Жити в Європі: Як закарпатські студенти "потусили" в різдвяній Празі

Кореспондент Depo.Закарпаття продовжує "гризти" науку в університеті Братислави, щоб стати магістром, а паралельно з цим опановує і "азбуку" життя за кордоном.

Частина 13. День у Празі

Як і обіцяла, цього разу підготувала щось геть кардинально нове перед новорічними святами і вирішила гайнути до Праги. Натхнення, відпочинок і заряд позитивних емоцій після довгих місяців навчання нарешті підзарядили святковим настроєм. Сьогодні розповім про все, куди варто піти, що спробувати і просто про те, як це було зі мною в історичній частині Богемії – Празі.

Прага – це місто-історія. Ще в дорозі я розуміла, наскільки воно повинно мені сподобатися. Його історія на кожному кроці, в кожній будівлі і навіть в його мешканцях. Побачення з містом почалося через вікно потяга, коли в небо стирчали верхівки історичних пам'яток у стилі готики. В більшості випадків, перша офіційна зустріч з містом відбувається на вокзалі, адже саме він служить "брамою" для подорожуючих із різних куточків світу. Так було і в мене.

Незважаючи на те, що в ці дні більша частина Європи святкує Різдво, і, зазвичай, на вулицях порожньо, ступити на вокзалі не було куди. Хтось нудиться і чекає на потрібний рейс, а хтось поспішає, аби встигнути на той, що вже відправляється. Це нагадало кадри із фільму "Один вдома: загублений в Нью-Йорку", де Кевін у натовпі не міг розгледіти в якому напрямку йому потрібно бігти, аби встигнути на літак. Проте мені загубитись було важко: всюди вказівники і зрозуміло, як безпечно "дістатися на волю".

Їхали ми потягом RegioGet, квитки купували он-лайн, заплатили близько €9, а в дорогу отримали безкоштовну водичку.

Перше, що захотілося після чотирьохгодинної дороги – це поснідати. Орієнтовно ціни всюди були однаковими. Якщо не враховувати ресторани, то ціни відповідали мінімальним європейським стандартам. Знайшли затишне місце зі смачними стравами, в якому, наприклад бульйон коштував 65 крон (€1 приблизно дорівнює 26 крон), а другі страви - в середньому від 90 до 200 крон. Гігантськими порціями вдалося насититися надовго і далі продовжити свою подорож.

Аби нічого не проґавити, завчасно ознайомилися з усіма пам'ятками і заздалегідь мали орієнтовний маршрут. Після ситного перекусу відправилися містом і вийшли на набережну Сметани (Smetanovo nábřeží), котра названа в честь одного з найулюбленіших композиторів чехів. Тут я відчула, побачила і в буквальному сенсі торкнулася найбільш видатних і часто відвідуваних чеських пам'яток: Національний театр, Карлов міст, Празький замок, Собор святого Віта, Національний музей... І це був лише початок. Досить важко було побачити все за один день, проте бажання це зробити було неймовірно великим. Окрім старовинних будівель із столітньою історією в Празі існує своя Ейфелева вежа, котра називається Петршинською, звідки на місто відкриваються неймовірні краєвиди.

Аби повністю просякнутися духом Праги, недостатньо відвідати її історичні пам'ятки, тож я почала знайомитися з найбільш популярною серед туристів їжею. Почалося все з трдельника, котрий подається із різною начинкою на будь-який смак.

Взагалі це традиційний солодкий пиріг, який виготовляється з тіста, котре намотується на палицю, потім смажиться і посипається цукром, горіхами чи корицею. В середньому його вартість складає від 70 до 100 крон. Хоч трдельник і не суто чеська випічка, проте кіоски, де вони продаються, розташовані на кожному кроці.

Зовсім незапланованою за маршрутом стала крамниця з тисячами різнокольорових цукерок на будь-який смак. Пройти повз вітрину із бочками, в котрих були викладені тенісні м'ячі чи смажені яйця із желе, було просто неможливо, тож я і не встояла. В середньому ціни коливалися від 50 крон за цукерку.

