Закарпаття: Все, що треба знати про грибні тури

Українці їдуть через півкраїни у спеціальні "грибні тури", пише Depo.Закарпаття з посиланням на Укрінформ.

Тим часом, для місцевих також настає жнивна пора - коли за день можна заробити місячну зарплату, як постаратися. Адже гриби можна заготовляти й продавати туристам на місцевих ринках. А у віддалених селах уже працюють пересувні рефрижератори - заготівельники за безцінь скуповують гриби у місцевих, і везуть в Угорщину, Польщу, Австрію…

"Грибні тури" цьогоріч стартували раніше ніж зазвичай. Природа як кажуть сприяє. Що ж це за вид відпочинку?

"Люди їдуть у глибинку, ми найчастіше поселяємо на Великоберезнянщині та Міжгірщині, це - найгрибніші місця Закарпаття, - розповідає місцевий гід Олена Кудря. - Пік популярності грибного відпочинку - кінець липня-серпень, коли у горах також достигає чорниця. Це логічно, можна набрати й грибів, і ягід. На базі, де зупиняються, люди мають змогу засушити гриби в електросушарках, які дають господарі, або навіть замаринувати їх у баночки: місцеві ґаздині радо діляться рецептами. Вартує такий відпочинок від 200 грн, за ціною проживання в сільських садибах. Турфірми зі Львова, до прикладу, теж возять туристів на грибну Міжгірщину та Воловеччину - від 700 до 1000 грн на день з людини".

Гриби можна збирати самим, вивчивши місцевість та проконсультувавшись із тутешніми мешканцями. Можна найняти провідника - мінімум за 200 грн. Щоправда, місцеві не надто люблять ділитися "грибними" місцями.

"Туристів на свої козирні місця провідники ніколи не ведуть, це правда, вони ж там усе визбирають, - каже Олена. - Але проконсультуватися з місцевими грибниками варто - і з приводу видів грибів, і з приводу локацій. Якось мої туристи поділилися, що коли пішли в ліс самі, набрали по відерцю, а з провідником кожен приніс по два відра боровиків."

Можна їхати в грибні тури й самотужки. Щоправда, для цього треба вивчити місцевість - на предмет того, де саме слід десантуватися. 

Для приїжджих дивно, що місцеві часто не беруть до кошиків підберезників, підосичників. Їх не вважають за цінні гриби, тому оминають, як непотріб. Беруть тільки білі, бо їх купують туристи та заготівельники, що у визначені дні двічі-тричі на тиждень бусиками приїжджають у село й за мізер (по 20 грн/кг) беруть у місцевих гриби. 

Грибник Василь Лізанець живе в Солочині на Свалявщині. У їхньому селі, каже, на грибах не заробляє тільки лінивий. Чоловік, попри постійну роботу, майже щодня ходить до лісу - й дістає від того неабияку вигоду. Так, як він, чинять майже усі селяни, й мають із того добрий заробіток.

Як правило, літні гриби дешеві. Найбільше можна заробити на боровиках у травні, коли вони вперше з'являються. Цього року на базарі тоді продавали по 80-100 грн за кіло. Пізно восени, коли гриби "чисті" (літні ж часто поїдені слимаками й червиві), вони теж мають добру ціну. Тому багато хто влітку продукцію заготовлює зараз - сушать та маринують, тоді можна буде більше заробити.

Добрий грибник за сезон може заробити 20 тисяч, особливо не напружуючись. Знайомі односельці, які налагодили постійний збут грибів до ресторанів (місцевих і навіть у Києві), узагалі покинули основну роботу. Їхні прибутки на такому бізнесі вимірюються десятками тисяч доходу щомісячно.