ТОП-8 переказів про минуле Закарпаття, в які важко повірити

Та, окрім доведених наукою фактів, Закарпаття багате легендами, оповідками та переказами, про достовірність яких навряд чи хтось наважиться запевняти стовідсотково. Тим не менш, вони живуть і в них вірять. Depo.Закарпаття підібрало кілька найчудернацьких.

Про поховання гунського вождя Атілли

Якщо гуни і хотіли знайти найтаємничіше місце для поховання свого вождя, то Закарпаття підходила ідеально. За переказами, його поховали у свинцевій, потім у срібній, потім у золотій труні. Для цього перегородили річку Тису, пустили її в поля, на дні викопали яму, туди поклали труну і знову пустили ріку в своє русло.

Після цього ті, хто його ховав, були вбиті іншими гунами, які не знали, де похований великий вождь, а потім були розстріляні з луків і ті, що вбивали, щоб не було випадковостей і ніхто ніколи не дізнався, де похований страх Божий - Атілла. Справа в тому, що в той час тільки на території Закарпаття було можливо перекрити русло Тиси. Якщо розкопати цю могилу і звільнити Атіллу, то розпочнуться глобальні катаклізми та війни. Ця розповідь дуже схожа на всім відому легенду про Тамерлана.

Про греків

Греки згадували наші Карпати ще за часів Геродота. Греки згадували народ "карпи", які жили у верхів'ях Тиси, вони належали до германомовних племен. Тоді це була територія під впливом кельтів і германомовних племен. Тут перебували вандали, бургунди, маркомани, гепіди. Греки-купціфи, і з'явилися в Карпатах з появою міського типу життя. Їх першу масштабнішу появу пов'язують з приїздом сюди італійців Другетів (Другетті). Це XIV століття.

Оскільки Закарпаття лежало на торговельних шляхах, то воно завжди притягувало людей двох національностей: це греки та євреї. В Ужгороді, наприклад, була вулиця, де жили греки, і на якій у 1786-1787 роках вони звели храм. У ті часи він був кам'яним з високою вежею, вкритою ґонтом

Про тамплієрів

Середнянський замок було побудовано у XII столітті чернецьким орденом тамплієрів. Лицарі-ченці, які анітрохи не вважали за ганьбу займатися підприємницькою діяльністю, у часи своєї могутності вибороли собі привілей торгувати сіллю, яку видобували в Солотвині неподалік. На шляху від солотвинських копалень до європейських базарів вони вибудували мережу укріплень для оборони "соляної дороги" від лихих людей і збирання мита.

Ченці організували по всій Європі мережу командорств, в яких зберігалися незліченні багатства ордену. Будь-хто міг здати свої цінності на зберігання в одному командорстві, в тому числі і в Середнянсьому замку. Переказують, що серед цінностей тут зберігалася і легендарна чаша Грааля, з якої пив вино Ісус Христос на таємній вечері. 

 

Про французів

Після битви при Ватерлоо полонених французів, в основному офіцерів, щоб вони знов не змогли об'єднатися в армію, розселили в спеціальних поселеннях на території країн-переможниць: Росія у Сибір, Прусії у Померанію, Британія до Шотландії, а Австрія відправила французьких офіцерів до Закарпаття.

У селі Туря-Ремета було тимчасове поселення французів. Жили вони тут непогано. Дуже до душі солдатам припали тутешні ґаздині, тож віддячуючи за гостинність, французи навчили закарпаток премудростям приготування жаб'ячих лапок. Чимало з вояків одружувались з нашими дівчатами та залишалися в Карпатах. Згодом французи асимілювалися, залишивши свої прізвища, які дотепер є поширеними в тих краях, як-от Роля, Біган.

 

Про сакуру

Везли якось японці австрійському імператорові Францу-Йосипу І сакури в подарунок. Оскільки дорога їхня пролягала через Закарпаття, довелося делегації заночувати в Мукачеві.Звісно ж, Мукачевом миттєво розійшлася вістка, що везуть японці з собою партію якоїсь загадкової надзвичайно ціної вишні. Тому зовсім не дивно, що уночі частину саджанців у японців вкрали місцеві цигани і пізніше відвезли на продаж до Ужгорода, де й продали їх успішно місцевому населенню під видом фруктових дерев.

З тих пір і росте сакура в Ужгороді і радує око та душу, але не тіло, оскільки плодів від неї ужгородці так ніколи й не дочекалися.

Про кукурудзу

Довго панували турки в Придунайській долині. Та прийшов час, і загарбників почали тіснити. У війні проти турків брали участь і закарпатці. Серед них було й сім бійців із села Баранинців, що під Ужгородом. У битві під Белградом загін закарпатців потрапив у пастку, й усі вони були взяті турками в полон. У турецькому полоні вони пробули цілих сім років, поки не був укладений з Туреччиною мир. Але й тоді їх не пустили відразу додому, поки за них, за кожного, не заплатила його сім'я викуп. У полоні вони побачили не знану у них на батьківщині кукурудзу, яка давала щедрі врожаї.

Повертаючись з полону додому, один із полонених сховав у шапці качан кукурудзи й щасливо доніс його до рідного села. Від того качана й пішла кукурудза по закарпатському краю з села Баранинців.

Про нарциси

У серпні 1690 року у селі Нанково на місцевості, що має назву "Полянки" з'явився образ Діви Марії. Місцева громада звернулася до господаря поля, на якому відбулося явлення, з пропозицією побудувати на цьому місці храм або каплицю, як цього вимагала християнська традиція. Землевласник відмовив громаді, ікону поставили на підводу, запряжену волами і спробували вивести. Але воли не рушили з місця, оскільки ікона не хотіла покидати вибраного місця. Господарю прийшлося підганяти волів батогами, і мимохіть він влучив батогом у ікону.

Від удару на ліку Богородиці з'явився шрам, а з очей потекли сльози. За святотатство рід землевласника був покараний, а ікону все ж вивезли долиною р.Хустець. За преданням уздовж шляху, яким вивозили ікону, зростали нарциси.

Про прапор

Синьо-жовтий прапор вперше в Україні з'явився на Закарпатті. Як це було? У 1775 році Марія-Терезія в знак прихильності до Австро-Угорської корони подарувала Мукачівській греко-католицькій єпархії синьо-жовтий прапор.

Більшість русинів тоді були греко-католиками і Мукачівська греко-католицька єпархія тоді була тут уособленням всієї духовної та світської влади. Синьо-жовті кольори - це і кольори прапора першої хвилі еміграції русинів до Америки. 1919 року з'їзд русинів пройшов також під синьо-жовтою фаною. До Чехословацької республіки Закарпаття входило також під синьо-жовтими стягами. З XVIII ст. до 20-х років узагалі не було іншого прапора на Закарпатті, окрім синьо-жовтого. Навіть кахлі XVII століття Невицького замку мають синьо-жовте забарвлення".

 

Більше про традиції Закарпаття читайте на zak.depo.ua