Від окропу до льодяної води: Де в Карпатах шукати молодильні водні процедури

Для більшості українців літня відпустка – це море. Але відпустку можна чудово провести на березі карпатських озер, тим більше, що вони абсолютно не схожі одне на одне. І якщо є бажання пройти всі кола омолодження – скупатися і в окропі, і в льодяній воді – Карпати підходять ідеально.

Отже, спочатку "варимось" в окропі. Термальне озеро в Косині – найгарячіше озеро Карпат.

Озером його і не назвеш – це великий басейн, в який з глибини в 1190 м надходить вода температурою + 41ºС. Вода містить велику кількість заліза, тому вона має жовтуватий колір і солоний смак. Загалом тут три гарячі басейни і два холодних. Термальні води в селі Косині за складом є унікальними не тільки в Україні, але й у всій Європі за виключенням води, якою лікуються у всесвітньо відомому санаторії "Гайдусобосло" (Угорщина).

За хімічним складом термальні води в селі Косино відносяться до високотермальних хлоридно-натрієвих вод середньої мінералізації. В Косині добре розвинена інфраструктура і відмінний сервіс. Без перебільшень цю локацію можна вважати курортом європейського рівня.

А тепер саме час додати солі. На околиці Солотвина розташувалися солоні озера, мінеральний склад яких аналогічний водам Мертвого моря.

Старовинна назва Солотвина – Слатина, що означає "солона вода", вперше згадується в 1360 році. Вже тоді тут добували сіль. Солотвине стоїть на величезному соляному куполі. Сіль залягає під землею на глибині лише 200-300 м.

Солотвинські озера мають антропогенне походження: вони виникли в XX столітті внаслідок просідання ґрунту над шахтами. Першим утворилося найбільше з озер – Кунігунда, коли однойменний рудник раптово просів відразу на 20 метрів. Згодом улоговина заповнилася солоною водою, а на дні зібрався товстий шар аспідно-чорної лікувальної грязі. Назва "Кунігунда", можливо, дана була рудинку на честь дружини Київського князя Ярополка Кунігунди, яка була родом із Саксонії, що з давніх давен славиться як край гірників. У XIV–XV столітті для облаштування соляних копалень були запрошені майстри з Саксонії, які імовірно і дали одній з найперших шахт це ім'я.

Грязі дають позитивний ефект при лікуванні сердечно-судинної системи, остаточних явищах флебітів і тромбофлебіту, захворюванні кісток, нервової системи, урологічних захворюваннях, псоріазі і легеневої системи. В процесі лікування використовуються місцеві аплікації грязі і розсолу, загальні ванни.

Далі, звісно, водичка тепленька, як у морі. Відпочивальники кажуть, озеро "Дийда" – чудова альтернатива морю.

Село Дийда на Берегівщині, що в народі більш відоме як Дідово, давно стало одним із улюблених місць відпочинку не тільки для берегівчан, але й для гостей із сусідніх областей. А колись це був звичайний піщаний кар'єр. Але місцеві були проти добування піску, тож кар'єр довелося закрити. На його місці з'явилося озеро, що сьогодні так полюбляють відпочивальники. Площа водойми – 54 гектари. Найбільша глибина озера не перевищує 15-16 метрів.

Для дітей у Дийді облаштували не тільки міні-озеро, але й ігрову площадку, надувні гірки та інші водні атракціони. Можна тут пограти й у волейбол або у пляжний футбол. Загалом тут є кілька зон відпочинку і два облаштовані пляжі.

Не обійтись, звісно, без цілющих джерел Марамароша.

Вони були відомі з прадавніх часів, згадки про мінеральні джерела на південно-східних околицях смт. Вишкова, що розташоване в 15 км від м. Хуст, з'являються ще з 1753 р. Відомо, що у 1818-му тут на базі вуглекислих гідрокарбонатних залізистих мінеральних вод була заснована одна з найстаріших і відомих купалень Марамороської жупи – Замкова купіль. У 1952 році тут було відкрито будинок відпочинку, а в 1957-му – санаторій.

Історія шаянських вод пов'язана з віковою історією Марамороша, його столиці м. Хуст, Хустського Замку на вершині замкової гори, що охороняв дороги з Молдавії, Польщі, Трансільванії та так званим"соляним шляхом" вивозу кам'яної солі з Солотвинських солекопалень ще в 892 році. Хоча цілющі джерела Марамороша були відомі з прадавніх часів, згадки про мінеральні джерела на південно-східних околицях смт. Вишково, колишнього "коронного міста", з'являються з 1753 року.

А наостанок - для справжніх відчайдухів – бодай мить у льодяній воді. Високо в Карпатах можна побачити ще один справжній шедевр природи. На схилі гори Гутин-Томнатик на висоті 1801 метр над рівнем моря розташувалося озеро Бребенескул.

Воно має льодовикове походження. Довжина його становить близько 140 метрів, а максимальна глибина – 2,8 метра. Живиться Бребенескул за рахунок джерел, а також танення снігу і дощів. Озеро вважається найвисокогірнішим в Україні. Віддаленість від великих промислових центрів і великого скупчення людей дозволяє воді в озері бути чистою і прозорою. Температура води досягає 15°С.

Ще більш грізною та непередбачуваною вдачею відрізняється льодовикове озеро Несамовите.

Тут, у підніжжя гори Туркул Чорногірського хребта, серед гігантських скель панують суворі гірські вітри, а важкі хмари в будь-яку мить готові пролитися рясним дощем з градом, громом та блискавкою. Озерний еліпс простягається майже на 90 метрів, його глибина складає 1,5 метри, а береги встелені субальпійською рослинністю.

Про озеро переповідаються моторошні та містичні історії. В одній з них йдеться про молоду дівчину, яка втопилась колись в озері і на тих, хто потурбує її, очікує помста у вигляді негоди. Збираються на дні й душі грішників-вбивць, чий спокій охороняє суворий вершник на білому коні. І град, який може накрити необачного туриста, це не що інше, як лід, відбитий зі скель копитами скакуна, та висипаний з небес підступними грішниками.

А ось у популярному Синевирі купатися заборонено.