ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Вимушене перезавантаження: Хто дискримінує переселенців-бізнесменів

Кращою допомогою для переселенців стали б не мізерні подачки від держави, а програми підтримки бізнесу та пільгові кредити
Depo.
13 травня 2015 08:15
ФОТО: depo.ua
Вимушене перезавантаження: Хто дискримінує переселенців-бізнесменів
Вимушене перезавантаження: Хто дискримінує переселенців-бізнесменів

Донбас.depo.ua з'ясував, з якими проблемами зіштовхуються переселенці, намагаючись займатися бізнесом після переїзду в інші міста України.

З початку війни на Донбасі перестали працювати понад 40 тис. підприємств малого та середнього бізнесу, і це тільки офіційна статистика. Про фактичне число підприємців, що втратили джерело прибутку, рятуючи життя, годі й говорити. Через майже рік після переїзду налагодити бізнес в Україні вдалося далеко не усім переселенцям-підприємцям.

До війни луганчанин Олексій був власником нічного клубу - чоловік влаштовував молодіжні вечірки, організовував корпоративи та приватні свята. Цікавий бізнес приносив не тільки прибуток, а й задоволення. У червні минулого року, рятуючись від обстрілів, він поїхав до Києва, залишивши клуб на призволяще.

"Коли виїжджав, думав повернуся через місяць-два. Зрозумів, що в Києві я надовго, коли Луганськ вже інтенсивно обстрілювали. Було жалко витрачених зусиль - я сам відремонтував клуб, прикрашати, робити дизайн допомагали друзі. Що там зараз коїться, боюся і уявити", - розповів чоловік.

Амбітний Олексій не боїться труднощів і мріє відкрити у столиці заклад, аналогічний тому, що втратив через війну. Але йому, як і більшості колишніх підприємців, відродити бізнес, коли все життя починається з нуля, доволі непросто.

Перші труднощі чекають бізнесменів з Донбасу вже на етапі реєстрації документів. Для цього, по-перше, треба отримати довідку переселенця у відділі соцзабезпечення за місцем проживання. Люди скаржаться на величезні черги, які треба займати з самого ранку, що особливо проблематично для переселенців, які працюють або мають малих дітей.

"Я намагався отримати довідку півтора місяці - декілька разів було так, що до мене черга не доходила навіть увечері, коли відділ соцзабезпечення закривався. А коли нарешті прорвався до кабінету - здивувався, що сама процедура зайняла хвилин 20", - каже Олексій.

Зареєструватися як приватний підприємець чоловік намагався протягом місяця, але в райадміністрації йому постійно відмовляли, називаючи різні причини.

"Перший раз співробітниця відомства сказала, що в мене невірно заповнені документи (форма 10 для реєстрації ФОПу - ред.), хоча я заповнював її точно за зразком. Прийшов ще раз - мені вказали, що на довідці переселенця невірно вказаний поштовий індекс і знову "відшили". Через тиждень мені повідомили, що на довідці не вистачає печатки міграційної служби, хоча раніше про неї не згадували. Коли поставив таки печатку - мені знову відмовили, але причину вже не пояснили. Просто сказали, що не можуть прийняти документи і все", - розповів чоловік.

В решті Олексій звернувся за консультацією до приватної юридичної фірми, де йому розповіли, що він не перший, хто зіткнувся з такою проблемою.

"Юристи не здивувалися, почувши мою історію, кажуть, що і в Солом'янській райадміністрації, до якої я звертався, і в інших районах міта відкрити ФОП відмовляють багатьом людям за неіснуючими причинами. Кажуть, велику роль грає так званий "людинний фактор" - сподобався ти реєстратору - твої документи приймуть, а якщо чимось не догодив - можуть запросто відмовити. Також я дізнався, що довідку переселенця в мене взагалі вимагали дарма - за законодавством, вона не потрібна, щоб зареєструватися як приватний підприємець", - каже він.

Чи існує негласна дискримінація підприємців-переселенців, судити важко. Олексій каже, що вистоювати в чергах та терпіти нахабне ставлення держслужбовців доводиться не тільки переселенцям, а й киянам.

