Болото, бідняки і "веселкові": Що закарпатці хочуть довести всьому світу

Звісно ж, закарпатці не нагодували ще всіх бограчем, на напоїли вином, не викупали в чанах, але вперто думають, чим ще можна здивувати вже досить вибагливих та охочих до новенького туристів. Замки, мінеральна вода, Синевир, Говерла, Долина нарцисів, водоспади - це "забито" у всіх мислимих і немислимих туристичних довідниках. За останні два роки у краї розробили і пропонують туристам і винний туристичний шлях, і військовий, і гастрономічний, і ще купу інших принад - усе, щоб переконати туристів відпочивати саме на Сріберній Землі. Та цього закарпатцям мало, тож місцеві туризмознавці не втомлюються "розкручувати" в області нові види туризму – як запозичені, так і ексклюзивні.

Солодкий маршрут

Солодке Закарпаття – не менш смачне, ніж Закарпаття гостре чи хмільне. Гості регіону зможуть скуштувати солодощі усіх національних меншин краю, долучитися до їхнього виготовлення, а ще переконатися, що солодке може не лише псувати фігуру, але й позитивно впливати на неї. Баники, фанки, чивриги, знамениті торти "Добош" і "Празький", німецькі шетемені та єврейські маковики - це лише незначна частина тих екзотичних солодощів, які готують у Закарпатті. Регіон має понад сто національних меншин, а тому представлений ледь не всіма кухнями світу. Кожна кухня має свої нюанси, кожна славиться своїми родзинками.

Нову атракцію для гостей краю розробили закарпатські науковці та кондитери. Вони кажуть, що регіон настільки щедро представлений цим багатством, що туристи невдоволеними не залишаться. Крім випічки, солодких напоїв та меду, їм пропонують ще дещо. Аби "добити" гостей незвичним, на додаток до солодощів їм пропонують продегустувати сири. Чому саме сирів? Та тому, що в Європі сири належать до десертів.

Фахівці кажуть, що туристи можуть обрати собі шлях самі, залежно від уподобань та бажань. Один із розробників солодкого туристичного маршруту, головний туризмознавець Закарпаття Федір Шандор каже, що "Солодке Закарпаття" має ще кілька "родзинок" - шоколадний масаж, ванільну ванну, шоколадне обгортування.

Болотний туризм

Не горами, як кажуть, єдиними. Закарпатці радо поводять туристів і місцевими болотами. Фототуристи люблять відвідувати озера, що перетворюються на болота в період цвітіння ряски та ірисів. Гірські болота стали місцем паломництва власників фотоквадрокоптерів, оскільки видовищні болотні пейзажі є одними з найпопулярніших для зйомок. Чорний Мочар на Берегівщині, Глухання на Міжгірщині, Чорне багно на Іршавщині, Вінкове та озеро Синє на Мукачівщині, озеро Несамовите на Рахівщині - одні назви чого варті! Коли ж іще досвідчений гід супроводжує похід моторошними легендами, оповідками, казками, а то і "заправдніми" розповідями про минуле та теперішнє цих місць – тур і справді буде незабутнім.

Звісно ж, до найпопулярніших туристичних зон болотного туризму закарпатцям ще далекувато. Але ж помріяти можна. Може, з якись десяток років тут, як у Фінляндії щороку проводитимуть чемпіонат світу з болотного футболу. Або ж, як в британському містечку Ллануертід-Уельс - всесвітній туристичний чемпіонат з болотного дайвінгу.

Грибний туризм

Грибний туризм - різновид туризму, що має на меті відвідування місць зростання їстівних грибів, пошук, споживання та купівлю грибів безпосередньо в грибному регіоні. Грибні тури на Закарпатті можна організовувати, без перебільшення, цілий рік. Гриби знаходять і взимку під снігом - знаючи, і, звісно ж, пізньої осені під жовтим листям. Про літо й осінь годі й говорити: білі гриби, підберезовики, ліскові гриби, лисички, підосиновики, маслята, "маслаґ" (пахне як жовток яйця), "оленячі ріжки", королівські опеньки і "літні" опеньки...

