"Золоті" маршрутки без колес: Як Ужгород "доганяє" великі міста за вартістю проїзду

В Ужгороді планують підняти вартість проїзду у маршрутках до 7 гривень. Відповідний проект рішення опубліковано на сайті Ужгородської міської ради. "Встановити тариф на перевезення одного пасажира автобусами міського сполучення, що працюють у звичайному режимі руху, у розмірі 7,00 грн", - йдеться у проекті рішення. Піднімається, згідно з проектом, і пільгова ціна на проїзд. Для учнів шкіл проїзд у період навчання коштуватиме 5 гривень.

Громадський транспорт для Ужгорода, як і для багатьох українських міст, - питання болюче. Якість обслуговування пасажирів, рухомий транспорт, культура водіїв – іноді до кожного з цих пунктів виникає чимало питань. Тепер ще й додалось актуальне питання ціни. Ужгород – найменший обласний центр України, відповідно, відстань курсування транспорту є незначною. Та при цьому місто впевнено доганяє центр сусіднього регіону – Львів, де проїзд на значно довші відстані так само коштує 7 гривень.

Як пояснив в ефірі на Суспільному "UA: Закарпаття" начальник відділу транспорту, державних закупівель та зв’язку Ужгородської міської ради Петро Бобик, тариф формується із заробітної плати, витрат на мастильні матеріали, паливо, ремонт і технічне обслуговування транспорту, а також загальновиробничих витрат. Крім цього, вартість проїзду формують кошти податкових зобов’язань та плановий прибуток: "Ця ціна (7 гривень) може покрити всі видатки. Ми розглянули аргументи перевізників. Протягом двох місяців УжНУ здійснював моніторинг для перевірки достовірності даних. Щодо нового тарифу на перевезення, то суми, запропоновані перевізниками, коливалися від 7,31 до 8,75 грн", - зазначив Бобик. Компенсація перевізникам у 2018-му році становила 20 млн грн. У 2019-му Ужгородська міська рада планує виділити 32 млн грн. Однак, ці кошти не будуть повністю профінансовані. Двічі на рік Департамент праці та соціального захисту Закарпатської ОДА спільно з волонтерами здійснює моніторинг транспорту на предмет кількості перевезень пасажирів. На підставі цього і формується сума відшкодування.

Ужгородські перевізники неодноразово заявляли, що працювати їм доводиться мало не на межі збитковості, що виживають, як можуть. Водії маршруток, підтримуючи таку думку, нерідко дратувалися, коли їм нагадували про пільгове перевезення пенсіонерів чи школярів. Це все виливалося у невеликі місцеві скандали з бурхливими обговореннями у соцмережах.

Останні гучні дискусії були рік тому, при підвищенні вартості проїзду з 4 до 5 гривень. Цього ж разу, вочевидь, вирішили не розмінюватися на дрібниці і збільшити плату одразу на 2 гривні. Минулого разу зростання ціни супроводжувалося і новинами про те, що в Ужгороді починає їздити новий комунальний транспорт з комфортабельними автобусами. І справді, на найбільш жваві маршрути пустили сучасні автобуси. Пасажири залишилися задоволеними чистотою, наявністю квитків і WI-Fi простором усередині транспорту. Крім того, ці автобуси оснащені камерами та датчиками підрахунку пасажирів.

Нещодавно депутати Ужгородської міської ради на сесії проголосували за можливість купівлі ще 10 нових автобусів "Електрон" у лізинг. Вони зможуть обслуговувати і нові маршрути, матимуть низький рівень підлоги та зможуть вмістити до 100 пасажирів. Вартість предмету лізингу – не більше 52 млн грн. Але які саме маршрути ці автобуси обслуговуватимуть, буде відомо згодом. Зважаючи на досить успішне впровадження нових автобусів в Ужгороді (адже цьому передувало неодноразове тестування транспорту через специфіку вулиць міста), така новина – своєрідне "задобрення" ужгородців перед підвищенням тарифів.

Але попри певне покращення, є низка суттєвих недоліків у громадському транспорті Ужгорода: відсутність електронних квитків, не повністю оновлений автопарк та недотримання графіку руху дратують пасажирів. І вже якщо і потрібно буде платити більше, то ужгородці хочуть бути впевнені, що і якість відповідатиме ціні. Та поки ситуація не надто втішна.