"Не можу сказати, що мене дискримінують через те, що я з Донбасу. Поряд зі мною у чергах стоять місцеві жителі, і наскільки їх краще обслуговують за закритими дверима - я не знаю. Тут скоріше усю систему треба реформувати, боротися з совковою бюрократією", - каже чоловік.

Олексій скаржиться, що через печатку міграційної служби, яку треба поновлювати з кожним переїздом, реєстрацію доведеться повторити, якщо він змінить місце проживання.

"Я з родиною мешкаю в орендованій квартирі, і якщо через рік-півтора нам доведеться переїхати, мені доведеться наново реєструватися як підприємець", - каже чоловік.
Окрім бюрократії та недосконалої системи реєстрації, підприємці з Добасу стикаються з низкою інших проблем. Особливо непощастило тим, чий бізнес був зав'язаний на спеціальному обладнанні, яке не встигли вивезти. На закупівлю нового у людей не вистачає коштів - аренда квартири, купівля необхідних речей та для переселенців - питання першої необхідності.

"Все музичне обладнання, колонки, інструменти, які я купляв за власний кошт, залишилися в Луганську. Вивезти його звідти я не можу, кур'єрські служби в окупації не працюють, а купити нове зараз складно- у мене велика родина, яку треба забезпечувати", - розповдає Олексій.

Підтримують бізнесменів у складних умовах волонтери благодійних організацій. Періодично деякі з них проводять курси для підприємців, на яких колишні жителі Донбасу можуть отримати цінні поради та безкоштовну юридичну консультацію. Аналогічні курси пропонує і державна служба зайнятості. Також благодійні фонди періодично оголошують конкурси на міні-гранти для започаткування бізнесу. Наприкінці минулого року волонтери Крим_SOS разом з УВКБ ООН допомогли переселенцям отримати приблизно по 40 тис. гривень на стартапи.

Але грантове фінансування не покриває усіх витрат на відновлення бізнесу - кошти, які виділяють благодійники, можуть стати підмогою вже в існуючій справі, щоб, наприклад, докупити обладнання чи проплатити оренду. Такою нагодою скористався Андрій з Донецька, який 10 років займався поліграфією, розробляв та друкував візитівки. Чоловік продовжив вести бізнес після того, як рік тому переїхав до Києва.

"Коли в Донецьку почалися заворушення, я мислив реалістично - майбутнього у цьому місті вже не буде. У травні прийняв рішення переїжджати - відправив поштою обладнання, знайшов квартиру в Києві. Через тиждень після того, як я поїхав, відбувся перший штурм аеропорту", - розповів чоловік.

Андрій відзначив, що вести діяльність у столиці спочатку було дуже важко, тим більше, що усі клієнти залишилися в Донецьку. "Я зрозумів, що треба розширюватися, побачив, що тут є попит на поліграфічні послуги, якими я не займався. Почув від знайомого про гранти від УВКБ ООН, взяв участь у конкурсі, і мою заявку прийняли. На грантові кошти придбав нове обладнання, почали з'являтися клієнти, зараз планую розширюватися й надалі", - каже чоловік.

Відновлювати бізнес переселенцям заважає і купа соціальних та особистих проблем. Взяти кредит у банку в умовах нестабільного прибутку та постійно змінюючогося курсу гривні ризикне не кожен, та й банки не поспішають відкривати кредитні лінії для тих, хто не може підтвердити свій фінансовий статус. Мріючи про власну справу, колишні підприємці не цураються влаштовуватися на будь-яку роботу, щоб сплатити за житло та прогодувати родину. Тим часом, навіть це вдається не всім - за даними міністра труда та соціальної політики України Павла Розенка, з 1 млн 200 тис. зареєстрованих переселенців офіційно працевлаштувалися тільки 10 тисяч людей.
Деякі роботодавці не хочуть працювати з людьми з Донбасу, мотивуючи це тим, що вони можуть в будь-який момент поїхати додому, а дехто принципово занижує їм зарплату. А соцвиплат від держави (не більше 2400 грн на родину) не вистачить, щоб навіть зняти квартиру.