Як коні-гуцулики стали душею, особливістю і "ліками" Карпат

Ставлення до коней завжди було особливим у Карпатському регіоні. Коні були першими помічниками у непростому житті мешканців гір. Карпати ж мають свою, унікальну породу цих благородних тварин - гуцульську. Нині ця порода коней - єдина, яку розводять на території Закарпаття.

Перші письмові згадки про породу були датовані 1603 роком. Порода виведена схрещуванням гірських коней Буковини, Галичини й Угорщини з жеребцями норійського типу - гафлінгерами і пінцгауерами, а також з кіньми східного типу, в тому числі й арабською породою. На початку XX ст. у схрещуваннях використовували чистокровних верхових коней - англо-арабських, а пізніше й кабардинських коней.

Гуцулик легко долає перешкоди (що дуже важливо в горах), досить швидкісний та піддається тренуванню. Гуцулики здатні щодня долати 50-60 кілометрів у гірській лісистій місцевості, при цьому переносячи до 150 кілограмів вантажу. Саме такі коні допомогли збудувати легендарну обсерваторію 1930-х років на горі Піп Іван.

У наш час лісівники активно використовують коней для трелювання деревини. Це традиційний метод, котрий застосовується в Карпатах уже 300-400 років. Історично так склалося, що за часів Марії-Терезії, австрійської імператорки XVIII століття, основною трелювальною гужовою одиницею у цих умовах були коні. Нині лісівники теж активно розвивають цей напрям, оскільки він належить до природозберігаючих технологій і є альтернативою повітрянотрелювальним установкам, вартість яких сягає двох мільйонів гривень.

Загальний обсяг заготівлі деревини кінними бригадами становить лише 10 відсотків. Однак саме цей метод у високогірних лісництвах є досить поширеним: по-перше, тут важкодоступні місця, по-друге, під час трелювання кіньми зменшується навантаження на грунт. Спеціальні фахівці готують молодих коней до подальшої роботи в лісі. На третій рік кінь вже повністю готовий до роботи. Кожен візник підбирає собі "гуцулика" сам. Головним критерієм відбору повинен бути неноровливий характер тварини.

Прогулянка верхи на гуцулику, мабуть, найкраще підходить для мандрівок гірськими дорогами. Враження від контакту з цими доброзичливими створіннями залишаються найкращими. Гуцулик просто не може не сподобатись тим, хто любить тварин. Загалом верхова їзда є дуже корисною для здоров'я. Використовують гуцуликів і для іпотерапії - лікування верховою їздою.

Загалом прогулянки на конях - вид відпочинку, який володіє здатністю впливати на оздоровлення всього організму. Кінні прогулянки - чудова річ для зняття емоційного стресу. Верхова їзда тренує рівновагу, м'язи, покращує загальний тонус тіла. Вона надає позитивний вплив на травні функції людини, на органи кровообігу, нервову, дихальну і ендокринні системи. Катання на конях рекомендовано при порушенні координації рухів, викривленні хребта, дефектах постави, лікуванні ішемічної хвороби серця, порушення обміну речовин, бронхіальній астмі, вегето-судинній дистонії тощо.

Кінь - це потужний стимулюючий засіб, джерело енергії, яке дає людині масу корисних і приємних відчуттів. Температура тіла коня є вищою від людської температури тіла на 2-2,5 градуси, і за рахунок цього зігріваючого ефекту з додаванням дії імпульсів біополя коня відбувається його безпосередній вплив на людський організм, і, як наслідок - лікувальний ефект. Таким способом впливу на організм може користуватись також цілком здорова людина, без фізичних вад, для профілактики різноманітних захворювань.

На Закарпатті практично у кожному селищі чи містечку запропонують кінні прогулянки як спеціальні господарства та готелі, так і просто місцеві жителі. Вони розводять коней для власних господарських потреб і катають туристів. В останні роки кінний туризм - популярна розвага, яку пропонують закарпатці тим, хто хоче відпочити на свіжому повітрі, прогулявшись гірськими схилами. До того ж, такий відпочинок - доступний у будь-яку року: кінні тури можуть бути на санях по снігу у зимовий період чи по траві - у весняно-літній та осінній.

На маршруті часто зустрічаються природні перешкоди, тому це не лише подорож, але ще і деякий екстрим. Хоча все ж кінні прогулянки більше для людей спокійних - тих, хто неквапливо хоче роздивитися краєвиди, спробувати щось нове та максимально зблизитися з природою.

Стати учасником кінного походу може будь-хто, хто не має протипоказань лікаря. Зовсім необов'язково бути досвідченим наїзником. На багатьох турбазах є інструктори, котрі навчають новачків та туристів. Інструктаж і навчання необхідних елементів відбувається прямо на місці, з якого здійснюється похід. Більшість загальнодоступних маршрутів розраховано на непідготовлених туристів.

Невипадково для таких подорожей найчастіше використовують саме гуцуликів. Гуцульські коні - низькорослі, мають міцну конституцію й добре розвинутий тулуб. А ще - спокійну вдачу, що є дуже важливим при контакті з незнайомими людьми.