Два роки по стрілянині в Мукачеві: Балога та Ланьо помирилися?

Закарпаття - ласий шматок для тих, хто любить владу, бо вона відкриває доступ до природних багатств, прикордонної зони та європейських благ

Два роки по стрілянині в Мукачеві: Балог…

За кілька днів до другої річниці збройної сутички в Мукачеві 11 липня 2015 року між бійцями "Правого сектора" та правоохоронцями Мукачівський суд оголосив вирок чотирьом бійцям "ПС", фігурантам цього конлікту.

За чотирма із восьми статей їх виправдали. Винними бійців "ПС" визнали за, зокрема, статтями про зберігання зброї, пошкодження майна. Суд визначив термін покарання для кожного 3 роки і 9 місяців, але, оскільки обвинувачені відбули попереднє ув'язнення понад 1 рік 10 місяців, то за так званим "законом Савченко" фактично вони відбули покарання.

Отже, маємо те, що маємо: двоє (за деякою інформацією троє) вбитих, десяток поранених, кілька спалених автівок і жодного відповідального, жодного покараного. (Між іншим, Ужгородський міськрайонний суд просить КДК адвокатури провести перевірку та притягнути Романа Бухтоярова (адвоката "правосеків") до дисциплінарної відповідальності з наступним позбавленням заняття адвокатської ліцензії).

У тому, що крапку у "мукачівській справі" ставити ще рано, сумніватися не доводиться. По-перше, адвокат обвинувачених заявив про намір подавати апеляцію.

"Мої підзахисні – невинні. Суд оголосив рішення, але невинними їх не оголосили. Я хочу, щоб вони почули вибачення від тих, хто називав їх бандитами та терористами", – заявив Бухтояров одразу по закінченні суду.

По-друге, у Генпрокуратурі рішення суду щодо бійців "Правого Сектору" вважають занадто м'яким і також не виключають оскарження. Правда, сказано про це було якось не дуже впевнено та навіть дещо розгублено, що спонукає згадати про ще одних, точніше, основних фігурантів подій в Мукачеві, які могли певним чином впливати і на хід досудового розслідування, і на самі судові засідання.

Головні "герої" конфлікту – не стільки "правосеки" та "міліціонери-спортсмени", між якими, власне, відбулась збройна сутичка, скільки два закарпатські нардепи – Михайло Ланьо та Віктор Балога. Банальні бізнесові розбірки, точніше - перерозподіл впливу на контрабандні потоки – саме це називають причиною "розлучення" колись затятих соратників та навіть друзів. Саме тому "мукачівська стрілянина", ставши іменем прозивним, буде продовжуватися, поки триватиме боротьба кланів за вплив на Закарпатті.

Отже, у липні 2015-го повідомлялось, що люди, які представились членами "Правого сектора", за яким стояв Балога, не поділили гроші, "зароблені" на митниці, з людьми Ланьо, внаслідок чого вчинили стрілянину. На думку деяких експертів, Балога, який нібито фінансував правосеків, розраховував саме на те, аби зіштовхнути озброєних бійців з учорашніми регіоналами (саме до них перекинувся Ланьо).

Сам Балога і не приховував, що фінансував "правосеків".

"Під час революції 2013 року в Києві я фінансував і Майдан. Я фінансував закарпатців, які тут були, в тому числі і представників "Правого сектору". А зараз, я скажу вам однозначно, "Правому сектору" як в Києві, так і закарпатському допомагав", - заявив нардеп під час прес-конференції у Київі з приводу подій у Мукачеві.

Звісно ж, обидва нардепи категорично відкинули припущення про свою причетність до мукачівської стрілянини. А про конфлікт між собою висловилися кожен у своєму дусі: Ланьо назвав Балогу "хворим та раковою пухлиною Закарпаття", Балога був більш стриманим, сказавши, що не зійшлись вони тільки у політичний уподобаннях. І тут Віктор Іванович нахабно злукавив, бо на Закарпатті всі питання завжди крутяться навколо контрабанди, а не навколо високих ідей.

Якщо у 2015-ому коментарів щодо скандальної стрілянини від обох нардепів не бракувало, у червні 2017-го рішення суду залишилось без їхньої публічної реакції. То що змінилося? Чи можна припустити, що Ланю з Балогою вдалось про щось домовились? Приміром, хоча б про ті ж контрабандні потоки. Ніхто ж не візьметься стверджувати, що вони припинились чи навіть поміліли, хоча "голови" летять - інспекторів, начальників змін та навіть вищого керівництва прикордонників і митників. Насправді, всі розуміють, де треба шукати "кінці" чи то пак "джерела" тих потоків, тому домовленості, нехай навіть тимчасові і хиткі, є важливою умовою такого собі "безтурботного панування" на благодатній землі.

