Як бідний єврейський хлопчик із Закарпаття став світовим медіамагнатом

"Чим більше секретів людина понесе в могилу, тим більше вона досягла успіху в житті", - говорив Роберт Максвелл, медіамагнат, друг Горбачова і Брежнєва, американських президентів і європейських прем'єрів.

Народився 10 червня 1923 року в селищі Солотвино Закарпатської області (тоді частині Чехословаччини), у бідній багатодітній родині. Справжнє його ім’я – Гох Мехел Гершович, яке він змінював шість разів, поки не став Робертом Максвеллом.

Коли в 1939 р. Радянська армія перейшла кордон між Польщею та СРСР, батьки змінили йому ім’я на німецьке Ян Людвиг Хох, і відправили у Францію. Там він служив у війську як Іван Леслі дю Мерьє, а коли був перенаправлений до Британії, колеги-військові знали його вже як Леслі Джонса. Подорожуючи майже три роки Європою, у 1941 році Роберт осів у Великій Британії, почав працювати вантажником на військовій базі, згодом шифрувальником, а пізніше - офіцером розвідки. Воював у Північній Африці, за що отримав від королеви почесний хрест. Це дало йому можливість отримати британське підданство, іноземцям такі нагороди не давали.

У березні 1945 року він востаннє змінює ім’я - на Роберт Максвелл. За два роки після війни демобілізується, на виділені британським урядом 10 тисяч фунтів стерлінгів за участь у війні купує своє перше видавництво під назвою "Пергамон-прес", яке спеціалізувалося на науковій літературі. У майбутньому він виділить таку саму суму для стартапу кожному зі своїх синів. За п’ять років продукцію видавництва можна було купити вже в 125 країнах.

Після війни він почав розшукувати свою родину яка, до речі, була досить великою (він був найменшою, шостою дитиною), і за допомогою радянських спецслужб дізнався, що батьки були вивезені з концтабору в невідомомому напрямку, а дві сестри залишились живими (згодом він розшукав їх в тодішній Чехословаччині).

Кажуть, що саме в цей період Роберт зрозумів, що будувати бізнес "за залізною завісою" дуже перспективно, бо тут немає західних конкурентів, а отже, він просто приречений на успіх.  Він дуже часто відвідував СРСР і там його пафосно приймали, навіть дали прізвисько "барон преси", так як найвідоміші британські видання були в його руках. Максвелл добре знав і Михайла Горбачова і Эдуарда Шеварднадзе і Александра Бессмертних, а його видавництво друкувало чи не всі біографічні книги – від Андропова до Горбачова.

У 1964 Максвелл став депутатом британського парламенту від Лейбористської партії. Він з трибуни законодавчого органу протягом шести років проповідував ліві ідеали, хоча за стінами парламенту не бажав знатися з соціал-демократами, вважаючи, що соціалізм і капіталізм - "обоє рябоє". Пізніше Роберт скаже, що політика – це не його справа. Він звик працювати, а не говорити. Англійський бомонд не прийняв його у своє коло – поза очі його називали "міщанином-шляхтичем". 

У 1978 Максвелл вирішив відвідати рідне село. У Солотвині його зустрічали дуже радо. Майже все селище вибігло на вулиці, щоб побачити свого видатного земляка. Солотвинці подарували кристал солі та два гуцульські домоткані килими.

Побачивши, у якому убогому стані знаходиться його рідне село, Роберт запропонував 60 мільйонів доларів для налагодження благоустрою. Керівництво відмовилося від такого дару, аргументувавши це тим, що і самі можуть дати собі раду. Крім того, Роберт запросив трьох односельчан приїхати в Лондон подивитись місто, але ніхто так і не поїхав. 

До 1991 року в його володінні були найбільші газети: "Daily Mirror", "Sunday mirror", "New York daily news" , журнал "People", видавництво Macmillan Publishers (США) і телекомпанія "МТV-Європа". У подальшому він навіть планував створити кооперацію з ще одним медіамагнатом Сільвіо Берлусконі.

5 листопада 1991 року Роберт Максвелл помер за дуже дивних обставин. Вийшовши в море Канарських островів на своїй яхті, щоб просто поплавати, Роберт Максвелл загадково зник. За кілька днів знайшли тіло Максвелла, яке пливло за морською течією.
До цього часу офіційна версія – нещасний випадок. За іншими даними, помер мільярдер від серцевого нападу. Подейкують також і про ймовірність насильницької смерті.

На час смерті Максвелла його власність давала прибутки приблизно 3,9 млрд. доларів на рік. Його сини були оголошені спадкоємцями.

Поховали Яна Людвіка Хоха (лорда Роберта Максвелла) на Оливковій горі в Єрусалимі.