Закарпатські фанки –  улюблені дитячі ласощі: Історія та рецепт

Закарпатська кухня – дуже різноманітна. Все тому, що на її формування впливали різні народи. Закарпаття – одна з найбільш мультикультурних областей України. Це різноманіття відбилося як на традиціях, мові, так і на кухні. Закарпатські страви увібрали у себе весь колорит місцевих мешканців і традиції сусідів – угорців, румунів, словаків.

Область тільки у ХХ столітті перебувала у складі кількох країн, то це не могло не позначитися на кухні. Зокрема на солодких смаколиках. Все тому, що до початку минулого століття цукор був рідкістю у оселях закарпатців. Особливо у віддалених гірських селах. До того місцеві мешканці вживали мед, леквари (варення), ягоди, фрукти, а от цукор був тільки у багатих родинах.

Історія закарпатської випічки

Традиція солодкої випічки почала поширюватися у закарпатських родинах з міст, де були цукрарні та кондитерські. Після 1930-х років цукор став широковживаним продуктом і традиція пекти солодкі смаколики міцно укорінилася у місцевих родинах. Вже у радянські роки важко було знайти сім’ю, де б не пекли традиційну "шитиминю" – солодкі тістечка, торти, пончики.

Значний вплив формування цієї традиції мала угорсько-австрійка доба в історії Закарпаття. Саме з Австрії прийшла традиція випікати знамениті штруделі та інші солодощі. Серед дітей особливо популярними були пончики, які і називають "фанками". Спочатку традиція пекти солодку випічку поширилася в Угорщині, а сусіди вже передали її закарпатцям. Відтоді рецепти смачної випічки передавалися із покоління до покоління і ставали все різноманітнішими та смачнішими.

Ще одним  важливим етапом у розвитку кулінарії Закарпаття стартував з розпадом СРСР. Закарпатці змогли вільно поїхати до інших країн і у 90-х роках ХХ ст., зважаючи на економічну кризу, багато хто вирішив їхати на заробітки. Далекі Італія, Іспанія, Польща за роки відбуті там стали для багатьох закарпатців близькими. Багато хто там і залишився, проте більшість приїздить додому і привозить закордонні смаколики та рецепти. Завдяки цьому на Закарпатті уже як рідну приймають італійську панеттоне. Це традиційний міланський різдвяний пиріг. Він став настільки звичним, що господині навіть пробують його готувати вдома, шукаючи рецепти в інтернеті чи питаючи порад у друзів або родичів, що живуть в Італії.

Попри новітні тенденції кулінарії, найпопулярнішими залишаються традиційні солодощі, які кожен пам’ятає з дитячих років. Саме ті смаколики, які колись пекла чи пече нині бабуся – найсмачніші. Це, зокрема, стосується закарпатських пончиків – фанків.

Як приготувати найулюбленіший дитячий смаколик – фанки

Фанки, пончики, донатси (з англійської - donut), оліболлен (з нідерландської - oliebollen) – рецепти цієї смакоти можна знайти у кухні чи не всього світу. Та закарпатці впевнені, що їхні – найсмачніші. 

Місцеві готують фанки з різними начинками: родзинками, повидлом, маком, корицею і какао, фруктовим "фаршем". А також із несолодкою начинкою – м’ясом, печінкою, капустою, грибами і картоплею. Проте найпоширенішими є саме солодкі фанки. 

Для того, щоб приготувати закарпатські пончики, знадобиться: 

• Борошно вищого ґатунку – 350 г
• Тепле молоко 150 мл
• Яйце 2 шт.
• Сухі дріжджі 13 г
• Цукор 25 г
• Щіпка солі
• Вершкове масло 25 г
• Рослинна олія для фритюру
• Цукрова пудра
• Начинка: повидло, родзинки, мак

Кришимо дріжджі, додаємо їх до теплого молока. Також вкидаємо цукор та сіль. Все добре перемішуємо. Накриваємо рушником і залишаємо на 20 хвилин.

Просіюємо борошно у великій тарілці. Додаємо вершкове масло (кімнатної температури) та опару. Замішуємо тісто, яке повинне стати досить еластичним. Якщо воно виходить досить тугим, то варто додати кілька ложок молока.

Відтак потрібно залишити тісто у теплому місці, щоб воно піднялося. Попередньо, накривши рушником. На це піде десь година – півтори.

Далі тісто розкачуємо, щоб утворився пласт 5-6 см. Беремо стакан чи щось інше, що дозволить зробити кружечки. Їх ставлять на деко на 15-16 хвилин.

Доки фанки "підходять", покладіть на вогонь каструлю з олією. У ній і готуватимемо найсмачніші фанки. Випікають пончики по кілька штук, обережно кладучи і виймаючи із каструлі. Вогонь повинен бути мінімальним, щоб фанки не пригоріли.

Закарпатські пончики доволі порожнисті, тому їх зручно наповнювати начинкою – хто що любить – повидло, мак чи все що забажаєте – тільки б смакувало! Останній штрих – готові фанки потрібно присипати цукром-пудрою. Смачного!