Як закарпатська лялька поборола пластмасову принцесу

Закарпаття має глибоку і цікаву тетаральну історію. Та чи не найзворушливішим місцем краю є обласний академічний театр ляльок "Бавка".

В Ужгороді Закарпатський театр ляльок був заснований 37 років тому за рішенням міської адміністрації. Спочатку театр не мав постійного пристосованого для вистав приміщення.

Тільки у 1988 році для театру ляльок було виділено історичну будівлю. Тут ще в 20-х роках розташовувався перший закарпатський театр, створений організацією "Просвіта". Це подарувало нові можливості та мистецькі перспективи.

Тодішній директор театру Олександр Туряниця зініціював проведення в Ужгороді першого фестивалю "Інтерлялька", який став одним з найпопулярніших і відомих фестивалів лялькових театрів по всій Центральній Європі.

Своє власне ім'я - "Бавка" - Закарпатський ляльковий театр отримав в 2005 році. У закарпатських селах так називали будь-яке театральне видовище.Також до складу традиційного лялькового "вертепу", окрім музикантів та співаків, входив "бавіля", тобто той, хто працював з ляльками - бавками. Тож назва театру "Бавка" символічна.

На сьогоднішній день у репертуарі "Бавки" більше 50-ти вистав. Є вистави, які входять до золотого фонду театру, є вистави, які здобули чимало престижних премій і стали лауреатами на багатьох фестивалях. Неабияку популярність мають вистави, поставлені на твори закарпатських письменників – Дмитра Кишелі, Олександра Гавроша, Василя Густі, ну, і, звичайно, класика: українська та зарубіжна.

Минулого року було перезтовано перше видання про історію та сучасність "Бавки".

За час існування театр виступав у 17 країнах та на сценах майже всіх областей нашої держави. Неодноразово Закарпатський академічний театр ляльок бував єдиним представником України на міжнародних фестивалях.

Дитячий театр далеко вийшов за рамки дитячих сенсів. Тут чимало пізнавального для себе знаходять батьки малечі. Не рідко вже зустрінеш і дорослого глядача. В плані акторських знахідок, театральних підходів, кропотливо виконаних декорацій і "живих" ляльок "Бавка" тримає вражаючу планку. Тут не обманюють, кажуть режисери, бо знають, що щира дитяча вдача не дасть цього зробити. Малеча першою скаже, що "король голий".

Тим не менше, у сучасному світі мобільних гаджетів, пластмасових принцес та віртуальної реальності "Бавці" вдається зривати аншлаг щонеділі. Бо театр – це світ рампи, гра світла і тіні і справжніх емоцій.

Тут всі – дитячі психологи. Бо розуміння дітей – визначна якість. Якою має володіти кожен у театрі.

Для кожної вистави робиться повна сценографія, всі герої – виключно ручної роботи. Це теж одна з причин, чому вистави в театрі живуть дуже довго: є такі, яким уже понад 30 років.

Театр ляльок – це найдавніший вид театрального мистецтва, а лялька – символ людини, містичний і дуже глибокий, і нею можна передати те, що словами не скажеш. Лялькарі впевнені, у їхніх ляльках зберігається дух поколінь. Ніяка нечисть не може вселитися в те, що зроблено з душею і теплими руками. Ляльки театру – це своєрідні обереги. Працівники вміють слухати іграшку – її настанови і повчання, її історії та побажання. Зазвичай не актори керують процесом, а сама лялька.

Дуже зворушливою є сцена, коли діти після вистави з букетами біжать до вподобаних ними героїв і дарують їм квіти. Для малих радість і честь – вийти на сцену і подарувати квіти акторам. А для театралів – це найцінніше визнання.