Єврейська Україна: 10 фактів про євреїв Ужгорода

Третя частина проекту "Єврейська Україна" розповість про радощі і складнощі життя єврейської громади Ужгорода та його околиць, пише Закарпаття.depo.ua з посиланням на jewishnews.com.ua

Не зважаючи на відносну територіальну близькість до Львова, старого єврейського центру Західної України, по хроніках іудеї в Ужгороді влаштувалися все ж на пару століть пізніше, ніж в місті Лева. І раніше, ніж іншим євреям України, їм довелося зіткнутися з жахом Голокосту - теперішнє Закарпаття в ті роки входило до складу Угорщини, яка була на боці Німеччини, і саме тому вважається, що вони першими серед українських євреїв опинилися в гетто і потім в концтаборах.

Про інші, менш сумні факти з історії єврейської громади Закарпаття, - у новій добірці.

1. ... в період засилля ізраїльтян ...

Відомості, які наводить археолог, етнограф, фольклорист з Мукачева Тиводар Легоцький (1830-1915), підтверджують, що євреї в околицях Ужгорода (Унгвару) проживали ще в XIII столітті.

"Народна легенда розповідає про скарб у вигляді золотих злитків і фігур тварин, нагромадженому на хуторі в XIII столітті, в період засилля ізраїльтян в нашому краї", - пише він.

Перші офіційні згадки про євреїв в Ужгороді датуються ще 1575 роком. У той час громада почала досить швидко розвиватися, і в кінці 1720-х років у місті вже проживало близько 30 єврейських родин. Написаний на івриті документ, знайдений істориком Мором Горовіцем, свідчить про те, що невелика єврейська громада була створена в Ужгороді в 1724 році. А в 1730 році іудеї запросили зі Львова рабина Лейбуша Бодек-Райзмана, який і став першим керівником громади.

2. Євреї-горяни

У XVIII-XIX ст. більшість євреїв Закарпаття займалися виноробством і землеробством, але були дуже бідні. Місцева влада іноді видавала їм особливий дозвіл на жебрацтво, щоб вони могли хоч якось вижити. В цілому в цій місцевості відсоток євреїв, що жили в селах (головним чином у гірських районах), був найвищим у Європі.

В кінці 30-х років ХХ століття євреї-горяни становили 65% всіх євреїв краю. Ця частина єврейського населення області представляла собою особливу етнокультурну громаду і зробила свій вплив на архітектуру маленьких містечок і сіл.

3. Закарпаття - центр тяжіння східноєвропейських євреїв

До кінця XIX - початку XX ст. єврейська громада Ужгорода та околиць стала збільшуватися за рахунок іммігрантів - євреї з довколишніх земель їхали в ці краї, щоб сховатися від погромів і влаштуватися в економічно більш сприятливих умовах, які на той момент були там створені.

За даними перепису 1921 (вже в рамках новоствореної Чехословацької республіки), в Підкарпатській Русі (так у Чехословаччині називався даний край) проживали 93023 єврея, близько 15% всього населення. У Хусті - 169 євреїв на 1000 осіб, Ужгороді - 305,5, Мукачево - 478, що становило майже половину мешканців міста. А в 1930 році в цих краях проживало 102542 іудей.

4. Унгварський рабин-письменник

В Унгварі народився і провів життя ортодоксальний рабин Шломо бен Йосеф Ганцфрід (1804-1886), який написав кілька книг за єврейським релігійним законом. У віці 8 років він став сиротою і його в свою сім'ю взяв на виховання рабин Ужгорода. Ставши дорослим, він почав займатися виноторгівлею, але в 1830 році Шломо залишив свою справу і став рабином. Він написав і в 30 років випустив свою першу книгу - "Кесет ха-Софер", яку присвятив законам написання сувоїв Тори, тефілін і мезузи (на думку визнаного галахічного авторитету Угорщини рабина Моше Софера, ця праця стала обов'язковим для вивчення тим, хто освоює професію Софера).

У віці 60 років Шломо бен Йосеф Ганцфрід видав ще одну важливу книгу - короткий збірник необхідних у повсякденному житті законів "Кіцур Шулхан Арух", яка витримала 14 прижиттєвих видань. Рав відійшов в інший світ в ніч шаббата, а його могила в Ужгороді стала місцем відвідування іудейських паломників.

5. Закарпаття очима Вишняка

Про життя євреїв в 1935-40 рр. в Закарпатті найяскравіше всього розповідає приголомшлива серія знімків Романа Вишняка, фотографа єврейського походження, який народився в Росії і емігрував до США. На цих фотографіях - замальовки з побуту місцевих євреїв, городян і жителів сіл, вуличних торговців, учнів у ієшивах, кравців і просто перехожих. Архів всіх його робіт - в тому числі й закарпатських - був викладений на загальний осуд Меморіальним музеєм Голокосту та Міжнародним центром фотографії (США).

