Як ірландець-реформатор завоював любов закарпатських селян

Едмунд Еган відомий у свій час фахівець з економіки сільського господарства Угорщини був ірландського (інша версія - шотландського) походження. Народився в 1851 році у Хорватії в родині емігранта. Гімназію закінчив у Самботгельм, після вступив у вищу господарську школу у Відні.

На той період, коли його надіслав уряд Угорщини на територію нинішнього Закарпаття, він був уже відомим вченим і практиком з керування сільськогосподарською економікою, авторитетним в урядових колах. 

У 1897 р. вийшов "Меморандум про розвиток і підвищення рівня духовного й матеріального життя руськомовного народу північно-східних Карпат і Рутенії", де було описано катастрофічне становище українців у Закарпатті. Угорський уряд оцінивши ситуацію, що склалася на Закарпатті, скерував для її вирішення Едмунда Егана, який розпочав так звану "Верховинську господарську акцію", яка увійшла до історії як "Акція Егана". Уряд Угорщини створив експозитуру в Мукачеві на чолі з Едмундом Еганом. У допомогу йому дали 20 священнослужителів і кілька урядових чиновників.

Він обійшов більшість сіл краю, усі полонини, зустрічався з селянами, сільськими громадами, священиками, учителями, чиновниками. У підсумку він підготував доповідь урядові "Економічне становище руських селян в Угорщині".

Ця доповідь була надрукована у Львові 1901 року і містила не тільки об'єктивний опис положення селян, але і конкретні пропозиції щодо рішення їхніх проблем.

Головними завданням Едмунд Еган визначив відродження і розширення молочної і сироварної промисловості, розведення племінної худоби і поширення його серед селян, кролеводство, розведення домашнього птаха, бджільництво, домашні промисли, використання мінеральних вод для санаторіїв, а також створення кооперативних магазинів, будинків-читалень, кооперативних кредитних союзів з малим відсотком на кредити. Ці заходи були підтримані сільськими громадами.

"Акція Еґана" не тільки покращувала становище українських селян Закарпаття, але й була економічно вигідною для самої Угорщини, збільшувала ВВП держави. Однак ця акція не подобалася лихварям та орендарям. Унаслідок впровадження новітніх технологій, не тільки значно збільшився об’єм та якість сільськогосподарських продуктів, що вироблялися на селі, але й виникла можливість їх переробки до отримання готового до споживання продукту - вина, сиру тощо.

Було ліквідовано лихварську монополію на торгівлю в селі - товари народного вжитку і навіть горілку на селі стали продавати кооперативи, за цінами значно нижчими, ніж перед тим правили лихварі. Усю відповідальність за становище селян Еган він поклав на так називану "жидівську мафію", причини зводив до засилля лихварів і корчмарів, що переселилися на Закарпаття з Галичини і Росії.

Його діяльність викликала невдоволення не тільки різного роду торговців, але і місцевих чиновників, частини політичних діячів. Його почали переслідувати. Сипали йому отруту до коньяку, обкрадали, грабували, підпалювали його житло. Подавали на нього в суд і лжесвідчили проти нього. Писали йому анонімні листи, пропонували гроші, лиш би він поїхав.

20 вересня 1901 р. він їхав у кареті з Ужгорода в село Середнє, де в нього стріляли. Еган був смертельно поранений. Помер в Ужгородській лікарні 22 вересня 1901 року, похований в Ужгороді. На похороні Едмунда Егана в Ужгороді зійшлося 12 тисяч українських селян з найвіддаленіших куточків. Майже у кожному селі було проведено жалобні народні збори.

Розслідування не виявило вбивць і згодом "Верховинська акція" хоч і не була згорнута, та все ж зі смертю свого натхненника просувалася меншими темпами. 

На місці поранення коштом закарпатських селян споруджено пам’ятник Егану, який був знищений радянською владою у 1960-х рр. У 2002-у на цьому місці зведено новий пам’ятник.

2005 року в Ужгороді була заснована благодійна організація "фонд ім. Е. Егана". До слова, популярний ірландський паб в Ужгороді названий на честь Егана.