Спалені хрести і безлад на кладовищах: Чи можна втихомирити настирливих закарпатських вандалів

Нещодавно прогула резонансна новина із закарпатських вершин: на Полонині Руна, на висоті майже 1,5 км, у дуже мальовничому і популярному місці потрудилися вандали. Було спалено 8-метровий хрест, який кілька років тому встановили на горі у рамках святкування 1025-ї річниці Хрещення Київської Русі. Вандали сил не жаліли: хрест було зрубано, подрібнено на менші частини і спалено.

Згодом в обласній поліції повідомили: зловмисників, яких підозрюють у знищені релігійного об'єкта, затримали. Ними виявилися троє закарпатців, які ще, ймовірно, скоїли серію крадіжок із церков. Сподіватися на шанобливе ставлення до святинь від церковних злодіїв, звісно, не варто. Але от чим не догодив їм хрест, який і на брухт не здати, і в ломбард не віднести – невідомо.

Як розповіла Depo.Закарпаття практикуючий психолог Анастасія Сорока, наявність вандалізму говорить про недосконалість соціальних структур, які обпікуються вихованням нових поколінь. "З таких поколінь виростають люди, у яких банально не вистачає освіченості і, відповідно, знання алгоритму поведінки у стресових ситуаціях чи в емоційно піднесеному стані. Емоційне напруження, психологічні проблеми, відсутність допомоги та підтримки розвивають агресію у людини, яка може її спрямовувати не на людей, а на їхнє майно чи якісь предмети, що є навколо", - каже фахівець.

Осквернення об'єктів релігійного значення – не рідкість. Агресивно налаштовані до людей певних віросповідань вандали не гребуть найбрутальнішими методами. До прикладу, в Ужгороді наприкінці минулої осені було осквернено пам'ятний знак жертвам Голокосту. Зловмисники назвалися "націонал-революціонери", облили знак червоною фарбою і залишили під пам'ятником сотні листівок з написом "Пам'ятай, хто вбивав твій народ". Після цього зловмисники самі розіслали інформацію про вандалізм в редакції місцевих ЗМІ.

А на Франківщині невідомі вночі розтрощили капличку. Хулігани розбили ікони та гіпсові фігурки, знищили престол. Церковна споруда розміщена на віддалені, тож селяни побачили шкоду вже зранку.

Ідеологічний вандалізм на Закарпатті – явище дуже поширене. Зважаючи на багату історію краю і полікультурність, дехто прагне продемонструвати свою належність до тієї чи іншої ідеології. Часто робить це в неприйнятний спосіб.

Так, у Хусті меморіальну дошку Августина Волошина - президента Карпатської України - облили зеленою фарбою. Пошкодили пам'ятник президенту Карпатської України Волошину і в Ужгороді, у самому центрі міста. А на Ужгородщині, де у березні 1939 року було розстріляно трьох січовиків, понівечили пам'ятний хрест: зловмисники білою фарбою намалювали нацистську символіку. Таких прикладів лише у самому Закарпатті – безліч.

Крім ідеологічного "процвітає" у суспільстві і так званий побутовий вандалізм Тут страждає все, що попадеться під гарячу руку вандалів: то алея парасольок в ужгородському пасажі, то лавиці, які нищать систематично, то клумби та інші міські об'єкти.

Саме побутовий вандалізм найчастіше буває масовим – тут спрацьовує ефект "натовпу". "У натовпі люди однаково відчувають, думають і схильні до однакових рішень та вчинків. Людина в натовпі позбавлена самобутності і незалежності, її дії, поведінка визначаються підсвідомістю. У юрбі люди безвідповідальні, і в багатьох з них домінують почуття безкарності. Через домінування підсвідомості спрощується інтелект, посилюються емоції, почуття, переживання, через що дії натовпу – спонтанні", - розповідає психолог.

У який саме момент виникне бажання руйнувати у людини, і що може стати причиною – спрогнозувати неможливо. "За мотивами можна виділити кілька видів вандалізму: придбання - руйнування одного майна дозволяє заволодіти іншим – по суті, це вандалізм заради крадіжки, – розповідає Анастасія Сорока. – Вандалізм-тактика – людина своїми руйнівними діями бажає досягти конкретної мети. Вандалізм-ідеологія – переслідування соціальних або політичних цілей. Вандалізм-помста - людина бажає заподіяти шкоду після. Ще є вандалізм-гра – необдумані вчинки, які відбуваються дітьми або підлітками. Це дуже поширене явище, і може призвести до тяжких наслідків і вплинути на подальший розвиток і емоційний стан підлітка. Є ще вандалізм-злість, він заснований на неприязні, ворожості і заздрості до інших людей".

Вандали руйнують через наживу пам'ятники на кладовищах, пам'ятки культури через низький освітній, культурний рівні. До прикладу, у селі Довгий Войнилів на Прикарпатті мисливці за металом зруйнували понад два десятки могил на кладовищі. А у Сваляві малолітні вандали – п'ятеро хлопців віком від 8-ми до 13 років – познущалися над могилами, бо, як вони потім розповіли, гралися на території кладовища, а потім, задля розваги почали штовхати плити.

Аби зменшити кількість випадків такого явища, як вандалізм, потрібно працювати з людьми "на випередження" з якомога молодшого віку, кажуть фахівці. Виховання поваги до роботи та майна інших, розуміння цінності речей (не тільки матеріальної, а й духовної), адекватне сприйняття опонентів у різних сферах життя і відчуття відповідальності мають доноситися усім ще з дитячого віку.

"Вандалізм – це серйозна психологічна проблема, яка може загострюватися і розвиватися. Консультації з фахівцями і неминуча відповідальність за вчинене - це те, що може спинити людину від наступних проявів неконтрольованої і недопустимої у суспільстві поведінки", - зазначає психолог.

Довідково. Слово "вандалізм" походить від назви древнього німецького племені, що розграбувало в 455 році Рим. Жорстокі завойовники не обмежилися лише матеріальною наживою, зруйнувавши чимало античних і християнських пам'яток культури, аби принизити римлян, їхню релігію та культуру.