Як закарпатці навчились гармонійно жити в рокаші з Хрестом тверезості та палинкою

Для тих, хто не знає: "в рокаші" - разом, гуртом, у купі.

За іронією долі, у закарпатському селі Білки на Іршавщині, яке споконвіку славиться серед земляків самогонкою, розташований закарпатський "пам'ятник тверезості". Кажуть, що він єдиний в Україні. Правда, у закарпатців є така мила хиба - про все, що є в їхньому краї, казати - "єдине", "унікальне", "неповторне", одним словом, "най" і "тільки".

Та як би там не було, а Хрест є, і у своєму роді він справді унікальний. Знайшов його в 1992 році один з активістів Товариства тверезості на сільському цвинтарі - це металевий хрест із написами "Пам'ятник братства тверезості заведеного от Пія Папи ІХ 1874" та "Хрест побєділ поганство, побєдіт і п'янство".

Чому саме Білкам Папа зробив такий подарунок? Розповідають, що в селі свого часу було дуже багато шинків та корчм, в яких хмільні напої можна було брати не тільки за гроші, але і за домашні харчі - м'ясо, сир, картоплю. Церква, аби роботящі селяни не "потонули" в горілці, пішла на такий крок. Кажуть, що спрацювало. І не дивно, бо білківчани - дуже набожні люди, тож до слів батюшки не тільки прислухаються, але і слідують ним. Тим більше, що Хрест перенесли в центр села, до самого храму, тож бачить його кожен, хто йде до церкви.

У ці дні "пропагандистько-агітаторська" роль Хреста, можливо, трохи і послаблена - піст-бо, а в такі дні кожен білківчанин утримується від спокуси і без нагадувань. Та, як кажуть, рано чи пізно піст закінчиться, а Великдень зустрічати "насухо" у тих же білківчан не заведено, тому кожен справжній ґазда має запаси міцних напоїв, серед яких домашня палинка - далеко не на останньому місці. І не тільки у білківчан.

"Палинка - не вода, пити'ї не шкода", - так співають закарпатці, розуміючи, що насправді приховується за легковажними словами застільної пісні. Палинка, паленка, палінка (угор. pálinka) - фруктова горілка. Виготовляють її на Закарпатті давно і багато, щоправда, не кожен у цьому зізнається. Але кожен знає чи то жарт, чи то правду, що в невеликих дозах палинка – це ліки, а у великих – порятунок.

Про особливий смак горілки з найзахіднішого регіону відомо далеко. Подейкують, що з Іршавського району (де і розташовані Білки) корчаги з самогонкою возили Леоніду Брежнєву до Москви. Генсек хотів, щоб міцний напій зберігався у бочці з шовковиці. І білківська домашня палинка була серед найулюбленіших не тільки Брежнєва. Одну з історій, пов'язаних із місцевим міцним напоєм та партійними панами, розповідає в книзі "Іду до людей" журналістка Тетяна Грицищук. Це спогади білківського кукурудзознавця Юрія Пітри.

"Брежнєв дуже любив нашу самогонку, особливо сливовицю. Брав із собою на охоту. В Білках був завод, розливали сливівку в чакушки, 250-грамові пляшки. І було ще вино "Троянда Закарпаття". Каждий раз у Москву я віз повний куфер (валізу, - Ред.) напоїв, які напередодні привозили мені знайомі із сусідніх сіл. Ото була найліпша палинка у районі. Для Брежнєва відбиралася лише та, що зберігалася у бочці з ипирі (шовковиці, - Ред.). Презенти передавав секретарю обкому партії, а він - Брежнєву. Коли їхали у поїзді на сесії в Москву (Юрій Пітра був депутатом 27 років поспіль), то за 26 годин треба було щось робити. А ми і робили – пили із секретарями Закарпаття, Івано-Франківщини, Львова нашу славну сливовицю. Були молоді, здорові, то і упити бировали (могли). До мене приходили усі пани з області під приводом відвідати відомого кукурудзівника. А насправді всі хотіли нашої сливовиці", - такі ось спогади.

