Випробування "шмурдяком": Як влада виводить малих виноробів з тіні

Здається, все йде до того, що мале виноградарство на Закарпатті таки не вмре. Хоча передумови для цього були більш ніж серйозні. За останні роки площ під виноградниками серйозно поменшало, значно змінився сортовий склад виноградників, зникла велика кількість добре пристосованих до умов Закарпаття європейських сортів, виробництво вин практично перейшло в "тінь". "Убивчою" перешкодою для виходу малих виноробів на ринок ще до недавнього часу була ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями, точніше її розмір – півмільйона гривень. Це було на руку виробникам виноградного вина з великими обсягами імпорту та горілчаному лобі.

До слова, у сусідній Угорщині взагалі немає такого поняття, як ліцензування. Людина, яка вирішила зайнятися виготовленням вина, повинна мати відповідну освіту (хоча б курси). Це дає їй право звернутися з заявою про свій намір у сільську раду, яка й видає дозвіл (це коштує близько 10 доларів). Увесь наявний у країні виноград обліковується, навіть вирощений у приватному секторі. Держава знає все: показники врожайності, цукристості, пропорції виходу з винограду жмиху і т.д. Уся винна тара сертифікована.

Та повернемось до "своїх баранів". У жовтні 2016 року в Україні "захмарну" ліцензію для виробників виноградних вин, плодово-ягідних або медових напоїв із виноматеріалів виключно власного виробництва було скасовано. Однак повної радості виноградарям це не принесло, бо перед ними стояла ще одна перешкода - забюрократизована процедура отримання ліцензії. Чинне законодавство передбачало майже 140 дозвільних документів. Їхній збір міг тривати 2-3 роки. При цьому вимоги для отримання ліцензії на виробництво були однакові як для великих лікеро-горілчаних заводів, так і для малих виноробних підприємств.

20 березня Верховна Рада України підтримала ухвалення законопроекту "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розвитку виробництва терруарних вин та натуральних медових напоїв". "За" проголосували 247 депутатів. А вже 17 квітня Порошенко підписав закон, який прибирає бюрократичні перепони та спрощує процедуру ліцензування для малих виробників вина. Тепер для отримання ліцензії на виробництво за спрощеною процедурою потрібно буде не більше місяця. Автори, як водиться, хвалять своє "дітище" і запевняють що, саме завдяки йому, "малі та середні винороби вийдуть із "тіні", відкриють нові робочі місця та створять передумови для якісного, різноманітного та конкурентного ринку європейського рівня" (куди ж без цього).

Тепер – справа, власне, за самими виноробами. І якщо у питанні збільшення кількості малих винарень наче вже все зрозуміло, то питання якості – ще, на жаль, дуже примарне. Не секрет, що більшість своєї продукції приватні винороби виробляють та реалізовують без усілякого контролю. Вино продають у власних підвалах, з власних "прилавків" на узбіччях автотрас, з лотків на всіляких фестивалях. Благо останніх на Закарпатті не бракує. І йдеться не тільки про спеціальні – винні. Свою продукцію винороби залюбки реалізовують на будь-яких інших народних гуляннях.

Безперечно, винороби, які вже мають "ім'я", не дозволять собі торгувати "шмурдяком", незалежно від того, перевірятимуть їхню продукцію в лабораторії чи ні. Якісне вино – це марка, тренд, імідж, які зіпсувати легко, а для відновлення знадобиться чимало сил, терпіння і наполегливості. На жаль, живуть за цим принципом далеко не всі винороби. У розмові "не на камеру" вони зізнаються, що навчилися визначати, хто перед ними: захмелілий турист, котрому важливо "догнатися", "першопроходець", котрий у винах нічого не тямить, а тому слухатиме будь-яку "казку" про "сонячне, натуральне, без грама цукру і спирту", чи справжній поціновувач хмільного напою із винограду. Від цього залежить, що винороб запропонує і скуштувати, і купити. На жаль, частенько одне з іншим не співпадає. А ще справжніх виноробів болить те, що багато їхніх "колег" навіть не мають виноградників, бо для виготовлення "шмурдяку" вони не потрібні. Достатньо купити червоне вино, бажано сухе, додати спирт і цукор за смаком. Можна для різноманітності напій "приправити" тютюном, содою або горіхами - ось вам і "вишуканий" смак.

Та, якщо слідувати "букві" ухваленого Закону, тепер якість вина мала б суттєво покращитися. Встановлені вимоги до матеріально-технічної бази малих виробництв виноробної продукції. Так, винороби, зокрема, повинні мати власну або залучену на договірних засадах акредитовану лабораторію, уповноважену на проведення робіт з перевірки якості і безпеки вин. Також обладнання для виробництва та розливу в споживчу тару вин. Має бути забезпечено: зважування винограду, подрібнення, пресування, відстоювання, бродіння і т.д. Переробку винограду, виготовлення, зберігання і обробку треба проводити з використанням устаткування і місткостей, виготовлених з дозволених корозійностійких матеріалів. І, що дуже важливо, Законом заборонено використання спирту.

А ще нові марки вин керівник може затвердити тільки на підставі висновку Центральної галузевої дегустаційної комісії виноробної промисловості, або дегустаційної комісії профільної наукової установи, або дегустаційної комісії галузевої громадської організації.

Вимог чималенько, і не всі вдасться реалізувати одразу. Тож із усього вищесказаного стає зрозумілим, що для того, аби Закон запрацював по-справжньому, а не залишався декларацією благих намірів, треба подолати ще багато кроків. І не тільки суто технічних, як то обладнання і тара, чи суто організаційних, як створення дегустаційних комісій. Йдеться про культуру виготовлення і, що важливо, споживання вина, яка шкультигає, на жаль, на обидві ноги. Очевидно, що ще деякий час українці не будуть захищеними від "шмурдяку".

І все ж, будемо оптимістами. Безумовно, виробники вина скористаються можливостями, які відкриває перед ними оновлене законодавство і вітчизняна виноробна галузь таки отримає новий поштовх для розвитку. Тим більше, що, окрім всіх вищезгаданих "плюсів" ухваленого Закону, є ще кілька додаткових стимулів. "Верхи" почули виноробів і на 2018 рік Держбюджетом передбачена державна підтримка суб'єктів господарювання садівничої та виноградарської галузей в обсязі 300 млн гривень (проти 115,6 млн грн у 2017 році). "Урядом і надалі буде здійснюватися державна підтримка галузей виноградарства та садівництва. Так, на 2018 рік за держбюджетом передбачена сума у 300 млн гривень. Подальша реалізація бюджетної програми дасть можливість зупинити негативні тенденції щодо скорочення площ багаторічних насаджень та валових зборів продукції, а також створить умови для розвитку галузей виноградарства та садівництва", – йдеться у повідомленні Мінагро.

Довідково: До малих виробництв виноробної продукції відносяться суб'єкти господарювання, які здійснюють з повним технологічним циклом без додавання спирту виробництво і розлив в споживчу тару вин виноградних, вин плодово-ягідних або напоїв медових в об'ємі, що не перевищує 10 тис. декалітрів в рік, з виноматеріалів виключно власного виробництва (не придбаних), отриманих шляхом переробки плодів, ягід, винограду, меду власного виробництва.