Чи допоможе несамовите бажання вижити 110-річній закарпатці Анці

У першу неділю серпня закарпатці відзначають День Боржавської вузькоколійки. Це, так би мовити, неофіційне вшанування унікальної залізнички. Тож, насамперед, трохи історії.

Боржавська вузькоколійна залізниця в народі має назву "Анця Кушницька" – це одна з діючих вузькоколійних залізниць в Україні в межах Іршавського, Берегівського та Виноградівського районів Закарпатської області. Загальна довжина залізниці – 123 км, ширина колії – 750 мм. Перша черга Боржавської вузькоколійки введена в експлуатацію 23 грудня 1908 року. Залізниця використовувалась передусім для перевезення деревини з гірських масивів Полонина Боржава та Великий Діл в Закарпатську низовину для подальшого транспортуванні та переробки.

Залізнична станція Іршава

Поїзди Боржавської вузькоколійки успішно експлуатувались та розвивались в різному форматі.

Спочатку це була приватне підприємство у вигляді акціонерного товариства з назвою "Господарська Залізниця Боржавської Долини", яке функціонувало 1923 року. З 1923 по 1938 роки залізниця перебувала в складі Чехословацьких державних залізниць. Після Віденського арбітражу 2 листопада 1938 р. південна частина Закарпаття перейшла до Угорщини, а уряд автономної Карпатської України в складі Чехословаччини переніс столицю до міста Хуст. Таким чином, Боржавська залізниця була формально розділена на дві частини та опинилась у складі двох держав.

Кордон проходив неподалік станції Хмільник Іршавського району, біля якого розташовувався митний пост. Незважаючи на такі обставини, залізниця продовжувала функціонувати. У березні 1939-го під час набуття Підкарпатською Руссю автономії були спроби створити самостійні Карпато-Українські залізниці, на перешкоді яких стала Друга світова війна. З 1939 по 1945 роки лінія експлуатувались Угорською державною залізницею.

У радянські часи вузькоколійка активно використовувалась для перевезення працівників підприємств Іршавського району. Її послугами тоді користувалися лісокомбінати, завод будматеріалів, меблева фабрика, абразивний завод, підприємства харчпрому, машинобудівні заводи і навіть одна вугільна шахта. У 1991 році, коли Україна здобула Незалежність, розпочалася історія самостійної української залізниці. Після того, як Укрзалізниця заволоділа вузькоколійкою, її розвиток абсолютно припинився.

В середині 1990-х років вузькоколійна залізниця понесла великі втрати через відсутність замовлень на вантажні перевезення. З 2004 року її поступово почали демонтовувати, і сьогодні пасажирське сполучення вузькоколійною залізницею відбувається тільки на відрізку Хмільник - Виноградів.

У грудні вузькоколійці виповниться поважні 110 років із дня народження, тож святкування може буде дуже гучним. "Може", бо насправді, зараз вузькоколійка переживає далеко не найкращі часи. Рік своєрідного ювілею видався для "Анці Кушницької" дуже важким. Питання "чи доживе залізниця до наступного дня народження?" сьогодні звучить з надзвичайно фатальним присмаком. "На 110 році життя Боржавська вузькоколійка як транспортна інфраструктура припинила своє функціонування. Багато друзів вузькоколійки, гостей та місцевих, за останній час дописують, що мали бажання проїхатися за розкладом потяга "Виноградів - Хмільник", але потягу не було в ходу, і так другий місяць поспіль. Офіційно - викрали елементи колії, і закриття ніби тимчасове. Ви можете, звичайно, милуватися бравадою закарпатського губернатора і місцевих властей, але, на мою думку, їхня діяльність є клоунада, яка не має нічого спільного з життям Закарпаття",- ця квітнева інформація від громадського активіста зі збереження Боржавської вузькоколійки, голови громадської оргаізації "Боржавська ініціатива" Дениса Добра звучить дуже песимістично на фоні владних заяв про наміри відновлення вузькоколійки. Хоча, насправді, в останнє хочеться вірити, як ніколи.