Закарпатська палинка, за твердженнями декотрих знавців, прикрашала стіл багатьох відомих політиків, акторів, співаків - тож, по суті, це готовий національний бренд. У багатьох закарпатських селах є звичай: коли у сім'ї народжується немовля, батьки закопують корчагу з самогонкою у 30-50 л й викопують лише на весілля.

Загалом на Закарпатті, зокрема в Іршавському районі, багато сіл мають власний "фірмовий" напій. Так, у селах Малий та Великий Раковець горілку женуть зі слив, яблук, винограду і груш. Хто пробував раковицьку палинку, каже, що її можна пити цілий день, а на ранок прокинутися - і ніякого похмілля: хоч прямуй у поле ори, хоч під вінець іди. "Свідки" згадують: "Коли п'єш грушівку, то не кривишся, хапаючись мерщій за огірок, а, навпаки, посміхаєшся, бо прохолодна рідина зі смаком медових груш ніби як лоскоче почуття, думки".

У Білках, Арданові, Негрові та селі Осій надають перевагу "сливовиці". Справжня закарпатська палинка має бути міцна - мінімум 50°, а подекуди й 60-70°.

Одним словом, варять самогон та роблять міцні настоянки чи не з усього, чим багата природа Закарпаття: сливи, груші, мед, яфини (чорниці), яблука та ще з добрий десяток видів. Але найпопулярніші, які обов'язково потрібно скуштувати, відвідуючи Закарпаття, "на вустах".

Сливовиця або слив'янка - чи не найпоширеніший міцний напій на Закарпатті. Для приготування сливи відокремлюють від кісточок, перемелюють в кашу, після кількох днів додають воду і залишають на 3-4 тижні. Потім починають переганяти. В ідеалі сливовиці треба дати відстоятися хоч півроку, але пити вже сміливо можна після 3-4 днів. На смак виходить ароматний і легкий сливовий смак. Про неї закарпатці кажуть, що "під добру закуску вдається легко много упити".

Яфинівка готується на чорницях – надзвичайно корисних ягодах. Це міцна і смачна настоянка, яку закарпатські господині готують кілька днів: коли палинка готова, засипають у неї перебрані ягоди і дають настоятися до тижня. За цей час яфини дають напою насичений колір та аромат. Чи завдяки самій ягоді, чи тому, що з неї виготовляють, але 2010 року на Закарпатті було відкрито єдиний у світі пам'ятник чорниці (яфині).

Медовуха - рецептів приготування цього напою безліч. Та найголовніший секрет смачної медовухи криється в її витримці - чим вона більша, тим приємніший виходить напій. Особливий смак напій з меду набуває на шостому місяці настоювання навіть в домашніх умовах.

Бурачанка - самогонку готують на буряковому соку, з додаванням дріжджів (закваска буде готова за 5-6 днів). Або ж запечені цукрові буряки заливають цукром і водою, і з дріжджами дають побродити 3-4 дні. Готовність визначається по тому, як буряки опустяться на дно посудини і зверху утвориться кірка. На виході буде кілька літрів міцної самогонки зі стійким ароматом.

Та пити палинку теж треба вміти. Якщо на столі кілька її видів і хочеться перепробувати всі, то дегустація паленки стане набагато приємнішою, якщо слідувати деяким порадам. Фруктову палинку треба вживати не одразу після відкоркування пляшки. Справжній аромат проявляється за кілька хвилин. Різниця між дегустацією вина полягає у тому, що не потрібно збовтувати напій. І охолоджувати справжню палинку не слід - вона має бути кімнатної температури. Пити палинку радять маленькими ковтками, насолоджуючись. Відповідно потрібна гармонія всіх трьох складових - вигляду, аромату та смаку. А ще перед очима завжди повинен стояти Хрест тверезості.