Історія на нічку: Чи можна зарубати песиголовця

За народними уявленнями, це страшні велетні, що харчуються здебільшого сирим людським м'ясом. Якщо песиголовець напав на людину, порятунку можна не чекати.

Однак, на Закарпатті сталися випадки, кли прості люди перемагали чудовиськ, пише Depo.Закарпаття з посиланням на портал "Колиба"

У селі Горінчево була баба Головканя. Раз вона пекла хліб. Подивилась у вікно і бачить — їде на коні песиголовкиня і повернула в їхній двір. Баба скоро прикрилася простирадлом і лягла у постіль. Песиголовкиня зайшла до хижі і бачить: лежить жінка на постелі.
"Що ти там робиш?"
"Лежу, бо хвора я з дитиною. У мене мала дитина".

Песиголовкиня жінку не чіпала. Лише каже:
"Чи є в тебе капуста?"
"Там, у сінях", - вказала жінка на діжку з капустою.

Песиголовкиня пішла до сіней і забилася головою у діжку. А баба Головканя як побачила, що песиголовкиня нагнулася, взяла сокиру і пересікла їй поперек. Вбила песиголовкиню, посікла і склала у бочку. Вночі бочку поклала на віз і повезла у ріку. А кінь песиголовкині з бесагами грошей лишився бабі. Це була чиста правда.

А ще якось горінчівський чоловік на прізвище Доромбей ніс дрова з хащі. Коло ріки стрічає його песиголовець.
"Кидай геть дрова і дай постоли!" — закричав песиголовець.

І Доромбей кинув в'язанку, зняв постоли й передав песиголовцеві. А песиголовець бере постолці з правої ноги на ліву, не розуміється, як треба взувати. Доромбей дивиться на нього, а далі підняв сокиру і — бух по голові! Так вбив песиголовця.