Туалет продано: Як Ужгород може перетворитися у велику вбиральню в центрі Європи

Важко повірити, але в Ужгороді за роки незалежності не побудовано та не обладнано жодної громадської вбиральні, якщо не брати до уваги, звичайно, туалет із листового заліза з вигрібною ямою, який розташовано на березі річки Уж неподалік малої дитячої залізниці, в зоні паводкового затоплення. Туалет на набережній – дуже показовий приклад, як в Ужгороді відповідні структури ставляться до облаштування вбиралень.

Делікатна проблема є вже дуже давня в Ужгороді. Справа в тому, що всі муніципальні туалети в Ужгороді продані ще в 2010 році У 2011-ому виконком рекомендував комунальним підприємствам та організаціям, а також органам виконавчої влади надавати доступ в туалет безкоштовно, а закладам громадського харчування різних форм власності – надавати доступ до вбиралень як на платній, так і безоплатній основі. Та у місті є і такі місця, де можна побачити таблички на кшталт "WC тільки для відвідувачів закладу". Кожен власник на свій розсуд розпоряджається своїми вбиральнями. Тож здебільшого люд, якщо "припече" десь у центрі міста, біжить по під'їздах, в кущі на набережних або ж під пішохідний міст.

У 2018 році було зареєстровано електронну петицію "Спорудження мережі громадських вбиралень в Ужгороді". Зі збором підписів проблем не було – петиція легко зібрала понад 250 голосів (саме стільки потрібно, аби петицію розглянули у мерії).

На петицію влада відреагували. У відповіді за підписом міського голови Богдана Андріїва йшлося, що розпорядженням міського голови створено міжвідомчу комісію, яка розглядає питання щодо можливості та доцільності спорудження громадських вбиралень на території міста. Засідання міжвідомчої комісії відбулося, але нічого, крім традиційних відмовок та обіцянок ужгородці не отримали. 

До листопада минулого року в самісінькому центрі Ужгорода була громадська вбиральня, щоправда, її уникали і самі ужгородці, і туристам відвідувати не радили: бруд, сморід і антисанітарія. Та це було єдине місце, куди можна було піти "до вітру" містянам, а - головне- гостям обласного центру Закарпаття, тож всі сподівалися, що влада таки спроможеться її відремонтувати. Як-не-як, з цією вбиральнею місто жило майже сто років. Її було споруджено ще в часи Першої Чехословацької Республіки, до складу якої входила і тодішня Підкарпатська Русь.

Фото: Ірина Коваленко

Але ж ні: на місці туалету зараз будують кав’ярню.

 

Фото: Закарпаття.онлайн

Проєкт будівництва складається з двох частин: реконструкції міської вбиральні та квіткового павільйону, а також зведення самого кафе. Містяни спочатку обурювались, мовляв, і єдиного туалету нема, і прохід на набережну з пішохідного мосту перекрили і богзна що в історичній частині міста будують. Огорожу будівництва обліпили клаптиками паперу з протестними текстівками. Написані від руки і приклеєні скотчем листівки "прожили" лише день, їх недбало пообривали.

Фото: Закарпаття онлайн

А вже за кілька днів проти будівництва постала і природа. Шквальний вітер зніс паркан будівельного майданчика майбутнього кафе, що має постати на місці "чеської" громадської вбиральні.

Відео: Віталій Глагола\Facebook

Та, як показує досвід, в Ужгороді ні обурення містян, ні, тим більше природні стихії аж ніяк не впливають на рішення влади чи, тим більше, власників земельних ділянок. Так і з цією: вона з 2007 року належить підприємцю Павлу Маєрчику. Підприємець роз'яснив ужгородцям: землю купив на аукціоні прозоро і відкрито. Новобудова буде скляною і невеликою - 2 м 73 см разом із дахом і не стане монументальною спорудою. Паркан знімуть одразу по закінченню будівництва, тож прохід із пішохідного мосту на набережну буде відкрито.

Головний архітектор міста Олег Боршовський підтвердив, що площа Петефі знаходиться в історичному ареалі, тому без погодження з містобудівною комісією, і з Міністерством культури власники не змогли б зводити кафе. 

"Згідно з законодавством в історичному ареалі основну крапку щодо вигляду об’єкту ставить не тільки містобудівна рада або архітектор міста, але найголовніше – це є Міністерство культури. То буде один об’єкт. Він має бути сучасним, щоб не дисгармоніював на тій території. І найголовніше не був дуже високим. Переважна більшість скла", - розповів архітектор "Суспільному".

Попри обурення громадськості, будівництво триває, а екскаватор, який руйнує споруду, вже встиг зруйнувати і частину кам’яної підпірної стінки, якою облаштували набережну ще "за чехів". Фотографії руйнування опублікував у соцмережі Bandy Sholtes. 

Фото: Bandy Sholtes

Будівництво кафе мають завершити в кінці травня 2022 року. А жителям міста, яке претендує на звання найбільш "європейського" в Україні, доведеться і далі згадувати, як чудовий приклад, який влада так і не перейняла, фестиваль "Чеські дні на Закарпатті". Тоді ужгородці жартували (хоча, можливо, і не жартували), що чехи показали, як потрібно проводити фестивалі. І дивувалися тій кількості туалетів, які були встановлені ними для відвідувачів свята. Для жителів міста, де щороку проводяться безліч фестивалів, така кількість WC була чимось дивовижним. Їх фотографували і відвідували не завжди тільки, коли "припекло". Дізнатися, як там всередині "єесівського" біотуалету, кортіло багатьом.

Фото: Depo.Закарпаття

На завершення хотілося б зауважити: навряд чи запашною буде кава на місці колишньої вбиральні, тим більше, коли під стінами муру справлятимуть потребу ті, кому "припече". Під пішохідним мостом – це і зараз улюблена "локація" для випорожнення, тож сморід стоїть такий, що не до кави...