Чемпіон світу з Шидокан карате: Я виступаю тільки під українським прапором

Анатолій Ігнатьо та Ігор Шандра посіли третє місце в розділі карате, Ален Гаібов - третє місце в розділі кікбоксинг. Ірина Годинець отримала "срібло" серед жінок. Михайло Годинець став другим у розділі карате, чемпіоном світу по карате та отримав нагороду як кращий боєць турніру. Микола Братасюк став чемпіоном світу. 

Depo.Закарпаття поспілкувався із чемпіоном Миколою Братасюком про стан та перспективи Шидокан карате в Україні, виховання молодої зміни, і взагалі як воно - бути кращим у світі.

Чемпіонат світу у Будапешті

Шидокан карате лише починає розвиватися в Україні. Зараз цей вид спорту представлений фактично лише на Закарпатті та у Києві. Тому збірна України і формувалася саме з числа закарпатців. До цього я мав восьмирічну перерву у виступах. Перед поїздкою у Будапешт взяв участь у відкритому Чемпіонаті Закарпаття, згадав як це - виходити на поєдинок. І вже наступні мої бої - на Чемпіонаті світу. Чемпіонат проходив у Будапешті 16 травня. Брало участь 25 країн, у тому числі США, Австралія, Іспанія, Франція, Монголія, Японія.

Нашу країну на змаганнях представляли семеро спортсменів - усі закарпатці. Тож ми сіли у дві машини і поїхали на змагання. Хвилювались, щоб водіїв-спортсменів на змаганнях не нокаутували, бо запасних не було. Та ми ризикнули.

Усі були налаштовані серйозно. Та і рівень бійців на змаганнях був дуже серйозним.

Фінальний бій

Суперником у фінальному поєдинку став боєць з Японії. Без перебільшень, дуже сильний. З ним ніхто нічого не міг зробити. Я довго придивлявся, як же його побороти. До змагань я готувався півроку, і за півкроку до чемпіонства зрозумів, що не зможу "віддати" фінал. Хіба би він мене "вирубив" і мене звідти винесли. Тож ми билися два раунди, бій дуже важкий.

Коли оголосили переможцем мене, я цього не усвідомив. Радість є, сил нема. І вже за кілька днів потроху почав розуміти, що таки переміг. Під час змагань не до титулів. Просто знаєш: або ти, або тебе. І так проходиш суперника за суперником. Або не проходиш.

Розвиток Шидокан карате в Україні

У нас є Закарпатська обласна федерація Шидокан карате. Всеукраїнської поки нема. Тож будемо створювати, щоб залучати й інші регіони. Та в першу чергу ми самі повинні показувати рівень. Коли є рівень, люди тягнуться до сильних. Будемо надалі їздити, виступати. Ми, наші учні. Таким чином будемо працювати над розвитком всеукраїнської федерації. Зараз же підтримки від держави нема. Там, де вона могла би бути, заважає бюрократія. Щоб поїхати на змагання, потрібно розраховувати на власні сили. Добре, що знаходяться люди, які допомагають.

Словом, розвиток Шидокан карате в Україні обов'язково буде. Є варіанти, шляхи, а головне - бажання і ентузіазм спортсменів, тренерів, учнів. Це головне.

Я колись думав: бути чемпіоном світу - це вершина. Ні. Це лише початок, є куди розвиватися.

Для того, щоб утворити всеукраїнську організацію, потрібно, щоб у ній було представлено більше половини областей, тоді федерація отримає статус всеукраїнської, і тоді можна подавати, щоб вид спорту був офіційно визнаний Міністерством молоді і спорту. От така бюрократія. До прикладу, Закарпаття тепер має двох чемпіонів світу - я і Михайло Годинець, а майстрів міжнародного класу ми отримати не можемо. Звичайно, хотілося б, щоб була підтримка держави. Але поки не така ситуація.

Я їду виступати під прапором України. І це важливо, в першу чергу, для мене.

Тренерська діяльність

Я почав тренувати з 14 років. У 16 років мав дві групи учнів. Потім я трохи відійшов від цього. А у 2014 році починав все з нуля. Починати непросто: прийшла одна дитина - тренував дитину. Прийшов дорослий - ось вже і дві групи, не тренувати ж їх однаково. Та за півроку вдалося набрати повноцінні групи. У новому сезоні всі учні повернулися на тренування, це радує.

Вчитися може кожен. У мене єдиний критерій відбору - вік. Беру дітей з чотирьох років, хоча часто батьки, аби пристроїти десь дитину на кілька годин, хочуть записати на заняття вже чи не з дворічного віку.

У кожного учня своя мета - хтось хоче кращу фізичну форму, хтось навчитися постояти а себе, а хтось має бажання виходити на поєдинки на змаганнях.

Шидокан карате - це не вид спорту, це бойове мистецтво. Тут дуже важливе виховання. В першу чергу вчу бути людьми. Відчуття єдиної команди, підтримки одне одного - це мусить бути. Такі речі можуть проявлятися у елементарному - разом прибрати зал після тренувань. Це теж виховання, дисципліна.

У мене є правило: якщо дізнаюсь, що свої вміння учні використовують не за призначенням, б'ються на вулиці - на перший раз попереджую і караю, на другий - виганяю. 

Фото зі сторінки Миколи Братасюка у мережі "Фейсбук"

Зауважимо, що 8 вересня Микола Братасюк відсвяткував День народження. Depo.Закарпаття щиро вітає чемпіона і бажає нових висот у спортивному і особистому житті!

Більше новин про спортивне життя Закарпаття читайте на zak.depo.ua