Мотанки-інтерляльки: Як оригінально пропагувати культуру різних народів через Україну

Одягнути традиційну українську ляльку-мотанку в самобутні національні костюми країн Європи й світу – чи можна придумати оригінальніше пропагування культури різних народів через Україну?

Не дивно, що ідея цього цікавого проєкту виникла в діаспорі, у середовищі українок, котрі з різних причин опинилися далеко за межами своєї батьківщини, але не забули про неї і намагаються триматися разом, незважаючи на кордони й тисячокілометрові відстані.

Головні авторки експозиції "Українські ляльки мандрують світом" – Ніна Хаген із норвезького Осло і Тетяна Золочевська з німецького Бремена. Власне, ідея виникла у пані Ніни, вона запропонувала її своїм подругам-лялькаркам, що проживають у різних країнах, і ті з радістю погодилися. Певну роль у реалізації оригінального задуму зіграла й коронавірусна пандемія, через яку люди змушені більше часу проводити вдома і мають кращі можливості займатися своїм хобі.

Авторка проєкту Ніна Хаген із Норвегії. Фото із Фейсбуку Ніни Хаген

Впродовж кількох місяців майстрині виготовили понад вісім десятків ляльок-мотанок. По цих мистецьких іграшках можна відстежити географію українок, котрі, з одного боку, не забули своє коріння, тому й вибрали головною героїнею проєкту мотанку, яка асоціюється з Україною. А з іншого – зшили для ляльок національні костюми тих країн, де зараз мешкають, і колорит яких добре вивчили.

Австрія, Ісландія, Румунія, Угорщина, Греція, Естонія, Італія, Латвія, Молдова, Нідерланди, Німеччина, Норвегія… І звичайно, Україна. У проєкті взяли участь понад сорок майстринь, у тому числі такі, що мешкають в Україні. Загалом вони виготовили 82 мотанки, котрих одягнули в національні вбрання тридцяти країн Європи, Латинської Америки та Південної Африки.

Костюми опрацьовані дуже детально: ляльки носять головні убори, деякі мають прикраси (сережки, намиста з бісеру й кераміки) чи аксесуари (дамські сумочки, кошики), а деякі взуті у черевики. Більшість мотанок – жінки, але є й національні пари, в яких чоловіки також одягнуті в парадний, святковий одяг. Наприклад, іспанська чоловіча мотанка має мулету (яскраве червоне полотнище, яким матадори дражнять бика під час кориди).

Роботи виконані різними техніками вишивки й демонструють національний колорит як цілих народів, так і етнічні "родзинки" окремих регіонів тої чи іншої країни. Такі особливості формувалися впродовж багатьох століть, це справжня автентика з глибин історії.

Наприклад, норвезька мотанка одягнута в бюнад – верхнє святкове вбрання виготовляють із вовни, а сорочки – з льону. За словами Ніни Хаген, авторки мотанки, у Норвегії навіть існує спеціальний уповноважений орган "bunads politiet", який слідкує, чи з дотриманням усіх особливостей шиють національний костюм. За тамтешньою традицією, норвежці можуть носити бюнади тільки того регіону, де людина народилася або мешкає значну частину життя.

Натомість шведська мотанка має білу сорочку, синю спідницю з коротким корсажем та поясом зі срібною пряжкою, а також фартушок жовтого кольору, прикрашений вишивкою з білих квітів і зелених листочків. За словами авторки, майстрині Таї Шевцової, такий костюм спроєктувала королева Сільвія до Дня Швеції.

А польська лялька одягнута в національний костюм, виконаний трьома різними техніками вишивки: верхоплутом, занизуванням та поверхницею. За словами авторки, майстрині Оксани Довжик, польська мотанка зроблена на основі української вузлової ляльки.

У центрі експозиції на окремому подіумі розміщені українські мотанки, представниці різних регіонів – слобожанка, волинянка, подолянка, полісянка… Святкове вбрання відповідає особливостям регіонів, звідки вони походять.

Виставка вже кілька місяців подорожує регіонами України, авторки мотанок долучаються до неї по відеозв’язку – вони розповідають про свої роботи, техніку виконання, життя за кордоном, відповідають на питання гостей та журналістів.

В Ужгороді ляльки в костюмах народів світу пробудуть до кінця січня.

Фото автора