Для обох політиків питання збереження впливу на Закарпатті є дуже серйозним, якщо не сказати - визначальним. Саме "збереження", а не розширення чи зміцнення. Обоє добре розуміють, що часи тотального контролю ситуації в області - уже в минулому, а в майбутньому – нові сили і нові обличчя, які можуть, як грім серед ясного неба, вибити з-під ніг "землю обітовану", а, значить, треба дещо пригальмувати свої амбіції і навчитися домовлятись.

Місцеві вибори 2015 року серйозно змінили картину впливовості на Закарпатті і з цим логічніше змиритися, ніж боротися. Напередодні голосування Балога був переконаний в тому, що контролює процес, та підсумок місцевих виборів засвідчив поступову втрату монополії його клану. Попри бажання Віктор Іванович змушений ділитися впливом з іншими політичним гравцями – серед яких вирізняються президентська "Солідарність" та "Відродження", куди перекинулося чимало екс-регіоналів. Очолив останню політсилу саме Ланьо і зробив це, очевидно, не просто так. Він погодився на роль тарана проти Балоги, вочевидь, розраховуючи на індульгенцію після "мукачівської стрілянини".

Ще гіршими після виборів стали позиції Балоги та його "Єдиного центру" в районах. Тільки в одному з 13 її вдалося покращити. Хустщина із 33% стала для цієї партії єдиним приємним бонусом, що не могло потішити самолюбство Віктора Івановича, бо цей район асоціюється із іншими нардепами – Валерієм Пацканом та Валерієм Лунченком. В інших районах результати засвідчили очевидний спад, а в деяких – катастрофічне зниження популярності братів Балог. Удвічі менше набрали балогівці на Свалявщині та в Чопі, утричі менше на Міжгірщині, у п'ять разів менше – в Ужгороді, у вісім разів - у Хусті. Навіть у "серці" Балоги Мукачеві "Єдиний центр" із підтримки у 76% в 2010 році опустився до 47% у 2015-му, у Мукачівському районі рівень підтримки упав удвічі – з 72% до 36%. Хоча в цьому випадку це не вплинуло на розподіл сил: Балога і далі тримає контроль над рідним містом (де головує його син Адрій) та районом, які ще довго не будуть асоціюватися саме з кланом Балог.

Позиції ж Ланя після виборів суттєво зміцнилися, що не могли відзначити навіть його затяті опоненти. Він став лідером політичної сили, яка показала в області запаморочливий, (зважаючи на мега короткий термін діяльності), результат – "Відродження" отримала 144 депутатські мандати практично в усіх районних та міських радах краю (крім Хустщини), трьох мерів, п'ятьох голів райрад, та найголовніше – "козирну карту" в облраді. Не дивно, що присутність цієї сили значною мірою формує рішення багатьох сіл, міст, районів, а часом і області.

Попри непублічність, Ланьо де-факто є людиною, з думкою якої рахуються і в багатьох столичних колах, у тому числі в парламенті України. Очевидно за всі ці заслуги нардепа було визнано (вперше) найвпливовішою людиною Закарпаття 2016 року.

Та розслаблятися Ланю не варто, бо, як відомо, ворог не дрімає. Яскравим доказом цього стали вибори у Полянській об'єднаній громаді у Свалявському районі у грудні 2016-го (у 2013 році в цій курортній зоні, біля заповідного урочища "Синяк", ще будучи друзями, Ланьо та Балога по-сусідству купили земельні ділянки).

Це була брудна виборча кампанія з підпалами, погрозами і криміналітетом. Команда Ланя робила все можливе і неможливе для того, аби підім'яти під себе 9 сіл курортного району. Підкуп та силові методи й справді могли суттєво спотворити вибір людей. Та кандидат на посаду голови, якого підтримував Ланьо, програв чинному голові Івану Дрогобецькому з різницею майже в півтори тисячі голосів.

Нардепа такі розклади явно не влаштовували, тож боротьбу за крісло голови для свого підопічного він продовжив і після виборів. "Тітушки" Ланя влаштували бійку після першої сесії в сільраді новообраної Полянської об'єднаної громади. Так Ланьо втратив вплив на велику частину свого потенційно базового регіону (мер Сваляви – брат Михайла Ланя Іван).

Це не єдиний приклад того, як нардепи борються за місце під закарпатським сонцем. Зважаючи на те, що процес створення об'єднаних громад в області тільки розпочався, подібних сценаріїв можна ще очікувати.

Не варто забувати і про губернатора. Поки Геннадій Москаль кермуватиме, навряд чи віддаватиме легко території політичним опонентам, допускаючи їхню фінансову та адміністративну незалежність. У цьому питанні на Москаля не вплинуть ні протести, ні пікетування, ні труни під стінами облдержадміністрації. Правда, подейкують, що його час спливає і вже дуже скоро Закарпаття отримає нового керманича. Та, в будь-якому випадку, питання "хто кого "танцюватиме" залишатиметься актуальним для області.

Всі новини Ужгорода та Закарпаття сьогодні читайте на Depo.ua

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"