Закарпатки #не побоялись розказати свої історії сексуального насильства

Поділитися може й не дуже страшною,  але неприємною історією згодилась й ужгородська журналістка Ярина Денисюк, йдеться у сюжеті "Ужінформ", пише Depo.Закарпаття.  Тиждень тому в громадському транспорті, в тісному автобусі дівчина відчула на собі чоловічу руку. Тоді подумала - може випадково, через тисняву, та ситуація повторилася.

"Сьогодні це повторилося, я бачу, що це та сама людина, той чоловік. І я вже бачила, що він іншу дівчину чіпав за сідниці. То я вже впевнена, що він цим займається систематично. Потім до мене стала інша дівчина – він повернувся назад і я вже стою і бачу, що він до неї руку тягне. Він чіпав її за попу рукою. Гладив. Минулого разу він і мені пробував гладити руку. А взагалі він не тільки до попи ліз", - написала Ярина.

Дівчина впевнена, саме з таких, на перший погляд не крикливих, але не приємних ситуацій і починається вседозволеність для збоченців.

"Я думаю, що страшне починається з малого. Бо такий дядько як цей буде їздити в автобусі, йому нічого не буде. Він відчує вседозволеність і він може маленьких дівчаток чіпати. Добре я можу це пережити, а якась 14-ти річна дівчинка може сприйняти це психологічно важко і її може це травмувати. А може він відчує, що таке можна робити і далі ловити десь цих дівчат", - зазначила дівчина.

Психотерапевт Дмитро Чамара каже, те, що українки почали говорити про ці речі - вкрай важливо. Такі акції зможуть вберегти і підтримати психіку багатьох.

"Якщо жінка пережила побутове насильство, насильство в родини чи згвалтування, то вона стикається з соромом чи виною і це ті почуття, що заважають їй говорити. Вона блокує. І всі переживання заганяються в середину. Жінці здається, що вона один на один з проблемою. Це найбільша проблема. Найважливіше не мовчати і говорити", - зазначає психотерапевт.

Пережите згвалтування чи не здорові пестощі в дитинстві, можуть поламати людині все життя. Вона може замкнутися і нікому не довіряти.

"Якщо жінка замикається в неї може виникнути думка, що з нею щось не так. Тоді це одні з найбільших переживань. Вона мовчатиме і буде думати, що сама винна – це я винна, я не відмовила насильнику, я не відстояла. Жінка може сильно через це мучитись. Тому перше, як я і казав - треба про це говорити, треба в цьому розбиратися", - каже Чмара.

Через сексуальне насильство до патрульних Ужгорода й Мукачева звертаються не надто часто. Поширенішими є сімейні чвари на побутовому грунті. Як правило, насильством закінчуються сварки на не тверезу голову.

"Спостерігаємо негативну тенденцію. Загалом гіршою вона не стає. Такі факти мають місце разів три-чотири на два тижні це 100 %. Трапляються виклики в яких ідеться про насильство. Здебільшого - це щось не поділили. Звичайно грає роль стан алкогольного сп’яніння. Коли в результатах таких посиденьок маємо побиття, насильство і навіть летальні випадки", - зазначає речник патрульної поліції Ужгорода і Мукачева Ернест Завадський

З початку року в області розпочато всього сім кримінальних проваджень по згвалтуваннях і задоволенню потреб неприроднім шляхом. Хоча фахівці кажуть, що ця цифра в рази більша. Просто це та тема, про яку воліють не говорити, відповідно і в поліцію не заявляти. А от психологи і психіатри закликають говорити навіть про найменші прояви агресії і сексуальних домагань.