Чому одесити за Делієва проголосували, а за Барського - ні

Одеська комік-трупа "Маски-шоу" відзначає своє тридцятиріччя. В рамках ювілейного всеукраїнського турне актори побували і в Ужгороді. Колектив, який вітчизняні глядачі люблять за неповторні пантоміми, клоунади і ексцентрику, дав концерт в Закарпатському драмтеатрі. Кореспонденту Depo.Закарпаття вдалося поспілкуватися з Борисом Барським, який з 1984 року працює одним з ведучих акторів "Маски-шоу".

Про програму "Маски в квадраті"

Словами розповісти про цю програму неможливо. Для мене це, з одного боку, як диво, яке словами не описати, а з іншого боку - як дитячий калейдоскоп: скільки б разів не дивився - завжди інша картинка."Маски в квадраті" повністю побудована на пантомімі та клоунаді. Ми взагалі не використовуємо слова. Мене часто запитують: чи можна привести на спектакль дитину.  Діти дуже добре відчувають щирість, брехню та енергію. І програма "Маски в кубі" - для всієї сім'ї. Ми так жартуємо, що нас можуть дивитися від двох до 102-ох років. Краще прийти і один раз побачити, ніж 100 разів почути.

Про колектив "Маски-шоу"

Ми потрапили у Книгу рекордів. Вже офіційно нам вручили диплом, що ми 30 років працюємо в одному колективі. Я навіть ніколи не задумувався про це. Для Всесвіту цей час взагалі ніщо. Для нас також ці роки дуже швидко пролетіли. Наш театр - це наш дім. Нам деякі родичі не на стільки близькі, як колеги. У нас шість акторів і ще близько п'яти людей - спеціалістів по звуку, світлу, відео та ін.

Про гастролі в Росію

Зараз акторів сварять, що вони зрадники. Я не вважаю, що не треба їздити в Росію. Навпаки, ми спілкуємося там з людьми, і вони адекватні. Вони просто зазомбовані телеящиком. Часто росіяни кажуть: ми прийдемо і врятуємо вас від пригнічень. На що чують відповідь: "Нам Україна подарувала театр, я пишу вірші російською і у мене вже 6 чи 7 збірників вийшло, які купують. Якщо Україна дала мені звання народного артиста, як Україна ще більше може мене "пригнічувати"?"  Мене нема від кого захищати. Я їм це пояснюю. А потім виїжджаю - приношу їх гроші у нашу країну. Чому б ні?

Про політику

Ми у 2005 році робили шоу "Маски на виборах". Тоді рейтинги були неймовірні. І ми "пройшлися" по всіх політиках, котрі й донині сидять у Верховній Раді. Зняли декілька скетчів. Делієв грав Литвина тоді. Він виступав перед виборцями, і хтось почав кидати яйця, помідори, а охоронці дістали парасолі і захищалися ними. Все один в один повторилося через 2-3 роки і у Верховній Раді. Тоді, як і у нашій сцені, кидалися яйцями і захищалися парасолями. Ми щось навіщували. Ми не зло жартували з політиків, по доброму. Вони просто нічого не зрозуміли, крім сцени з яйцями та парасолями.

А у 2004 році з Дєлієвим у міськраду балотувалися. Ділєєв тоді пройшов, а мене не взяли. Він обіцяв зробити освітлення та заасфальтувати дороги, а я сказав, що хочу відмінити зиму, бо в Одесі зима - це мряка і гидота. Мені сказали, що це нереально - відмінити зиму, а я відповів: "Інші депутати вам обіцяють нереальне, але ж ви їм вірите!".

Потім ми хотіли зробити партію і назвати її "Самая дурацкая партия Украины", але інші партії образилися, чому це наша партія "сама дурацька". Зробили тоді дві акції: під ВР таблетки роздавали, клізми різні від корупції. А чиновники не хотіли брати. От ми занесли в аптеку все це і попросили, щоб там їм видавали безкоштовно ці пілюлі. Очевидно, це подіяло, бо відразу після цього почали якийсь рух у боротьбі з корупцією.

Про сміх та щастя

Сміх - це життя. Я колись прочитав, що щастя - це коли в тебе любляча сім'я, а ти знаходишся десь на гастролях. Я думаю, що це не зовсім правильно. Людина за природою своєю народжується оптимістом. Кожна людина може створити собі і рай, і пекло. Насправді, ніяких нещасть та горя просто не існує. Але людині завжди чогось не вистачає, вона індивідуальна та хоче певної гармонії. Якщо їй в чомусь дуже пощастило, то вона неодмінно чекає, що незабаром має статися якась біда. І біда приходить, бо людина ж чекає. Я вважаю, що щастя навколо нас, просто треба вміти його бачити та користуватися ним. В Одесі є дуже гарне побажання : "Будьте щасливі за будь-якої можливості". Люди не задумуються, але це правда.

Про театр

Всі театри влітку закриваються, а у нас - сезон. Туристів автобусами привозять. Ми дуже плодовиті. Як люблять казати в Україні : "Де не з'їм, там понадкусую" - так ми понадкусували все. Ми зняли серіал на близько 100 серій, ми знімали авторське кіно, знімались в чужих фільмах, а коли місто дало нам приміщення театру, ми зовсім непомітно "вилетіли" з телевізорів і захопилися спектаклями. У нас повністю авторський репертуар. У нас абсолютно різні п'єси за жанром, але єдине - у нас нема трагедій. Ми дуже подружилися з сім'ями військових з Криму, котрі приходили до нас на виставу і казали: "Друзі, дякуємо, ми вперше за декілька місяців посміхнулися". Я вважаю, це найкращий комплімент актору.

Про саморозвиток

У нас кожен актор ще розвивається і у своїх індивідуальних напрямках. Я от пишу. Мені всі поети кажуть: ти не поет, ти - клоун. А клоуни - що я поет. Тому я для себе так і не розібрався ще. Я придумав колись вірш: "Я полуклоун и поэт на половину. Но одно я осознал уже давно: я словно мухами засратая картина - и не гавно, и не полотно".