Depo.Закарпаття вирішив нагадати кілька показових прикладів транспортного сервісу "по-ужгородськи". Хочеться вірити, що у майбутньому подібних випадків не траплятиметься, інакше пояснити необхідність зростання ціни на проїзд буде вкрай складно.

До прикладу, водії маршруток не бачать нічого поганого у тому, щоб виїхати на маршрут транспортом, який "відремонтований", наприклад, скотчем. Так пасажири ужгородської маршрутки №21 "милувалися" видом через заклеєні клейкою стрічкою вікна, а на їхні голови в цей час крапала вода зі стелі.

Бували промахи і серйозніші. На вулиці Гагаріна у маршрутці на ходу відірвалися колеса. Цей автобус здійснює перевезення по першому маршруту.

Подібні випадки насторожують: як же стежать водії за технічним станом транспорту, на якому вони працюють і перевозять пасажирів? При цьому абсолютно ігнорується ще одне питання: ужгородський громадський транспорт у більшості випадків не пристосований для перевезення людей на візках.

Містян вже не здивувати навіть дірявими "лисими" колесами у транспорті – такий випадок зафіксували на одному з маршруті.

А ще час від часу в місті піднімається чергова хвиля обурень через роботу, поведінку та висловлювання самих водіїв маршруток. Соцмережі активно обговорювали випадки, коли водії відмовляли у безкоштовному проїзді пільговим категоріям громадян, при цьому спілкувалися хамовито, а іноді і застосовували силу. Один із випадків: жінка заступилася за дитину, котру водій відмовився перевозити. Наслідок: пішки пішли і дитина, і жінка. За словами ужгородки Крістіни Галайди, водій маршрутки №12 вигнав з автобусу малу дитину (8-10 років) за те, що вона забула посвідчення учня. При цьому на вулиці йшов дощ. "На моє обурення водій відповів, що він не зобов'язаний возити дітей без підтвердження того, що вони діти. Хоче їхати – нехай заплатить! Я попросила водія представитись та пред'явити своє посвідчення, водій у грубій формі відмовився. Я вийшла, щоб повернути дитину в автобус, а водій зачинив двері і поїхав. До речі, за проїзд я заплатила. Найбільше мене вразила молода жінка, яка замість того, щоб хоча би промовчати, почала "виступати", чого я затримую автобус і вона спішить", – розповіла жінка.

Ця ситуація обурила багатьох. Тим більше, що за кілька днів до того ужгородців вразила інша історія – про те, як 10-річна школярка знепритомніла у переповненому автобусі. Першу допомогу дівчині надавали пасажири, позаяк водій не відреагував. Батько дівчинки звернувся до поліції, а в ужгородському АТП, яке обслуговує маршрут, проводили перевірку.

Траплялися водії, які лайками не обмежувалися. До прикладу, 15-річний студент одного із технічних коледжів сів до маршрутки № 22 на пл. Корятовича. За словами юнака, він протягнув водієві 50 гривень, однак здачі отримав тільки 26 (проїзд тоді коштував 4 гривні). На зауваження водій автобуса відреагував агресивно і звинуватив пасажира, що той буцімто вже сховав до кишені 20 гривень і хоче "нагріти руки" на ньому. Водій кошти не повернув. Виходячи з маршрутки ще з двома товаришами, молодики обговорили ситуацію між собою, звинувачуючи водія. Водій, почувши негатив у свою сторону, вискочив вслід за пасажирами, накинувся на хлопця і почав його душити.

Згодом під час занять хлопцеві стало зле. Педагог відвіз юнака до Ужгородської міської лікарні, де постраждалому було встановлено забій шиї та зафіксовано наявність гематоми. Тоді медики викликали поліцію і направили дитину на дообстеження у дитячу поліклініку.

Прикладів неприпустимої поведінки водіїв у цілком адекватних ситуаціях, коли людина має право на проїзд, в Ужгороді багато. Містяни часто нарікають, що про вихованих водіїв громадського транспорту, чисті салони, відсутність шансону та безпечну їзду на більшості машрутах часто доводиться тільки мріяти. Звісно,  у місті багато і відповідальних, привітних та сумлінних водіїв. А впровадження нового транспорту для місцевих – як ковток свіжого повітря. Та все ж недоліки є і вже надто вони чіткі. І тільки повністю усунувши їх, варто говорити з ужгородцями про підвищення ціни на проїзд. Тим паче, таке суттєве.