6. Енді Уорхол - русин, якого надихали євреї

Енді Уорхол (Вархола) народився не в Україні і не був євреєм, але тим не менш дещо з єврейством і Ужгородом його все-таки пов'язує. Популярний американський художник і засновник поп-арту народився в США в сім'ї емігрантів лемків (русинів, регіональної групи українців), які приїхали з села Мікова, яке сьогодні знаходиться в Словаччині. Уорхол ніколи не ідентифікував себе як єврей, але єврейство його явно надихало - в 1980 році він представив серію робіт "10 знаменитих євреїв ХХ століття", серед яких виявилися портрети Сари Бернар, Луїса Брандеіс, Мартіна Бубера, Джорджа Гершвіна, Голди Меїр, Франца Кафки , Братів Маркс, Гертруди Стайн, Зигмунда Фрейда і Альберта Ейнштейна.

В кінці 2014 року в Ужгороді був встановлений міні-пам'ятник Уорхолу, відлитий з бронзи (до слова, таких крихітних скульптур в Ужгороді безліч).

7. Ліхтарник у бронзі

В Ужгороді є скульптура, яка вже точно стосується єврейства.23 жовтня 2010, в день святкування 1117-ї річниці з дня заснування Ужгорода в центрі міста відкрили пам'ятник ліхтарника, прототипом якого став єврей, ужгородець, якого називали просто Коля або дядя Коля. Він був єдиним "Начальником міських ліхтарів і вітрин", і саме завдяки йому горіли всі старі електричні ліхтарі міста.

"Повненькі, окуляри з сильною діоптріями, в правій руці - обов'язкові плоскогубці, в лівій - потерта сумка з усякою всячиною, сякою-такою їжею і обов'язково - газетами. Спеціально він газети не купував, але де побачить - підбирав, нехай навіть обривки. І все, що друкованого знаходив, обов'язково прочитував. І не було в місті людини, політично грамотнішого Дяді Колі. В інформаційному відношенні - секретарі обкому партії йому в підметки не годилися, разом з лекторами ", - згадують його місцеві жителі.

8. Мавританська синагога

У 1904 році в Ужгороді відкрилася синагога ортодоксальної громади - вона була побудована в неомавританському стилі, який був у ті роки дуже популярний в Європі. Найяскравішим елементом фасаду будівлі, побудованої на гроші місцевих євреїв-меценатів та громади, був центральний балкон із зображенням Зірки Давида, вписаною у велике коло.

Один з написів на будівлі свідчив: "Побудовано в 5694 за єврейським календарем". На жаль, після Другої світової війни будівля втратило своїх справжніх господарів - приходити в синагогу було вже нікому. У роки СРСР його віддали під філармонію, яка там досі. Юдейську символіку та елементи, зрозуміло, прибрали - Маген Давид закрили стіною з круглим вікном посередині.

9. Закарпатська Зірка Давида

У травні 2015 в українському інтернеті з'явилася новина про те, що через сервіс Google Maps на карті села Геча в Закарпатській області чітко видно Зірку Давида. Поселення, яке було засноване в 1319 році і раніше називалося Мезогеча, знаходиться на території, де свого часу проживало дуже багато євреїв - в першу чергу, угорських.

У роки нацистської окупації більшість місцевого єврейського населення було вивезено до таборів смерті, і - як припустили місцеві жителі - Маген Давид, символ захисту для іудеїв, міг створити хтось із євреїв у ті важкі 40-і роки. Але буквально відразу ж після появи новини з'явилося прозаїчне пояснення. Фахівці стверджують, що шестикутна зірка - це залишки радянського зенітно-ракетного комплексу середньої дальності дії (С-75 "Двіна"), а зовнішню схожість із Зіркою Давида - просто збіг.

10. Лондонський кит-вбивця єврейського походження

Роберт Максвелл - за народженням Ян Людвіг Хох (1923-1991) - з'явився на світ у хасидській сім'ї в селі Солотвино, яке на момент його народження розташовувалося на території Чехословаччини, а сьогодні є частиною України. Як тільки почалася угорська окупація він перебрався до Франції, а потім і до Англії і воював проти гітлерівських військ (майже всі його найближчі рідні загинули в Голокості).

Після закінчення війни він став займатися медіа бізнесом - спочатку він працював у британській інформаційній службі у британському секторі окупованого Берліна, потім він заснував свій власний бізнес, займався розповсюдженням журналів видавництва Springer в Англії і заснував видавництво "Пергамон прес". У його послужному списку дуже багато досягнень - він був головою газетної компанії Mirror Group Newspapers і видавництва Macmillan, в його медіа імперію також входили видавець комп'ютерних ігор Mirrorsoft в Англії і видавець комп'ютерних ігор Spectrum Holobyte в США, а в 1990 році він почав видавати газету The European. Дивно, але цей великий гравець у видавничому бізнесі - за твердженням біографів - не тримав в будинку книг. 

 

Більше новин про життя Закарпаття читайте на zak.depo.ua