Не замком єдиним: Які мілітарі-примани залишила по собі в Ужгороді Друга світова

Шанувальники мілітарі-туризму не оминають Закарпаття у пошуках цікавинок у місцях, де були військові Другої світової війни. Окрім яскравих об'єктів, залишених переважно угорськими військами на легендарній Лінії Арпада в Карпатах, в Ужгороді теж, за великого бажання, можна знайти, що подивитися, хоч війна і відносно гуманно обійшлася з древнім містом.

Але спочатку про те, що не побачиш, але що було і що цікаво. Восени 1944 року фронт неухильно наближався до Ужгорода. На кладовище в районі Шахта звозили загиблих німецьких і угорських солдатів та офіцерів з гірських районів, де проходили бойові дії. Ужгородська гімназія була перетворена на госпіталь. У центрі Ужгорода стояли німецькі німецькі протитанкові гармати PAK 43 (8.8 cm).

ФОТО: Transcarpathian heritage

У жовтні 1944 р. почалася евакуація угорських урядників, поступово покидали місто військові частини, які перебували в Ужгороді. Тоді були підірвані всі три мости через річку Уж.

ФОТО: Transcarpathian heritage

27-го жовтня 1944 р. до Ужгорода вступили радянські війська, не зустрівши великого опору з боку німецько-угорських військ, які спішно покинули місто.

Пагорб Слави

Сьогодні в місті мало що нагадує про Другу світову. Звісно ж, щонайперше, це Пагорб Слави. Він є чи не єдиним із головних свідчень втрат за Ужгород і Закарпаття.

На відкритому влітку 1945 року меморіалі перепоховано 1360 людей серед яких багато невідомих осіб. Це, напевно, єдині дані про втрати радянських військ в Ужгороді. Хоча на Пагорбі Слави ховали і тих, хто загинув у сусідніх Угорщині та Словаччині. Як, наприклад, підполковник Анкудінов, чиї танки першими ввійшли в Ужгород. Історики й досі не можуть назвати конкретної цифри втрат.

Територія меморіалу розбито на три тераси, тут висаджено чимало рослин-екзотів. Пагорб Слави унікальний тим, що надгробки тут наче схожі, але ідентичних майже немає (різняться як за формою, так і за матеріалами). Як частина меморіалу на Пагорбі Слави встановлено два танки. Один із них – легендарний Т-34 - символ Другої світової. Поруч – Т-70. Обидві машини вдало використовувалися як проти ворожої техніки, так і для підтримки піхоти.

Останні чотири роки на Пагорбі знаходять свій останній прихисток воїни, котрі загинули, визволяючи Україну вже від російських окупантів.

Отвори від куль радянського літака-розвідника

Славетні італійські дворики в Ужгороді, оточені високими стінами, були чи не найкращими місцями для розміщення зенітних установок.

Побачивши одну з таких, радянський пілот літака-розвідника дав по ній чергу з крупнокаліберного кулемету. Як результат, по вулиці Волошина понині знаходиться одна з мілітарі-пам'яток ІІ світової. Отвори від куль на стіні будинку італійського дворику не залатав ніхто.

Ужгороду, як загалом і Закарпаттю, дуже пощастило. На період визволення краю у жовтні 1944 року у регіоні була пасмурна, туманна погода. Радянські війська не могли активно залучати важку авіацію. Тому Ужгород оминули руйнації, характерні для інших міст України.

Зважаючи на непримітність об'єкту та квестовий характер його пошуку, наслідки авіаобстрілу займають у нашому рейтингу шосте місце.

Протитанкові надовби

На річці Уж, майже на околиці міста, ледь помітно стирчить серія протитанкових надовбів. Колись вони були розміщені по всій ширині ріки, а, власне, місце дислокації засвідчує про напрям очікуваного удару противника.

Встановлення цих укріплень Лінії Арпада виявилися марними, адже свого завдання - унеможливити прохід танків через ріку - вони не виконали. Радянські танки ввійшли у місто в обхід, з боку Мукачева. Надовби непримітні і до них відносно складно дістатися, але для любителів мілітарі-туризму піший "гачок" у маленькому містечку не потомить.

Міст на рейках

Доманинський міст через канал малопомітний і, здавалося б, малоцікавий. Небагато хто звертає увагу на протитанковий надовб біля нього. Виявляється, міст теж був одним з рубежів угорсько-німецьких військ, які чекали наступу радянських військ з боку Ужоцького перевалу, тобто з півночі.

Оригінальність мосту у тому, що з наближенням супротивника міст за допомогою вантажівки зсувався в бік міста, в такий спосіб створюючи нездоланну водяну перешкоду для техніки і піхоти.Краєзнавці стверджують, що до кінця ХХ століття міст стояв на рейках.

Амбразури

В куті паркану однієї із церков неподалік площі Корятовича стирчить незрозуміла бетонна добудова. Лише, підійшовши дуже близько, можна розгледіти амбразуру – металеву бійницю для кулемету. Про неї свідчить внутрішня частина, де встановленні протиосколкові ребра, які захищали стрільця від рикошету.

З амбразури проглядається вся вулиця в бік пожежної частини. З того боку, метрів зо двісті, подібна амбразура у зворотній бік. Таке класичне розміщення кулеметів на вулицях, забезпечувало ефективний перехресний вогонь, який пережити вдавалося далеко не всім його супротивникам. Близкість амбразур до історичного центру міста дозволяє туристам "без крові" наочно ознайомитися з ними.

Простріляні перила

Найпопулярніша мілітарі-цікавинка Ужгорода знаходиться у самісінькому центрі міста - в десяти метрах від пішохідного мосту на Київській набережній. Сліди вуличних боїв залишилися на ділянці перил, встановлених чехословацьким урядом.

Отвори від куль карабіну та пістолету-кулемету Шпагіна (ППШ) розтягнулися на кілька метрів перил. У 1944 році міст був підірваний, і угорці тримали оборону на правому березі. Червоноармійці, які прикривали своїх колег під час форсування Ужа, під час бою випадково влучили у перила. Калібр куль, балістика отворів та кучність слідів засвідчують про події тих часів. Сьогодні це можливість безпосередньо "побувати" на місці бою, відчути його атмосферу та уявити перебіг подій.

ФОТО: автора