Своя сорочка ближче до тіла: як на Закарпатті відроджують давнє ремесло

Краще одягнути сорочку, яку ти вишив своїми руками, яка несе добру енергетику, вважають ініціатори створення студії, пише Depo.Закарпаття. На основі фондової колекції обласного музею народної архітектури і побуту, яка налічує понад шість тисяч елементів одягу та одягової вишивки, ініціюють рух по відродженню народних вишивальних традицій.

Вишивка уже стала певним брендом. Популярним і, певною мірою, "попсовим". Ті сорочки, які купують закарпатці, дублюються і у Києві, і у Дніпропетровську, тому що усі виробляються на Львівщині, - кажуть фахівці. А от автентична закарпатська – унікальна та рідкісна.

Вишивку у музеї дуже цінують і популяризують, зберігають для майбутніх поколінь ці, без перебільшення, скарби народної культури. Тому і було вирішено - тут не тільки демонструватимуть унікальні вироби, а й навчать їх робити.

Викладатиме у студії Тетяна Когутич. Для майстрині, котра свого часу жила в Києві, було дивно – автентичні речі у столиці зараз є модними, але жодного разу не бачила там народний стрій з Закарпаття. Студія – можливість такий стрій створити. У той же час учасникам проекту дадуть можливість знайти "свою" сорочку. Тому пропонуватимуть відшити сорочку, яку носили предки – з того регіону, звідки походить рідня.

"Відшити її для себе і одягати на різні події. Благо, зараз це стало хорошим тоном: вишиту сорочку вдягають і до церкви, і до театру, і на фестивалі", - каже Тетяна Когутич.

У студії проходитимуть не тільки майстер-класи, адже навчитися технікам зараз просто – в Інтернеті повно інформації. Унікальний проект тим, що учасники студії матимуть змогу працювати із речами, які були в побуті: сорочки, що їх колись носили жінки. Почнеться роботу з крою, вивчатимуть техніки. Заняття – раз на два тижні, щоб дати час на відшиття. Закінчиться все тим, що сорочку (яка складатиметься щонайменше з шести частин) збиратимуть докупи. До речі, як кажуть майстри, це - найважча частина.

У планах – щоб на Великдень кожен вийшов у своїй сорочці.

Ініціатори зауважують: робота студії почалася символічно – у осінній період, коли пращури закінчували роботи в полі і займалися ткацтвом полотна, прядивом ниток, вишиванням і пошиттям сорочок.