В грибному туризмі існує і свій квест, наприклад, пошук найякісніших категорій грибів, до прикладу, трюфелів. На Закарпатті найбільший ареал білого трюфеля – Воловецький, Тячівський, Березнянський та частково Перечинський і Мукачівський райони. А ще можна разом із досвідченим гідом знайти гриб Цезаря біля Рокосово Хустського району. Гриб має незабутній аромат, його подавали тільки на імператорський стіл. Зустрічається в гірських районах – від Великоберезнянщини до Рахівщини - зустрічається ще один унікальний гриб "квочка". На горі Стінка на околиці села Сіль Великоберезнянського району, як пощастить, можна надибати незвичайний вид гриба – ксиларію довгоногу. А ще цікаво вирушити до лісу не з корзинкою, а за цілим возом смачних рижиків чи лисичок. Найпопулярнішими в грибному туризмі вважаються білий гриб, лисички справжні, підосиновик, шампіньйон, гриб Цезаря, енокітаке, строфарія, шиїтаке.

Грибний туризм довгий час був складовою інших видів туризму, але з появою окремої грибної гастрономії, грибних квестів, зацікавленості люкс-туристів окремими видами грибів, він поступово виокремлюється в окремий вид туризму. Сьогодні чимало екскурсоводів-провідників пропонують в рамках своєї анімації грибні тури для своїх клієнтів. До провідних регіонів грибного туризму в Закарпатті входять: долини річок Тур‘я, Боржава, Латориця, Вича.

Бідняцький туризм

Бідняцький туризм (тури в нетрі) - це різновид туризму, метою якого є відвідання місцевості, де проживає найбідніше населення.

За словами фахівців-туризмознавців, перші подібні тури з'явилися в Бразилії на початку 90-х років XX століття, коли було розроблено екскурсійні тури до найбільшої флавели Ріо-де-Жанейро. Після художнього фільму "Міліонер з нетрів" масове паломництво туристів розпочалося у індійські міста Мумбаї та Бомбей.

У Закарпатті елементи бідняцького туризму почали з‘являтися на початку 2000-х років, коли зарубіжні туристи бажали за плату ознайомитися з умовами проживання найбідніших верств населення нашого краю. З цією метою відвідують певні райони у містах Ужгород, Берегово та Мукачево, сіл Порошково, Королево, Лінці.

ЛГБТ-туризм

Новинка, яку закарпатці сприйняли ну дуже неоднозначно. Соцмережі, як не банально прозвучить, "вибухнули": від категоричного засудження, мовляв, як тепер із дітьми відпочивати, до лояльного розуміння – так і церква вже наче не проти, то хай ідуть гроші до закарпатської казни. За словами туризмознавця Федора Шандора, ЛГБТ-туризм має свої переваги. Згідно з інформацією іспанського Інституту Туризму (Turespaca), ЛГБТ-туристи на відпочинку витрачають на 30 % більше, ніж інші гості, в середньому близько 130€ щодня. Про важливу роль сегмента ЛГБТ у розвитку туристичної діяльності свідчать також наступні цифри: 97 % сексуальних меншин у минулому році відправлялися у відпустку; 57 % сексуальних меншин вибирають дорогі тури; 37 % гомосексуальних пар, як мінімум, один раз у житті відправлялися в тривалу подорож; 53 % гомосексуальних пар витрачають за час поїздки більш ніж $ 5 000 на людину.

Та чи найбільше здивувало цнотливих закарпатців, що секс меншини вже мають на Срібній землі свої "нагріті" місця. Взагалі сексуальні меншини більше цікавляться подорожами, ніж люди гетеросексуальної орієнтації. Сьогодні, згідно інформації з соціальних GLBT-мереж, визнані популярні місця в Закарпатті для відпочинку ЛГБТ-туристів: Драгобрат (під час зимового сезону, особливо серед GLBT-фрі-райдерів), популярні нічні клуби Ужгорода та Мукачева, SPA-комплекси Берегівщини та Свалявщини", - розповів туризмознавець. Ось так от.

Одним словом, крапку на різноманітності турів на Закарпатті ставити ще дуже рано. Винахідливі закарпатці просто так не здадуться. Тому варто готуватися до нових відкриттів.

За матеріалами: "Українська правда життя", Фейсбук-сторінки Федора Шандора, Турінформ