У різдв'яний час популярними є ярмарки, про які я вже якось розповідала. Прогулюючись Прагою, можна помітити фуд-корти, котрі, на відміну від ярмарків, працюють незалежно від пори року. Мені приглянулися "гігантські" сосиски, які подавалися із хлібом і соусом на вибір. Коштувала така смакота 80 крон.

Не скуштувати чеського пива - не побувати у Чехії. Цей напій - частина самобутньої національної культури, а професія пивовара у чехів вважається однією з найпрестижніших. Майже в кожному невеликому містечку і кожному селищі Чехії варять своє пиво. Ба більше, пиво тут почали використовувати для spa-процедур і лікування. З усього світу з'їжджаються охочі випробувати ефект від пивних ван чи масажу з хмелем. Для spa-процедур часу в мене не було, проте особливе пиво хотілося скуштувати по-особливому.

Видатним місцем тут вважається ресторан, в якому пиво приносить не офіціант, а потяг, колія котрого прокладена від кухні до кожного столика закладу. І дорослим розвага, і діткам забава спостерігати за потягом, котрий щоразу змінює свій напрямок.

Пересуватися Прагою можливо як на метро, так і автобусом чи трамваєм - залежить від напрямку. Квиток можна придбати одноразовий, єдине – потрібно орієнтовно знати скільки часу займатиме поїздка. Аби зекономити на потяг до Словаччини, я вирішила скористатися онлайн-сервісом "КаучСерфінґ" і за кілька днів до поїздки домовилася про ночліг. До зазначеної адреси від центру міста довелося їхати лише кілька зупинок, тому квитка на 15 хвилин за 12 крон вистачило із запасом.

Прийняти подорожуючу студентку на одну ніч погодився корінний чех, котрий розповів чимало цікавих історій за келихом вина, котрим сам пригощав. Спілкувалися ми англійською - хоча чехи кажуть, що розуміють словаків, проте, швидше за все, я б навряд чи зрозуміла чеську.

Потяг до Словаччини був на сьому ранку, тому прокидатися довелося ще швидше. Незважаючи на це, Мартін (саме так звали гостинного чеха), теж прокинувся зранку, а перед моїм від'їздом ще й заварив чай і пригостив цукерками. Мартін приймає гостей з усього світу і за квартиру платить сам, хоча розрахована вона тільки для гостей. Але проживає він із дружиною на іншому кінці міста. Його велике серце вразило мене до глибини душі. Він поділився, що здебільшого приймає лише студентів, адже знає, що більшість із них не може дозволити собі провести ніч у готелі. А спілкування і знайомство з новими культурами розширює його кругозір.

Ця зустріч стала вирішальною для моєї поїздки до Праги, адже тут вдалося пройнятися справжнім чеським духом не тільки прогулюючись містом, куштуючи різні страви, а й зустрівши її корінного жителя, котрий чи не найкраще зміг передати дух національної культури. Після цього я однозначно зрозуміла, що місто Прага – це одна з найкращих культурних столиць, котрі варто відвідати, ще й зі смачною їжею, котру варто скуштувати, і приємними людьми, з котрими однозначно варто поспілкуватися.

Фото автора

Читайте також із циклу "Жити в Європі":

З чого закарпатські студенти починають "вливатися" в ЄС

Як закарпатському студенту влаштуватися в гуртожитку ЄС

Навіщо закарпатському студенту за кордоном "айсик"

Чому "на Словаках" закарпатські студенти можуть забути про таксі

Як закарпатські студенти інтегруються в "інтернаціонал"

Як "pozor" та "kaki" збили з пантелику закарпатських студентів

Чи можливо "на Словаках" втриматися від віденської кави

Як українському студенту влаштуватися на роботу в Словаччині

Де в Братиславі наближення свята можна відчути на смак

Як на Млинській долині студентам не дають забути про "здоровий дух"

Що таке "Еразмус" і з чим його "їдять" студенти

Як "безболісно" українським студентам заговорити словацькою