Затоплене кладовище у Мукачеві: Як залиті водою могили стали відчаєм і небезпекою для городян

Тихий цвинтар біля відомого на всю Україну замку "Паланок" у Мукачеві ще донедавна не був відомий широкому загалу, але за минулий тиждень "засвітився" не тільки у місцевих, а й у всеукраїнських новинах. Сталось це через критичне підтоплення кладовища: через значні опади ховати небіжчиків стає дедалі складніше, адже труни доводиться опускати буквально у воду.

Вже дорогою до цвинтаря, спілкуючись із місцевими, розумієш, що кладовище затоплює регулярно і люди цьому уже не дивуються. Кажуть, що інакше бути не може, адже територія більшої частини мікрорайону розташована у пониженій місцевості. Це стає помітним по канавах біля будинків – ті уже переповнені водою, так як і частина території місцевої школи – трава пробивається через воду. У центральній частині міста та в інших районах, хоча вже тривалий час ідуть дощі, такого не спостерігається – вода вільно сходить.

Не найкращим чином вражає і дорога до кладовища. Суцільні ями та й такі, що і не знаєш, на що у них натрапиш і чи виїдеш з них.

З першого погляду кладовище здається абсолютно звичайним. Та йдучи далі, розумієш, що це тільки початок. Трохи далі могили уже у воді, дістатися до них можна хіба перескакуючи з однієї на іншу – головне не впасти у воду.

Далі очам відкривається суцільний жах – свіжі могили, залиті водою. На них ще не встановлені пам’ятні знаки, тож це суцільна земля, штучні вінки та квіти. Туди без чобіт не дістатися.

До однієї з цих могил прийшла Ольга Купець. Жінка планувала поставити свічку на могилі своєї матері, що померла рік тому. Прийшла у звичайному взутті, хорошому для теплих закарпатських зим, проте абсолютно непридатному для ходіння по воді. Поставити свічку на могилі жінка попросила місцевого робітника кладовища.

Омелян Лендєл бере свічки і йде до могили незнайомої йому жінки. Для такого випадку має у кишені сірники, адже це не перший раз його просять поставити свічку родичі, які не можуть підступитися до могил померлих.

Доки Омелян ставить свічки на могилі матері, Ольга розповідає, що вода на кладовищі стоїть уже кілька днів. Це не вперше, проте досі так сильно не підтоплювало.

"Рік тому поховала матір, тому часто приходжу сюди. Також пів року тому померла моя колега. Вона похована трохи далі, але я не можу знайти її могилу. Ми довго пропрацювали разом і я хотіла поставити свічку, проте через велику воду я навіть не можу підступитися до дальніх могил. Я навіть не розумію, де вона похована. Це жах, що тут робиться. Ніхто не заслуговує на таке навіть після смерті. Сподіваюся наші посадовці, які відповідальні за стан кладовища, зроблять щось, щоб такого більше не траплялося. Уже час ставити пам'ятник на могилі матері, проте ми не знаємо, як це зробити у воді!" – говорить жінка.

Побачивши, що свічки горять, жінка йде з кладовища. Тим часом Омелян Лендєл, який поставив їх, повертається до роботи. На питання, чим займається тут ще, каже, слідкує за кладовищем, прибирає час від часу. А взагалі живе неподалік. Ще мати його розповідала, що тут навколо були сади, а місцевість вже тоді була болотистою. "Мочар", – каже чоловік і на підтвердження показує старі дренажні труби, що встановлювали тут десятки років тому, щоб відвести воду.

Чоловік розповів: йому самому болить, що зараз кладовище залите, і він чудово розуміє родичів, які бідкаються через залиті могили. Тому Омелян намагається їм всіляко допомагати. У нього самого тут поховані брати, жінка, батько та трирічна онука Валерія. Днем раніше і до гробу дружини Марії було не підступитися. Довелося копати вручну траншею, щоб вода зійшла.

На цьому кладовище ще не закінчується. Трохи далі розташовані поховання бездомних людей. Тут навіть квітів майже немає. Могили взагалі нагадують болото з хрестами посередині, а на фоні – замок "Паланок". З такого ракурсу туристи найзнаменитішу фортецю Закарпаття не бачать. 

Найгірше у цій ситуації доводиться родичам тих людей, які померли від коронавірусу. Поховання розташовані у самому кінці кладовища. Щоб туди дійти, потрібно прямувати або ж дорогою з грязюки, або водою. До цих могил не зрозуміло, чи взагалі можна підступитися, перевіряти глибину води поблизу них мало хто вже наважиться.

Картина моторошна і гнітюча.

На цій ділянці поховані 22 мукачівців, що померли від коронавірусу. Велика частина тих містян, хто став жертвою недуги. Станом на 11 лютого у Мукачеві від коронавірусу померли 57 людей.

Найгірше у цій ситуації, що це саме свіжі могили. У них відбуваються процеси біорозкладення, а підтоплення тільки сприяє розмноженню хвороботворних бактерій і їхньому розповсюдженню поверхневими та ґрунтовими водами. З них вода потрапляє до колодязів місцевих мешканців. Небезпеку цього явища розуміють навіть діти, особливо у час пандемії коронавірусу.

У перші дні підтоплення кладовища склалося враження, що місцева влада взагалі не звертає уваги на проблему. Жодної реакції, чи коментарів, що могли б заспокоїти мукачівців. Проте 10 лютого на цвинтарі з’явивлася техніка і працівники місцевого ремонтно-будівельного управління.

Вздовж центральної дороги почали копати траншею. Робітники пояснили, що закладуть дренажну трубу, засиплять її щебенем і зроблять вивід у канаву. Впоратися із роботою РБУ планує за чотири дні, якщо погодні умови дозволятимуть.

Фото та відео: Depo.Закарпаття

На Закарпатті з 11 лютого знову погіршилася погода. Вранці випав сніг і опади продовжуватимуться це кілька днів. Проте надалі буде набагато холодніше – до 13 градусів морозу вночі. Тож чи вдасться робітникам на кладовищі завершити роботи швидко, поки не відомо.

Раніше у ЗМІ з’явилася інформація, що до відкачування води можуть залучити працівників У ДСНС. Речниця обласного управління Наталія Батир прокоментувала ситуацію для Depo.Закарпаття: "Ми знаємо про це кладовище і навіть їздили відкачувати воду із дворогосподарств і сільгоспполів неподалік. Проте на саме кладовище – ні. Зараз в області є висока небезпека підтоплень, і надзвичайними виїздять у ситуаціях, де є загроза життю та здоров’ю людей. На кладовищі безпосередньої загрози немає. Навіть, якщо наші працівники виїдуть і відкачають воду, це не дасть результату. Там понижена місцевість і нова вода прибуде за п’ять хвилин".

І містянам, і робітниками зрозуміло, що ситуація складна, і ніхто не хоче бачити могили своїх рідних у воді. Ті, хто може хоч трохи владнати проблему, уже почали це робити. Проте немає впевненості, що навіть після робіт вдасться уникнути підтоплень. Адже головна причина того, що робиться на сумнозвісному уже на всю Україну кладовищі, це те, що його заклали на пониженій, болотистій місцевості, куди води стікаються уже десятиліттями, якщо не більше. Чи доцільно продовжувати там ховати людей – питання, на яке має відповісти громаді місцева влада.