімни до генерального плану та план зонування. У січні 2016 року Ужгородський міськрайонний суд своєю ухвалою зупинив дію рішень депутатів, і ужгородці, затамувавши подих, чекали, чи подасть Андріїв апеляцію на рішення суду чи таки дотримається обіцянки і допоможе врятувати "зелену" зону. Чиновник підтримав містян, але почалася довга судова тяганина із орендарем зеленої зони – ТОВ "Ужгород-маркет". 

Небайдужі жителі міста були готові були відстоювати "Кірпічку" до останнього. Після довгих судових розбірок, у серпні 2019 року Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу товариства до Ужгородської міської ради на рішення Західного апеляційного господарського суду, який залишив у силі рішення Господарського суду Закарпатської області, яким було відмовлено орендарю у поновленні договору оренди зеленої частини з озером парку Перемоги, відомого як "Кірпічка". Рішення оскарженню не підлягає, "Кірпічка" остаточно повертається до комунальної власності міста. За що Андріїву, як кажуть, респект.

 … і про дороги

Передвиборчої програми, яку б можна було прочитати і проаналізувати, Андріїв у 2015-ому не представив. Тож ужгородці оцінюють його роботу, згадуючи здебільшого усні обіцянки. Якщо проаналізувати їх, а також щорічні звіти про пророблену роботу, то не важко помітити, що міського голову Ужгорода найбільше хвилює ремонт вулиць і доріг, трохи менше – транспорт, благоустрій, ще менше – охорона здоров'я, соціальний захист і фінанси.

Саме ремонт вулиць, доріг, внутрішньоквартальних територій будуть для багатьох ужгородців вагомим аргументом, щоб, у разі чого, віддати свій голос "за" Богдана Андріїва. Воно і не дивно: йти по рівному асфальту набагато приємніше, аніж ламати ноги у вибоїнах. І на якомусь рівні стає вже неважливим той факт, що асфальт після першого доброго дощу "розтечеться", і після першого доброго снігопаду зійде разом із ним. Таких прикладів в Ужгороді далеко не одиниці. Але, подумавши, містяни радіють нехай і кульгавій, але синиці в руках.

Так, згідно із звітом міського голови Ужгорода, лише у 2019 році оновилося чимало вулиць та внутрішньоквартальних територій.

 

Радіють ужгородці озелененню міста. Ті ж, хто "копає" глибше, обурюється, що на ці роботи йдуть невиправдані за величиною суми, мовляв, списати кількасот тисяч на дерева і квіти можна легко. Багато хто бачить у цих витратах банальне розтринькування грошей –чимало посаджених дерев та кущів чи то посохло, чи їх вкрали, чи понищили.

Чекають свого "раю" велосипедисти. В Ужгороді облаштовано кілька доріжок, однак цього катастрофічно мало, зважаючи на кількість любителів двоколісного транспорту.  В Андріїва це розуміють, а тому час від часу акцентують увагу і на завданнях щодо створення належних умов для велокористувачів та мікромобільних груп. До прикладу, на початку травня оголошено тендерну закупівлю комплекту обладнання для запуску в Ужгороді прокату велосипедів на умовах самообслуговування.

Вишенька на торті

В Ужгороді за мера Андріїва почав їздити новий комунальний транспорт – 20 комфортабельних автобусів. На найбільш жваві маршрути пустили сучасні "Електрони". Пасажири залишилися задоволеними чистотою, наявністю квитків і WI-Fi простором усередині транспорту. Крім того, ці автобуси оснащені камерами та датчиками підрахунку пасажирів. І куди ж без дьогтю: активісти цікавляться, чому ціна автобусів, які закупив Ужгород, вища ніж придбання аналогічних транспортних засобів у Львові.

Такі ось солодко-гіркі справи міського голови Ужгорода Богдана Андріїва. Куди з ними подасться мер, які політичні шляхи вибере, відомо поки, мабуть, тільки йому.