Коли французи приїдуть пробувати божоле від закарпатських виноробів (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Свято молодого вина в Ужгороді започаткували у 2007-му році. Виноробам краю подумалось: а чим закарпатці гірші за французів? Виноградники є, винороб - чи не кожен другий, вина файного вдосталь, то чом би і не почати пити його разом із Європою - у третій четвер листопада. Сказано - зроблено. І ось "Закарпатське божоле" під егідою Спілки приватних виноградарів та виноробів Закарпаття вже одинадятий рік поспіль представляє ужгородцям та гостям міста вина нового урожаю від найкращих приватних виноробів краю.

Перше дійство відбувалося у дегустаційній залі. Тоді організатори, як і обіцяли, кожного дня представляти напої з різних виноробних районів області. Це дозволило гостям сповна відчути все різномаїття вин Закарпаття. Ця традиція залишилась без змін - на фестивалі кожен може знайти собі вино до смаку з різних, так званих, винних районів Закарпаття. Дегустація – безкоштовна. А ось місце проведення фестивалю у 2011 змінилось. З того року його проводять у старовинних льохах "Совине гніздо", очищених спеціально для події. Відтоді "Закарпатське божоле" в рази стало масштабнішим і велелюднішим.

Що стосується назви, то спочатку для багатьох вона була, м'яко кажучи, дивною - де Закарпаття, а де Божоле. Хотілось просто: фестиваль молодого вина чи нового вина, але ж не "божоле" - важко запам'ятовується. Та час робив своє, а фестиваль своє: з року в рік назва ставала ріднішою і сьогодні навряд чи хтось забуде це дивне слово, ба більше - його все менше і менше асоціюють із Францією.

Але, за великим рахунком, власне божоле на фестивалі не так уже і багато. Винороби нічого страшного в цьому не бачать: "веселе і зухвале", а ще "дешеве і народне" вино, як називають божоле, подобається далеко не всім. Більше того, багато хто із відвідувачів так і казав, що пробує "кислятину" тільки через атмосферу свята, а придбати все ж таки хочеться чогось більш витриманого. Молоде вино також не призначене для довготривалого зберігання, зазвичай його вживають максимум протягом кількох місяців з дати виробництва, тож якщо не реалізують на фестивалі - додадуть собі трохи клопоту. Саме тому на фестивалі широко представлені вина витримані. За ними і більше "полювання" відвідувачів.

Відверто кажучи, для виноробів подібні фестивалі є одним із головних ринків реалізації своєї продукції. Відвідувачі мають змогу не тільки насолодитись різними сортами вин, більшість з яких виготовлені за власним рецептом винороба та на екологічній основі, а й придбати, причому у великій кількості. Як розповідали організатори, цьогоріч, кожен із більше трьох десятків виноробів, привіз до Ужгорода в середньому півтони винних напоїв.

А ще свою продукцію пропонують два десятки виробників сиру, м'яса, ковбас, продавці меду та медопродуктів, закарпатської палиночки, бо важливо випробувати не тільки вино.

Зовсім недавно гостям стали пропонувати і хлібобулочні вироби — саморобні пряники, бублики і пиріжки з різноманітними начинками. Надворі розмістилися хендмейдери, локації з різними наїдками, працює й локація "Руху підтримки закарпатських військових" з благодійною лотереєю тощо.

Туристів на фестивалі не бракує: вся Україна, майже вся Східна Європа, кажуть, були і франузи. Скільки саме вже вторгували, винороби, звісно, не зізнаються, посміхаючись, віджартовуються: "могло бути і більше", "ось візьміть, то буде більше" і так далі. А ціни - від 120 до 160 грн за літр. Бажаючих дегустувати значно більше, але ніхто не нарікає - сьогодні дегустують, а завтра точно прийдуть купити.

Що ж стосується французів, то закарпатці зовсім не хочуть рівнятися чи то з ними, чи то з будь-якою іншою винною країною - кожен бо особливий та, чого вже скромнічати, унікальний і неповторний.