Згадується чудове торічне дійство: 4 серпня старенький паровоз ГР-280, який прибув до Закарпаття напередодні, потрудився на славу: Боржавською вузькоколійкою він сумлінно тягнув три пасажирські вагони із міста Виноградова до села Хмільника. "Анця Кушницька", як ніколи раніше, старалась сподобатися пасажирам. Ретро-паровозу, вочевидь, вона сподобалась, бо він тягнув вагони без перебоїв. У перший рейс його "заправили" буковими дровами з Берегівського лісгоспу. І закарпатці, і туристи були в захваті і не приховували свого захоплення. Все було по-справжньому: гучне чмихання, пронизливий сигнал і вугільний дим із труби ретро-паровоза.

По дорозі паровоз зробив п'ять зупинок, одну з яких "позапланову". Через 100 метрів після початку руху потяг зупинили "озброєні нацисти", щоб перевірити, чи немає серед пасажирів "зайців". По ходу паровоза квитки перевіряли ще дві групи контролерів – "чекісти" в голубих кашкетах і "озброєні воїни УПА", котрі особливо прискіпливо цікавилися, чи нема серед пасажирів москалів. Одного таки можна було знайти - серед пасажирів першого рейсу був і Геннадій Москаль.

Торічний туристичний рейс ретро-паровоза вдався і показав, що Боржавську вузькоколійку, яка є одним із символів Закарпаття, необхідно відродити. "Анця Кушницька того варта". Минулим роком все і закінчилося. Паровоз, який торік привезли з Гайворона й урочисто вводили в експлуатацію на Боржавській вузькоколійці, через непідготовленість закарпатських шляхів і поломки повернули назад, а йому на заміну вийшов тепловоз ТУ2.

У червні цього року очільник області Москаль здійснив робочу поїздку в містечко Брад (Румунія) й зустрівся з підприємцем Георгом Гоцеваром, котрий має власне залізничне депо й володіє кількома приватними вузькоколійками в Румунії. Гоцевар купує занедбані паровози з вагонами, які реставрує й продає в різні країни Євросоюзу. Гоцевар погодився відреставрувати для Боржавської вузькоколійки два пасажирські вагони і один паровоз. Під розміри Боржавської вузькоколійки доведеться міняти колісні пари, але, як стверджували фахівці, це не проблема. Для реалізації цього проекту закарпатська влада відкрила благодійний фонд під назвою "Відновлення Боржавської вузькоколійки". "Ось тоді й побачимо, хто на ділі хоче відновити унікальну Боржавську вузькоколійку й перетворити її на туристичну візитівку Закарпаття, а хто всю свою енергію витрачає тільки на пости в соцмережах: "Зрада! Все пропало!", - заявив Москаль.

Зрозуміло, що без серйозного фінансування вузькоколійка не виживе. Шукати незалежного власника і хочеться, і колеться: на жаль, реалії змушують сумніватися у "гарантіях", що "Анця Кушницька" залишатиметься "Анцею" - з раритетними вагонами, маленькими, але симпатичними станціями, невибагливими, але відданими пасажирами. Хоча, якщо до справи грамотно підійти і відповідально, задіявши серйозних експертів із комерції та маркетингу, на вузькоколійці ще й заробляти можна - туристи активно цікавляється цією локацією, а розроблені туристичні маршрути точно не змусять нудьгувати. Чого тільки варті відвідини винного підвалу Ференц ІІ Ракоці, знайомство з кращими традиціями бондарства, екскурсія на найбільшу буйволину ферму в Україні. А ще винний, ягідний, велотури - хіба не краса?

Отже, є два виходи - вмерти або жити. Для "вмерти" робити нічого не треба, а ось для "жити" роботи непочатий край. І тут би звести до купи і активістів, і владу, і меценатів, і туристів - всіх, хто хоче допомогти, але поокремо не може це зробити, і, щоб без зайвих докорів, вказівок, виправдань, "наїздів", "перетягувань ковдри" і так далі, "прооперувати" залізницю, реабілітувати її і ще багато років радісно експлуатувати захоплюючий, цікавий і здоровий "організм".

ФОТО: Вorzhava-railway, Друзі Боржавської вузькоколійки, ГО "Боржавська ініціатива", прес-служба ОДА