Що Путін робив на Закарпатті у 1983-ому

Про свою молодість президент Росії якось захоплено розповів під час своєї прес-конференції для українських телеканалів у жовтні 2004 року. Мова зайшла про його весільну подорож на Західну Україну, пише Закарпаття.depo.ua з посиланням на Beregovo.Today

Тоді він згадав навіть деякі закарпатські міста. "А що стосується Західної України, то я там був. Ми з жінкою їздили у весільну подорож на машині саме в Західну Україну. Проїхали, я не пам'ятаю, там Виноградів, здається, місто. Є таке?", - перепитав він. Ведучий підказав: "Виноградів, Берегово".

"Берегово, так, – згадав очільник Росії. – Дуже гарне місто, ну дуже гарне! Мені дуже сподобалось. І другий раз ми там були, ми каталися на лижах там, знімали просто у хаті кімнату, велику кімнату, і нас там було, правда, дуже багато, осіб 10-12, і ми прямо у одній кімнаті всі і спали. І у мене дуже чудові враження залишилися... Я б із задоволенням туди з'їздив ще раз". 

Відвідати Берегівщину і не скуштувати місцевого вина - це було на той час просто неможливо. Чимало високих гостей за часів Союзу обов'язково привозили на дегустацію до Берегівського радгосп-заводу або у село Мужієво, де також були унікальні підвали, вирубані у вапняковій породі навколишніх пагорбів. Відвідували родзинку краю дипломатичні місії та партійні чинуші, космонавти та відомі актори. Така вже була традиція - показати нашу закарпатську гостинність і трохи "замилити" очі. І справді, після двох-трьох келихів вина з величезних діжок, що зберігалися у прохолодних катакомбах, у всіх піднімався настрій, а дехто з перевіряючих вже й забував, з якою метою їхав на Закарпаття... 

Втім, нині у Путіна зовсім інші "спогади" про Західну Україну. Він вважає, що місцеві українці чомусь повинні відчувати себе людьми "другого сорту". Про це він сказав вже під час прес-конференції у квітні 2014. Мовляв, західні українці жили у складі Чехословаччини, Польщі, Угорщини, і ніде не були повноцінними громадянами. А тому на Західній Україні квітне націоналізм і навіть неонацизм.

Та це, як кажуть, уже зовсім інша історія. Врешті решт, що з нього – Путіна – взяти?