Найстарший після Києва: Ужгород офіційно відзначає 1128-му річницю

Ужгород – особливий, і це не просто думка автора матеріалу, котрий сам є ужгородцем. Місто й справді має багато унікальних родзинок як у масштабах України, так і в межах самого Закарпаття. Про деякі з них не знають (або просто не звертають увагу) чимало самих ужгородців.

День народження – дуже гарна нагода згадати щось особливе про місто.

Отже, заснований у 872 році Ужгород із поміж 25 обласних центрів України за віком поступається тільки Києву (вважається, що столиця України заснована в 482 році). Так, він на кілька століть старший за Львів і навіть за такі центри Київської Русі, як Чернігів, Житомир чи Полтава.

Утім, дата заснування Ужгорода доволі умовна і ухвалена офіційно тільки в 90-х роках минулого століття. Насправді місто може бути як набагато старшим, так і молодшим. Нічого дивного тут немає – умовні дати заснування прийняті як офіційні в багатьох містах Європи, у тому числі і в Києві.

Ужгород – найменший обласний центр України, населення тут лише 112 тисяч. Мабуть, саме тому Ужгород єдиний з усіх обласних центрів не має електричного громадського транспорту (трамваїв і тролейбусів). Тут навіть немає жодного підземного пішохідного переходу. А ще місто дуже компактне – лише 40 квадратних кілометрів площі. Його можна пройти пішки вздовж – від початку вул. Гагаріна до кінця вул. Собранецької – за якихось півтори години.

Ужгород – найзахідніший адміністративний центр України. Крім того, він останній з усіх обласних міст ввійшов до складу України (як республіки тодішнього СРСР) після закінчення Другої світової війни. До того Ужгород тисячу років перебував у складі Угорського королівства, Австро-Угорської імперії, Чехословаччини, Угорщини. Чимало корінних ужгородців вважають найкращим періодом для Ужгорода коротке 20-річне перебування в складі Чехословаччини. Чехословацький уряд вклав у місто величезні інвестиції, чимало примітностей, які й сьогодні визначають обличчя Ужгорода (розбудова історичного мікрорайону Галагов, закладення найдовшої в Європі липової алеї, будівництво головного мосту через Уж, навіть висадження знаменитих ужгородських сакур), були зроблені саме в цей короткий період.

Ужгород – найвіддаленіший від Києва з усіх обласних центрів – до столиці звідси 820 кілометрів. До восьми столиць європейських країн від Ужгорода ближче, ніж до столиці України.

Для порівняння: з Ужгорода до Будапешта (столиця Угорщини) – 330 км;

до Братислави (столиця Словаччини) – 520 км;

до Варшави (столиця Польщі) – 520 км;

до Відня (столиця Австрії) – 600 км;

до Бєлграда (столиця Сербії) – 600 км;

до Загреба (столиця Хорватії) – 700 км;

до Бухареста (столиця Румунії) – 710 км;

до Праги (столиця Чехії) – 740 км.

Прямо на околиці Ужгорода розміщений міжнародний пункт пропуску з країною Євросоюзу Словаччиною – "Ужгород – Вишнє Нємецке". З центру міста сюди можна дійти пішки за 45 хвилин. До речі, з багатьох місць Ужгорода Словаччину видно неозброєним оком. Автор цих рядків, наприклад, у ясну погоду бачить територію Євросоюзу (Словаччину) з вікна своєї квартири. Такою особливістю не може похвалитися в Україні жодне інше місто, не кажучи вже про обласний центр.

В Ужгороді, прогулюючись по місту, можна почути, крім української, словацьку, угорську, румунську мови. Люди, що розмовляють цими мовами, – місцеві мешканці, і вони чудово розуміють один одного.

А ще тут по формі бруківки можна визначити, в який період прокладали вулицю, – австро-угорський, чехословацький чи радянський. І впродовж 5-хвилинної прогулянки центром побачити архітектурний стиль трьох різних історичних епох…

До цьогорічного дня народження Ужгорода мерія підготувала святкову програму, яка включає масові заходи з шашликами й пивом, різноманітні майстер-класи, гала-концерт за участі відомих закарпатських гуртів, міське віче з врученням відзнак і грамот, відкриття скейт-майданчика, продажі генд-мейдів, виступи дитячих колективів, театралізовані сцени просто неба тощо.

Однак у святкуванні явно не вистачало хоча б якоїсь родзинки – сценарій святкових подій не включав нічого принципово нового. Ба більше – деякі традиційні заходи чомусь не відбулися (наприклад, щорічний осінній ярмарок, який проводили щороку до Дня міста). А незрозуміле перекриття вул.Довженка від п’ятниці до неділі спровокувало автомобільні затори на сусідніх вулицях навіть у вихідні. Нарешті, той факт, що в суботу половину міста двічі відключали від водопостачання через аварії, не додав святкового настрою ужгородцям…

Утім, для більш ніж 1000-літньої історії Ужгорода такі "організаційні непорозуміння" – це лише коротенький епізод, який насправді нічого не значить. Підстав пишатися Ужгородом усе-таки набагато-набагато більше – це добре видно з усміхнених облич людей, котрі вийшли на святкування!