Сливовий "скарб": Як закарпатський леквар робить життя смачнішим і здоровішим

Цьогоріч, кажуть закарпатські господарі, сливи щедро уродили. Тому у деяких районах Закарпаття кипить робота – потрібно урожай перетворити на дещо абсолютно унікальне – закарпатський леквар.

Що то за леквар, який і смакує і лікує

Леквар, лекварь – традиційне закарпатське сливове повидло, дуже густе, оскільки цілий день (і часто ще й ніч) його варять у мідних казанах чи тазиках на відкритому вогні до темно-синього, майже чорного кольору. Це слово іноді використовується у значенні невідомої і дуже небезпечної місцини, куди час від часу всі пропадають. Коли довго когось немає, кажуть: "Упав у леквар".

Окрім того, що сливовий леквар смачний, він ще й корисний. Споживання цього продукту лише позитивно впливає на здоров’я. Леквар дають навіть немовлят. Закарпатці впевнені, що леквар ще має й лікувальну дію. Зокрема, підвищує імунітет та підтримує організм, особливо у зимовий період. Допомагає леквар і при застудах та хворобах, пов'язаних з травленнях.

Магічний процес приготування леквару

Для варіння леквару збирається вся родина. Господар у саду вириває яму, готує дрова для вогнища, встановлює велетенський казан. Гуртом збирають врожай, а ось звільнити плоди від кісточок – справа жіночих рук. Далі чоловіки засипають очищені від кісточок відбірні сливи у казан, заливають водою, розпалюють вогнище і починається майже магічний процес.

Фото: Ігор Меліка

Закипілу сливову масу треба безперервно помішувати спеціальним дерев'яним інструментом, схожим на весло. Мішають, як правило, безперервно (щоб не пригорів), до повного загустіння маси. Цей процес, залежно від кількості слив, може забирати 7-8 годин, а може і всі 25-30. Ось чому збирається вся родина – щоб підміняти одне одного.

Фото: Ігор Меліка

Та навіть якщо, за багатьох причин, родина зібратися не може, закарпатці знають вихід – збираються по-сусідськи. Із невикористаного минулорічного леквару дружини варили слив'янку (самогон).

Зі 100 кілограмів слив наварюють 50 літрів густого леквару. Цукру не додають. Якщо леквар не вивалюється з перевернутої ложки – значить, уже готовий. У скляній тарі він може зберігатися і 2, і 3 роки, а ось у глиняних горщиках – цілих 10.

Фото: Ігор Меліка

З повидлом господині готують чимало страв – калачі, вареники, тістечка й пиріжки. Найсмачніші – сливові кнедлики.

Як закарпатці шанують леквар

Звісно ж, не могли закарпатці не увіковічнити короля фруктових повидл. Перший в Україні та Східній Європі музей леквару розташований в селі Ботар, що на Виноградівщині. Музей нараховує десятки різновидів варення з усього світу.

У "допандемійні" часи на честь леквару щороку у селі Геча на Берегівщині проводили фестиваль. Під час масового свята можна було побачити, як із слив народжується вже легендарна страва та навіть долучитися до леквароваріння. Хочеться вірити, що традиція проведення фестивалю повернеться, адже це один з найцікавіших гастрономічних івентів в області, і абсолютно точно, один з найсмачніших.

Для багатьох закарпатських сімей приготування – це цілий ритуал, до якого ретельно готуються. Варіння леквару - це приємна метушня великої родини, це особливий запах і особливий смак. Звісно ж, ще й незабутні враження та довгі спогади. Приблизно такі, як у вірші Михайла Чухрана "Леквар":

В дитинстві леквар на дворі из слив варили;
Як шаркань (дракон, – ред.), дым летів горі двадцятикрылый.
В котлі кыпіло, як смола у пеклі всподі (всередині, – ред.),
А я крав леквар из котла, малинький злодій.