Як Крістіна з Задунав'я стала володаркою Ужгородського замку

Наприкінці XVII cтоліття Ужгородський замок належав графу Міклошу Берчені та його дружині - красуні Крістіні Чакі

Як Крістіна з Задунав'я стала володаркою…

Закохані перетворили замок із звичайного провінційного укріплення на помпезний графський осідок, великосвітський центр культурного й політичного життя кінця XVII — початку XVIII ст.

Що треба  - фото 1

Міклош Берчені був родом із Задунав'я. Проявив себе у війні з турками. У 1689 році отримав від цісаря Леопопьда І Габсбурга (1640-1705) графський титул. Восени 1694 року він, молодий 22-річний вдівець з трьома дітьми на руках, заручився з уже немолодою - 40-річною - але ще надзвичайно вродливою і, що важливо, багатою донькою державного судді Іштвана Чакі Крістіною. Як показав час, графиня виявилася чудовою дружиною, а граф - чоловіком. Попри значну різницю у віці, між ними були найтепліші стосунки - коли Міклош Берчені після поразки визвольної війни 1711 року обрав долю вигнанця й оселився в далекій Туреччині, Крістіна залишила все своє багатство на батьківщині й розділила з чоловіком нелегке життя на чужині.

Подорож графині з рідного Вейпа у Задунав’ї до Ужгорода під Бескидом була не такою й легкою - треба було проїхати понад півтисячі кілометрів. До всього везла із собою чималий багаж – 13 великих підвод були завантажені меблями, картинами, дорогим одягом, білизною, особистими речами й величезною кількістю коштовностей. Крістіну в дорозі супроводжували її наречений, велика кількість придворних, слуг, музик і гусарів, які несли стяги з родовими гербами Берчені й Чакі.

Що треба  - фото 2

Після помпезного весілля на Масницю 1695 року великосвітські прийоми, вечори, трапези і бали змінювали один одного. Для цього було створено всі умови: граф і графиня відремонтували Ужгородський замок і перетворили його у блискуче родинне гніздо, яке нагадувало найкращі західноєвропейські замки. З північного сходу і півдня від замку, на схилах і біля підніжжя Замкової гори, розкинулися численні парки й сади. Найбільшим серед них був так званий Звіринець - великий, огороджений парк, де ще з часів Другетів утримували диких звірів.

Що треба  - фото 3

Внутрішній дворик замку, в якому розташовані погруддя Берчені та Чакі

Окремі дерева цього парку збереглися й донині (парк Підградський). За ним, в бік сучасного передмістя Радванки, розкинулися сад Лугош, потім - Бузьковий і Голубиний сади. З лівого боку Замкової (тепер Капітульної) вулиці був Овочевий сад, а з правого — найкрасивіший Квітковий парк. Останній своїми тінистими деревами, рівними, стриженими алеями, чудовими розмаїтими квітковими клумбами був прикладом найкращих зразків паркової культури англійського типу. У Квітковому парку залюбки проводили свій вільний час і граф, і графиня. Влітку тут відбувалися світські прийоми та деякі офіційні урочистості.

Що треба  - фото 4

Руїни церкви Святого Юрія

Перед кам’яними мурами замку розташувався дерев’яний паланок. Вхід захищав так званий Гусарський замок із двома вежами. До брами можна було підійти через міст, в кінці якого були підйомні ворота. Далі дорога вела зовнішнім подвір’ям біля церкви св. Юрія до центральної будівлі замку - палацу. Палац був захищений ще одним ровом, через який до вхідних воріт вів дерев’яний міст. Ворота, як і брама зовнішніх мурів, теж були підйомними й охоронялися. Над ними встановили старовинний герб родини Другетів, на якому було зображено сім шпаків. Сам палац являв собою масивну чотирикутну триповерхову споруду з вежами на кутах, кожна з яких мала назву: Бубнарська, св. Ісака тощо.

Що треба  - фото 5

Кімната катувань

На першому поверсі облаштували різноманітні складські приміщення й комори. На третьому - кімнати для гостей. У підвалах - склади з порохом, вином, а ще там облаштували тюрму з кімнатою катувань. У замку були два колодязі: у внутрішньому дворику - великий, що мав глибину 50 м, а в одному з казематів - менший.

Граф із графинею жили на другому поверсі. Сюди можна було дістатися сходами, які спеціально прибудували до однієї з веж палацу. Кам’яні основи вікон і дверей виробили на замовлення графа знамениті мецензефські каменярі.

Що треба  - фото 6

Спальня графа та графині

Опалювалися кімнати кахляними грубками, стіни прикрашали дорогі перські килими та голландські гобелени. Освітлення було природне (світло пробивалося через скляні вікна в олов’яних кільцевих рамах) і штучне - воскові свічки, закріплені на стінах у кованих залізних підсвічниках або канделябрах, що звисали зі стелі. Кімнати - переважно ті, в яких жили граф із графинею - мали надзвичайно багатий інтер’єр й були заставлені меблями, які привезла із собою Крістіна Чакі.

У кімнаті Берчені на стінах висіло сім гобеленів та дванадцять картин, на дверях і вікнах були рожеві й зелені (улюблені кольори графа) фіранки, в одному з кутків стояла французька канапа. Неподалік  виготовлений у Лондоні стоячий годинник, а також п’ять стільців, невеликий столик та ебонітова шафа. Окрасою кімнати був письмовий стіл із шафою-бібліотекою, виготовлений із червоного палісандру. На полицях бібліотеки містилися сотні томів книг з історії, географії, літератури, політики, військової справи, архітектури, які розкривали надзвичайно широкий спектр зацікавлень графа та його дружини.

За кімнатою графа розташовувалася не менш багата й зі смаком обставлена кімната Крістіни — ті ж гобелени, килими, дорогі меблі й безліч картин. Далі йшла спальня, а поряд була невеличка кімната - так звана апотекула, в якій зберігалися ліки. Графиня добре розумілася на медицині, сама готувала лікарські засоби і навіть написала медичний трактат.

Що треба  - фото 7

Ужгородський замок за часів Берчені був своєрідним музеєм. Тільки художніх полотен у ньому нараховувалось 136, акварелей (переважно на пергаменті) - понад 600, гравюр - ще більше. Шахи, французькі карти, придворний ансамбль і театр, кінні й піші прогулянки, полювання, велика бібліотека, танці й гуляння, дипломатичні прийоми - все це було ознакою дуже активного великосвітського життя, яким в той час мало хто міг похвалитися. Багато хто з істориків стверджує, що сталося це саме завдяки графині, яка мала вишуканий смак, кохала свого чоловіка, і яку обожнював сам Берчені.

Що треба  - фото 8

Ніколи опісля Ужгородський замок не жив таким повнокровним життям, як за його останніх володарів, чудової пари — графа Міклоша Берчені та його чарівної дружини, графині Крістіни Чакі.

Що треба  - фото 9

Погруддя Мікловша та Крістіни у дворику Ужгородскього замку

Що треба  - фото 10

На Набережній Ужгорода можна помилуватися міні-скільптуркою закоханих володарів Ужгорода

Використано матеріали книги Йосипа Кобаля "Ужгород відомий і невідомий"

Всі новини Ужгорода та Закарпаття сьогодні читайте на Depo.ua

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme