Як живеться закарпатцям, котрі, як і Ісус, народилися у вертепі

Вертеп – таку назву має ціле село на Закарпатті. У ньому всього 400 мешканців, на трьох вулицях – понад півтори сотні будинків. Жителі села з різдвяною назвою жартують: у вертепі народився не лише Ісус Христос, а й усі вони. Саме через релігійну назву, за радянських часів Вертеп перейменували на Романівку, бо найбільше тут живе родин із прізвищем Роман. Втім, нова назва не прижилася - у 1960-х знову повернули стару.

Уперше село Вертеп письмово згадали 700 років тому. Чому така назва, версій є кілька, точної ж не знає ніхто. Історики кажуть, що правильно село називати Вертепа, що означає "ущелина, провалля" - люди гуртувалися нагорі у важкодоступному місці, ніби у колисці, що нагадує ясла, де народився Ісус. Деякі переповідають легенди про те, що раніше тут була невеличка церква, як вертепник. Самі селяни, серед яких багато старожилів, переконані - диво Різдва сталося саме в них, тому й назва така. Вони жартують, що уточнювати місце проживання вже звикли. От тільки не дійдуть згоди, як себе називати: вертепівці, вертепівчани, чи вертепляни. То ж кажуть: народжені у Вертепі.

Маріями народжені у Вертепі можуть похвалитися, їх тут кілька десятків, а от із Йосипами - проблема: бували роки, що і жодного не мали, а зараз є двоє. Овець у селі не вирощують, проте воно має цікаве традиційне заняття, завдяки якому не один десяток родин заробляє на життя: здавна у Вертепі в'яжуть на продаж березові віники - на них можна непогано заробляти. А ще народжені у Вертепі їздять на заробітки за кордон, здебільшого в Угорщину. Тож газдівства тут всі на заздрість: ошатні будинки, великі подвір'я, гаражі, хліви з худобою, городи, сади квітники. Село має свої "живі" будинок культури, амбулаторію, бібліотеку.

Та про роботу - після свят, бо яке ж Різдво без Вертепу. Тутешні наполягають, що саме їхнє село претендує на звання місця, де вперше в Україні почали співати різдвяні пісні. У ці дні вертепівські бетлегеми активно колядують, тож кілька слів про них. Народний театр, який є мало не в кожному селі, отримав свою назву від назви міста Віфлеєм, який на івриті також звучав як "Бейт-Лехем". На Закарпаття назва прийшла, скоріш за все, з угорської – "Бетлегем". Бетлеги першими сповіщають щасливу новину про народження Ісуса.

Учасники вертепу мають обійти всі хати. В кожній оселі чекають на колядників за накритим столом. За звичаєм, до хати першими заходять наймолодші учасники вертепу – дівчатка, вбрані у костюми Зірочок. За ними старші хлопчики-пастушки із Віфлеємською зіркою та дорослі, перевдягнені в персонажів біблійних переказів. Серед дійових осіб бетлегему - янголи, царі, чорти, дід, баба та інші. Костюми колядників, обрядові аксесуари також є важливими у дотриманні народних звичаїв. Зазвичай готується спеціальний сценарій, який починають готувати за кілька тижнів до Різдва. Вертепники заходять до хати, спочатку повідомляють, що на світ зійшла весела новина, що діва Марія на світ Божий сина Божого породила. Потім співають багато колядок. Зароблені гроші віддають в церкву.

Хлопці шкільного віку зазвичай грають роль янголів, які несуть "шопку" або макет храму. В основу такого макету, виготовленого з картону та оздобленого позолотою та блискітками, лягав образ місцевої церкви.

Окрім незвичності костюмів, які нагадують театральні, у Вертепі оригінально й колядують. Співають без поспіху, розтягуючи слова різдвяних пісень. Окремі вислови, як-то дозвіл колядувати та вінчування, найменші учасники проговорюють швидко, не посвячена в тонкощі справ людина не завжди зрозуміє, що сказали. В одному обійсті колядують хвилин п'ять, не більше, бо треба не тільки 160 хат у Вертепі обійти, а ще й у сусідніх селах поколядувати.

Христос ся рождає!