ТОП–6 ужгородських мілітарі-принад Другої світової

Шанувальники мілітарі-туризму не оминають Закарпаття у пошуках цікавинок у місцях, де були військові Другої світової війни. Окрім яскравих об’єктів, залишених переважно угорськими військами на легендарній Лінії Арпада в Карпатах, в Ужгороді теж є, що подивитися ласим до військових принад, хоч війна і відносно гуманно обійшлася з древнім містом. Представляємо своєрідний рейтинг об’єктів, які могли б зацікавити особливого туриста.

6 місце

Славетні італійські дворики в Ужгороді, оточені високими стінами, були чи не найкращими місцями для розміщення зенітних установок.

Побачивши одну з таких, радянський пілот літака-розвідника, відкрив по ній чергу з крупнокаліберного кулемету. Як результат, по вулиці Волошина понині знаходиться одна з мілітарі-пам’яток ІІ світової. Отвори від куль на стіні будинку італійського дворику не залатав ніхто.

Ужгороду, як загалом і Закарпаттю, дуже пощастило. На період визволення краю у жовтні 1944 року у регіоні була пасмурна, туманна погода. Радянські війська не могли активно залучати важку авіацію. Тому Ужгород оминули руйнації, характерні для інших міст України.

Зважаючи на непримітність об’єкту та квестовий характер його пошуку, наслідки авіаобстрілу займають у нашому рейтингу шосте місце.

5 місце

Вище за течією від транспортного мосту біля стадіону "Спартак" ледь помітно стирчить серія протитанкових надовбів. Колись вони були розміщені по всій ширині ріки, а, власне, місце дислокації засвідчує про напрям очікуваного удару противника.

Встановлення цих укріплень Лінії Арпада виявилися марними, адже свого завдання — унеможливити прохід танків через ріку — вони не виконали. Радянські танки ввійшли у місто в обхід, з боку Мукачева.

За непримітність, та відносну складність дістатися до надовбів, ставимо їх п’яте місце рейтингу.

4 місце

Доманинський міст через канал. Малопомітний і, здавалося б, малоцікавий. Небагато хто звертає увагу на протитанковий надовб біля нього. Виявляється, міст теж був одним з рубежів угорсько-німецьких військ, які чекали наступу радянських військ з боку Ужоцького перевалу, тобто з півночі. Оригінальність мосту у тому, що з наближенням супротивника міст за допомогою вантажівки зсувався в бік міста, в такий спосіб створюючи нездоланну водяну перешкоду для техніки і піхоти.

Краєзнавці стверджують, що до кінця ХХ століття міст стояв на рейках.
Оригінальність оборонної конструкції визначила їй четверте місце рейтингу.

3 місце

В куті паркану однієї із церков неподалік площі Корятовича стирчить незрозуміла бетонна добудова. Лише розглядаючи її зблизька, можна розгледіти амбразуру – металеву бійницю для кулемету. Про неї свідчить внутрішня частина, де встановленні протиосколкові ребра, які захищали стрільця від рикошету.

З амбразури проглядається вся вулиця в бік пожежної частини. З того боку, метрів зо двісті, подібна амбразура у зворотній бік. Таке класичне розміщення кулеметів на вулицях, забезпечувало ефективний перехресний вогонь, який пережити вдавалося далеко не всім його супротивникам.

"Бронзу" амбразурам забезпечила близкість до історичного центру міста, що дозволяє туристам наочно ознайомитися з ними.

2 місце

Найпопулярніша мілітарі-цікавинка Ужгорода знаходиться у самісінькому центрі міста - в десяти метрах від пішохідного мосту на Київській набережній. Сліди вуличних боїв залишилися на ділянці перил, встановлених чехословацьким урядом.

Отвори від куль карабіну та пістолету-кулемету Шпагіна (ППШ) розтягнулися на кілька метрів простріляних перил. У 1944 році міст був підірваний, і угорці тримали оборону на правому березі. Червоноармійці, які прикривали своїх колег під час форсування Ужа, під час бою випадково влучили у перила. Калібр куль, балістика отворів та кучність слідів засвідчують про події тих часів.

Можливість безпосередньо побувати на місці бою, відчути його атмосферу та уявити перебіг подій визначили простріляним перилам обійняти другу позицію нашого рейтингу.

1 місце заслужено займає Пагорбу Слави.

Він є чи не єдиним із головних свідчень втрат за Ужгород і Закарпаття.

На відкритому влітку 1945 року меморіалі перепоховано 1360 чоловік серед яких багато невідомих осіб. Це, напевно, єдині дані про втрати радянських військ в Ужгороді. Хоча на Пагорбі Слави ховали і тих, хто загинув у сусідніх Угорщині та Словаччині. Як, наприклад, підполковник Анкудінов, чиї танки першими ввійшли в Ужгород. Історики й досі не можуть назвати конкретної цифри втрат.

0,7 га території меморіалу розбито на три тераси, тут висаджено чимало рослин-екзотів. Пагорб Слави унікальний тим, що надгробки тут наче схожі, але ідентичних майже немає (різняться як за формою, так і за матеріалами). Є чимало захоронень Героїв Радянського Союзу.

Як частина меморіалу на Пагорбі Слави встановлено два танки. Один із них – легендарний Т-34 - символ Другої світової, найкращий та наймасовішим танк. Поруч – Т-70. Обидві машини вдало використовувалися як проти ворожої техніки, так і для підтримки піхоти.

Про те, що не побачиш...

У центрі Ужгорода стояли німецькі німецькі протитанкові гармати PAK 43 (8.8 cm).

У жовтні 1944-го при відступі фашистські війська висадили транспортний міст у повітря.

Відбудова мосту відбулася з приходом до міста радянських військ. Для цього з Праги терміново привезли технічну документацію і так само терміново за допомогою військових будівельників під керівництвом ужгородського інженера Шлезінгера міст було відновлено.