Привіт від Сашка Білого в Мукачеві або Коли прикриють банду "Правий сектор"

Можна лише здогадуватися, що саме не поділили з нардепом Михайлом Ланьо та його людьми представники "Правого сектору". Наразі жодна з офіційних версій, озвучених сторонами конфлікту, не витримує критики. Мова йде й про розповідь Ланьо щодо мирного пиття кави з "правосеками" та подальшого несподіваного вбивства "невідомого" гостя, який у спорткомплекс "Антарес" нібито "покупатися прийшов". І про заяву "Правого сектору" про несамовиту боротьбу з контрабандою на Закарпатті (хоча до цієї історії про їх діяльність в цьому напрямку ніхто взагалі не чув).

Те, що білих і пухнастих в цій історії немає з жодної зі сторін - це беззаперечний факт. Але якщо з тим же Ланьо, а також Балогами (куди ж без них) можна якось розібратися за допомогою парламентських та прокурорських важелів впливу, то з "Правим сектором", схоже, владі доведеться діяти радикальними методами. Власне, поява озброєних до зубів бійців "Правого сектору" за тисячу кілометрів від лінії фронту - це вже підстава для негайної ліквідації цього військового підрозділу. Що роблять у Закарпатті люди з гранатометами та станковими кулеметами, за допомогою якого потім влаштовують повномасштабні бойові дії, незрозуміло.

Своїми діями на Закарпатті "Правий сектор" змусив згадати свого покійного "побратима" Сашка Білого, якого дехто оплакував та вважав героєм. Насправді ж будь-хто, хто взяв в руки зброю та влаштував бійню у мирному місті, прикриваючи все це красивими слова про патріотизм та справедливість автоматично стає злочинцем. Таким був Сашко Білий, таким став і "Правий сектор". При цьому "правосеки" висувають владі ультимативні вимоги, погрожують країні громадянською війною, а влада замість того, аби роззброїти банду, веде якісь незрозумілі переговори.

Звісно, потрібно розібратися і з іншими фігурантами мукачівської стрілянини. Але робити це мають відповідні державні структури, а не озброєні бойовики, що вважають себе робінгудами.

Тому київська влада має вже зараз оперативно вирішити питання з "Правим сектором". Якщо його не розформувати, країна ризикує у середньостроковій перспективі стати "європейським Сомалі" - з постійними вибухами та пострілами, кров'ю та невинними жертвами. Концепція, викладена Максом Вебором про державну монополію на насилля, є актуальною для України як ніколи. Під красивими гаслами про боротьбу за справедливість та чесність, Україна руками добровольців може швидко запалати як звичайний сірник.

Де гарантія, що наступного разу "ПС" не розгорне аналогічну боротьбу з незаконним видобутком бурштину на Ровенщині чи Житомирщині? Або ж не почне аналогічними методами воювати з деребаном землі на Київщині? Та чи мало заради якої хорошої ідеї можна влаштувати стрілянину, результатом якої стануть загиблі та поранені...

Питання того, що "Правий сектор" - єдиний військовий підрозділ в Україні, що не підпорядковується жодному відомству - ані Генштабу, ані МВС - підіймалося неодноразово. Проте попри заклики влади у Яроша під різними приводами весь час відмовляються переходити в підпорядкування командуванню Збройних сил або Нацгвардії. В кінці березня Ярош навіть публічно заявляв про можливість створення на базі "ДУК" цілої добровольчої бригади. Але це було сприйнято зі скепсисом: по-перше, для бригади у Яроша просто не було достатньої кількості людей. По-друге, окрім гучних слів жодних реальних дій ніхто проводити не збирався. В результаті, у кінці квітня "ПС" заявив про намагання роззброїти їхній підрозділ у Дніпропетровській області. Проте тоді влада так і не пішла до кінця, злякавшись інформаційної хвилі, розгорнутої у ЗМІ, підконтрольних Ігорю Коломойському. В результаті, цю історію тоді спустили на гальмах.

Зараз є всі підстави все ж таки поставити крапку в цьому питанні. Без жорсткої реакції на дії "романтиків-революціонерів" для Української держави все може скінчитися дуже й дуже погано.