Мріяти не заборонено: Чи збудуться бажання ужгородців про кінець розрухи в центрі міста

На початку Нового року прийнято загадувати бажання, які мають втілитися у життя протягом року. Для багатьох ужгородців, котрим набридли пошарпані краєвиди міста, такі бажання стали однаковими. Є кілька ключових точок у місті, що дратують місцевих, псують враження від міста у приїжджих і добряче спотворюють образ міста. Міста, яке, до слова, активно позиціонують як ідеальний варіант для відпочинку чи відпустки, як місто зі своєю цікавою історією і неповторним шармом. От тільки цей шарм так само активно і впевнено розвіюють.

Довгобуди і Несзкінченні реконструкції-ремонти, які затягуються на роки, псують настрій містян. Оскільки надії на обіцянки чиновників привести все до ладу якнайшвидше мало, ужгородцям залишається загадувати і вірити у втілення своїх бажань.

Отже, бажання перше. Площа Петефі. Центральна частина міста, яку неможливо оминути. Її реконструкція – популярна тема у місцевих: ремонт на Петефі не обговорював хіба ледачий. Восени минулого року площу повністю закрили для транспорту. Чекати доведеться ще довго: реконструкція, за прогнозами, триватиме щонайменше два роки. Це не враховуючи, що готуватися до реконструкції почали ще два роки тому – було зірвано шар асфальту, який так і не відновлювали.

фото: 0312.ua

Проект площі розробляли львівські фахівці, і свого часу цей та інші варіанти, які "гуляли" мережею, викликали чимало обговорень – і зелені мало, і "цементу" забагато.

Попри все, нині площа ще перекрита. Під час першого етапу працівники ремонтували підземі інженерні мережі і комунікації. Інші роботи перенесли на 2018-й. На перший етап було передбачено 3 440 000 грн. А вже у цьому році будуть проводити благоустрій, проїжджу частину викладуть бруківкою. Загальна вартість всіх робіт – 11,15 млн грн.

Місцеві мешканці вже звикли до кількарічних ремонтів і навіть не помічають будівельні "пейзажі", якими рясніє місто. Але, обійшовши Петефі, посеред центру міста, на площі Театральній, відкривається ще один "чудовий краєвид" і друге заповітне бажання ужгородців - будівля колишнього готелю-ресторану "Корона". Свого часу реконструкція "Корони" викликала шквал незадоволення в містян на центральній площі Театральній. Зараз ця будівля обнесена огорожею, і будівельники кволими темпами проводять якісь роботи.

Спочатку "Корона" належала депутату міськради Івану Волошину. Скандал довкола Волошина і "Корони" тягнувся кілька років. Приватизація цього закладу відбулась у липні 2012-го через проведення конкурсу, в якому взяв участь фактично лише один учасник – фірма "Проектготельконсалтинг". Створили цю фірму за кілька днів до проведення аукціону. Вартість комплексу оцінили у 8 мільйонів гривень, хоча насправді його реальна ринкова вартість у декілька разів вища.

Приватизацію "Корони" називають чи не найбільшою майновою аферою в Ужгороді. Згодом з'явилася інформація, що власником згорілої будівлі став Роберт Бровді, колишній очільник закарпатського осередку "Фронту Змін".

"Корона" – колись відома кам'яниця кінця XVIII століття, мала виняткову містобудівну та архітектурну цінність. Та протягом останніх років це - будинок-привид , який справляє на людей гнітюче враження.

Не менш гнітюче враження і від ужгородських доріг, які через свій стан стали бажанням третім у списку ужгородців. Після зими, коли асфальт сходить разом зі снігом, ями на дорогах вже нікого не дивують. Але цьогоріч, коли і снігу пристойного ще не було, і температура повітря нижче нуля майже не опускалася, асфальт все одно "здався" і ще до Нового року ужгородські дороги перетворилися на хвилясті ділянки з ямами.

фото: Віталій Глагола/Facebook

Водії автівок від проїзду такими шляхами стали частими клієнтами автомайстерень, а у соцмережах обговорення доріг стало однією з найактуальніших тем. Ужгородець Віталій Глагола, якому теж довелося ремонтувати свій автомобіль внаслідок поїздки ямами, спробував започаткувати флеш-моб і періодично виставляти світлини доріг у "Фейсбук".

фото: Віталій Глагола/Facebook

Зараз, коли Ужгород трохи притрусило снігом, чекати на ремонт доріг не доводиться. Терпіти ужгородським водіям доведеться і далі, поки зима сама не ліквідує залишки асфальту, і поки, з першими провісниками весни, ремонтники (як про це мріють ужгородці) не візьмуться за ремонт доріг і не виконають свою роботу якісно. Можливо, якщо бажання загадувати щиро, то вони таки збудуться.