Сьогодні Йолці - 33: Лізині приємності

Зараз зовні це - красива молода жінка з вишуканим макіяжем, продуманою зачіскою і на високих підборах. А всередині вона - все та ж сміхотлива Ялинка, яка співала в ужгородській команді КВН "Палата № 6" в "красивій гамівній сорочці в квіточку"!

Закарпаття.depo.ua зібрало кілька цитат Йолки (Єлизавета Іванців) про деякі моменти її життя 

Про переїзд до Москви:

"Це було непросте рішення. А ще я прекрасно розумію, що сьогодні я б на таку авантюру ніколи не погодилася".

Про розчарування:

"Звісно, я переживала багато чого у Москві, бо я дуже емоційна людина. Бувало, що я сумувала: за домом, за матусею. Але сказати, що у чомусь чи у комусь глибоко розчаровувалася, я не можу. Зі мною відбувалися різні речі, але вони усі для мене важливі, тому ще це мій досвід, рівні, які я проходила".

Про кулінарні уподобання:

"Обожнюю кнедлики із сегединським гуляшем або грибовою підливкою. Із напоїв надаю перевагу томатному і березовому соку. І - кава. Обожнюю каву із корицею. До речі, дослідила, що ніде в Україні та Росії до кави нема такого трепетного ставлення, як в Ужгороді"

Про підлітковий вік та батьків:

"Тато допомагав мені фарбувати волосся у червоний колір. У мене такі батьки, мені з ними дуже поталанило. Вони завжди приймали мене такою, якою я є. Думаю, що це найвагоміший вчинок для людей, у яких є діти. Я ніколи у житті від них не чула заборон, якщо це, звісно, не стосувалося якоїсь небезпеки для мого здоров'я. Коли я сказала, що хочу татуювання, тато лише попросив, аби я прослідкувала за стерильністю процесу".

Про Ужгород та друзів:

"Я люблю приїздити до Ужгорода. Там у мене матуся, сестра, краща подруга. До нього варто приїхати, бо тут є унікальна архітектура, найдовша у Європі липова алея, сакури. Коли потрапляєш до цього міста, то відчуваєш себе не у Радянському Союзі, а у маленькій приємній Європі. Мені дуже приємно, що зараз в Ужгороді є група активістів, які важко, але борються за відновлення історичного образу міста. Я дуже люблю Ужгород. Лише завдяки ньому я сьогодні така, яка я є. Це чарівне місто. Моя бабуся пішки в Угорщину ходила. Це ж унікально".

 

Більше про життя краю читайте на Закарпаття.depo.ua