Що треба

Закохані перетворили замок із звичайного провінційного укріплення у помпезний графський осідок, великосвітський центр культурного й політичного життя кінця XVII — поч. XVIII ст.

Міклош Берчені був родом із Задунав'я. Проявив себе у війні з турками. У 1689 році отримав від цісаря Леопопьда І Габсбурга (1640-1705) графський титул. Восени 1694 року він, молодий 22-річний вдівець з трьома дітьми на руках заручився з уже немолодою (40-річною), але ще надзвичайно вродливою і, що важливо, багатою донькою державного судді Іштвана Чакі Крістіною. Як показав час, графиня виявилася чудовою дружиною, а граф — чоловіком. Попри значну різницю у віці між ними були найтепліші стосунки — коли Міклош Берчені після поразки визвольної війни 1711 року обрав долю вигнанця й оселився в далекій Туреччині, Крістіна залишила все своє багатство на батьківщині й розділила з чоловіком нелегке життя на чужині.Якою

Подорож графині з рідного Вейпа у Задунав’ї до Ужгорода під Бескидом була не такою й легкою - треба було проїхати більше півтисячі кілометрів. До всього везла із собою чималий багаж – 13 великих підвод були завантажені меблями, картинами, дорогим одягом, білизною, особистими речами й величезною кількістю коштовностей. Крістіну в дорозі супроводжували її наречений, велика кількість придворних, слуг, музик і гусарів, які несли стяги з родовими гербами Берчені й Чакі.

Після помпезного весілля на Масницю 1695 року великосвітські прийоми, вечори, трапези і бали змінювали один одного. Для цього було створено всі умови. Граф і графиня відремонтували Ужгородський замок і перетворили його у блискуче родинне гніздо, яке нагадувало найкращі західноєвропейські замки. З північного сходу і півдня від замку, на схилах і біля підніжжя Замкової гори, розкинулися численні парки й сади. Найбільшим серед них був так званий Звіринець: великий, огороджений парк, де ще з часів Другетів утримували диких звірів.

Внутрішній дворик замку, в якому знаходяться погруддя Берчені та Чакі

Окремі дерева цього парку збереглися й донині (парк Підградський). За ним, в бік сучасного передмістя Радванки, розкинулися сад Лугош, потім Бузьковий і Голубиний сади. З лівого боку Замкової (тепер Капітульної) вулиці знаходився Овочевий сад, а з правого — найкрасивіший Квітковий парк. Останній своїми тінистими деревами, рівними, стриженими алеями, чудовими розмаїтими квітковими клумбами є прикладом найкращих зразків паркової культури англійського типу. У Квітковому парку залюбки проводили свій вільний час граф і графиня. Влітку тут відбувалися світські прийоми та деякі офіційні урочистості.

Руїни церкви Святого Юрія

Перед кам’яними мурами замку розташувався дерев’яний паланок. Вхід захищав так званий Гусарський замок із двома вежами. До брами можна було підійти через міст, в кінці якого були підйомні ворота. Далі дорога вела зовнішнім подвір’ям біля церкви св. Юрія до центральної будівлі замку — палацу. Палац захищав ще один рів, через який до вхідних воріт вів дерев’яний міст. Ворота, як і брама зовнішніх мурів, теж були підйомними й охоронялися. Над воротами встановили старовинний герб родини Другетів, на якому було зображено сім шпаків. Сам палац являв собою масивну чотирикутну триповерхову споруду з вежами на кутах, кожна з яких мала назву — Бубнарська, св. Ісака тощо.

Кімната катувань

На першому поверсі облаштували різноманітні складські приміщення й комори. На третьому — кімнати для гостей. У підвалах — склади із порохом, вином, а ще там облаштували тюрму із кімнатою катувань. У замку були два колодязі — великий, який мав глибину 50 м, у внутрішньому дворику та менший (в одному з казематів).

Граф із графинею жили на другому поверсі. Сюди можна було дістатися сходами, які спеціально прибудували до однієї із веж палацу. Кам’яні основи вікон і дверей виготовили на замовлення графа знамениті мецензефські каменярі.

Спальня графа та графині

Опалювалися кімнати кахельними грубками, а їхні стіни прикрашали дорогі перські килими та голландські гобелени. Освітлення було природне (світло пробивалося через скляні вікна в олов’яних кільцевих рамах) і штучне — воскові свічки були закріплені на стінах у кованих залізних підсвічниках або звисаючих зі стелі канделябрах. Всі кімнати, переважно ті, в яких жили граф із графинею, мали надзвичайно багатий інтер’єр: заставлені меблями, які привезла із собою Крістіна Чакі. У кімнаті Берчені на стінах висіло 7 гобеленів і 12 картин, на дверях і вікнах були рожеві й зелені (улюблені кольори графа) занавіски, в одному із кутків стояла французька канапа.

Неподалік — виготовлений у Лондоні стоячий годинник, а також п’ять стільців, невеликий столик й ебонітова шафа. Окрасою кімнати був письмовий стіл із шафою¬бібліотекою, виготовлений із червоного палісандру. На полицях бібліотеки містилися сотні томів книг з історії, географії, літератури, політики, військової справи, архітектури, які відображали надзвичайно широкий спектр зацікавлень графа та його дружини.

За кімнатою графа знаходилася не менш багата й зі смаком обставлена кімната Крістіни — ті ж гобелени, килими, дорогі меблі й безліч картин. Далі йшла спальня, а поряд була невеличка кімната, так звана апотекула, в якій зберігалися ліки. Графиня добре розумілася на медицині, сама готувала лікарські засоби. Більше того, написала медичний трактат.

Ужгородський замок за часів Берчені був своєрідним музеєм. Тільки художніх полотен у ньому нараховувалось 136, акварелей (переважно на пергаменті) — понад 600, гравюр — ще більше. Шахи, французькі карти, придворний ансамбль і театр, кінні й піші прогулянки, полювання, велика бібліотека, танці й гуляння, дипломатичні прийоми — все це ознака дуже активного великосвітського життя, яким в той час мало хто міг похвалитися. Багато хто з істориків стверджують, що сталося це саме завдяки графині, яка мала вишуканий смак, кохала свого чоловіка і яку обожнював Берчені.

Ніколи вже опісля Ужгородський замок не жив таким повнокровним життям, як при його останніх володарях, чудовій парі — графові Міклошові Берчені та його чарівній дружині, графині Крістіні Чакі.

Погруддя Мікловша та Крістіни, встановлені у дворику Ужгородскього замку

На Набережній Ужгорода можна полюбуватися міні-скільптуркою закоханих