Скарби Карпат: За що гуцульську бриндзю поважають чоловіки і обожнюють жінки

"Гуцульська бриндзя" – найбільше гастрономічне свято Закарпаття, яке з 2010-го проводять щороку на початку серпня у високогірному Рахові (фестиваль не проводився тільки один раз – у 2014 році).

Щороку фестиваль радує гостей цікавими "родзинками". До прикладу, торік свято втілило кілька рекордів та новацій. Так, виробників унікального продукту приїхало близько п'яти десятків. Вони привезли до Рахова 12 тонн бриндзі. На фестивалі вперше провели конкурс на найкращу гуцульську овечу бриндзю за участі французьких, італійських та вітчизняних експертів. На їхній розсуд було представлено 13 зразків: дев'ять молодих сирів і чотири витриманих.

І цього року фестиваль, який гулятиме 8 вересня, потішить гостей конкурсами на найкращу гуцульську овечу бриндзю, майстер-класами з доїння овець, приготування традиційного сиру-будзу. Туристи та гості зможуть придбати традиційний сир-бринзу, що споконвіків виробляється на полонинах, сувеніри, вироби, що зроблені із шерсті баранів, а також посмакувати свіжоприготовані бануш, голубці, бограч та ще багато інших нетрадиційних страв із бриндзею від львівських шеф-кухарів, які пригощатимуть гостей на стенді Асоціації виробників традиційних карпатських високогірних сирів.

Традиційно на учасників та гостей фесту гостей очікує запалювання полонинської ватри, мелодії трембіт, мандолін і дримб. А ще учасники і гості зустрінуть вівчарів, які саме повертатимуться з полонин.

"Я у захваті від рівня професіоналізму в організації цього свята й ентузіазму учасників. Високогірний карпатський сир-бриндзя – це той продукт, що має економічний потенціал і значення для розвитку традиційного ремесла, яке передається з покоління в покоління. Підтримка і популяризація його виробництва – це велика справа!", – захоплено розповідав керівник сектору сільського господарства Представництва Європейського Союзу в Україні Бен Крістіан Хелл.

Вже зовсім скоро саме бриндзя з овечого молока стане першим харчовим продуктом, зареєстрованим в Україні як географічне зазначення. Підписавши Угоду про асоціацію, Україна і Європейський Союз зобов'язалися захищати географічні зазначення одне одного. Але в той час як у ЄС зареєстровано понад 3,5 тисячі географічних зазначень, в Україні система ГЗ перебуває в процесі становлення. І перший український харчовий продукт з географічним зазначенням, реєстрація якого очікується вже найближчим часом, виробляється на Закарпатті. Це – гуцульська овеча бриндзя. 

"Якщо торговій марці документ видається на 10 років, то географічне зазначення реєструється навічно. Ця процедура довготривала і трудомістка. Заявка на реєстрацію гуцульської бринзди подана наприкінці 2018 року, опублікована навесні 2019-го. Очікуємо, що восени, у жовтні, буде зареєстровано географічне зазначення "гуцульська овеча бриндзя". Використовувати його зможуть всі виробники, які працюють на визначеній території, дотримуються неухильно технології та мають сертифікати якості", – зауважив під час перебування в Ужгороді національний експерт з маркетингу і комунікацій проекту ЄС "Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні"  Іван Гайванович. 

Слово "бринза" чи "бриндзя" запозичене з румунської мови, де воно означає сир взагалі. Бринза – важливий продукт румунської, болгарської, української кухні. Вона – частина багатьох овочевих страв. З бринзою готують пироги, вареники. Подають до м'ясних страв, з неї п'ють чай, часто використовують у вигляді закуски. Це найулюбленіша їжа верховинців, обов'язковий компонент для понад 30 страв, звичайно що всі знають про банош з бринзою, чи салат з бринзою.

Легенда свідчить, що бринза народилася на Сході, де сир з'явився близько 7000 років тому. Мимовільним винахідником бринзи вважають аравійського купця Канана. Походження бринзи дуже нагадує нам багато інших "сирних" історій. Коли Канан вирушив у дорогу, він взяв із собою молоко, налите в бурдюк зі шлунка вівці. Пройшов кілька кілометрів, вирішив перекусити, відкрив бурдюк, а там виявилася рідина і білий щільний згусток. Купець спробував це "новоутворення", і воно виявилося дуже смачним. З часом бринза проникла в Європу. Тривалий час у Київській Русі вона була єдино відомим сиром і популярним продуктом. У літописах згадується, що данину з русичів іноді брали сирами.

Бринза наділена життєдайною енергією, яка потрапила до неї із соком понад 60 лікарських трав, що збагачують флору Карпат. Вона містить велику кількість білка, амінокислот, жирів та вітамінів. Поживні речовини бринзи практично повністю засвоюються організмом людини, завдяки її консистенції. В ній багато кальцію, який легко засвоюється організмом. Бринза нарівні з верховинською яфиною покращує зір, покращує мікрофлору шлунку, додає енергії і бадьорості. А ще підвищує імунно-захисні функції, збагачує організм кальцієм та іншими мінеральними добавками. Бринзу в Карпатах називають "гуцульська віагра", оскільки вона підвищує загальний тонус організму і сприяє підвищенню потенції чоловіків. Бринза має низьку калорійність – всього 260 калорій, так що жінки, які хвилюються за свою фігуру, можуть спокійно насолоджуватися цим продуктом, його зараховують до дієтичних. 

Приготування бринзи – справжнє священнодійство. Споконвіку незмінними залишаються основні компоненти бринзи – свіже овече молоко та закваска, так званий кляґ, добутий зі шлунку молочного ягняти. Технологія виготовлення бринзи передбачає скисання нагрітого молока з закваскою, з подальшим його збиванням так званим дерев’яним жбаталовом та формуванням соковитих грудочок, які розміщують в чисте полотно та підвішують, щоб стекла рідина. Процес виготовлення  тривалий, потрібні знання, уміння і, звичайно ж, у кожного вівчаря свої секрети. Та є один спільний – займаються цим виключно чоловіки-вівчарі. Вони кажуть: "Бринза схожа на жінку, дуже ніжна, тому щоб її приготувати, потрібні чоловічі руки".

І ще кілька цікавих фактів:

Бринза здавна відома світу, про цей продукт згадує навіть Гомер в одному зі своїх знаменитих творів.

Овече молоко вимірюється гелетами – це близько 12 літрів. З цієї кількості молока можна приготувати 3 кг бринзи.

Старший чабан повинен був бути людиною заможною, щоб своїм майном поручитися за отару під час літнього випасу.

Дзвіночки на шиях овець не тільки допомагають їм не загубитися в тумані, але і відганяють злих духів.

У Карпатах набирають популярність походи в гори до чабанів, де можна познайомитися з особливостями чабанського побуту, взяти участь в майстер-класі з виготовлення бринзи, погладити маленьких овечок і купити додому екологічно чистий карпатський продукт.

З європейських сирів за смаковими якостями і технологією приготування дещо близький бринзі грецький сир фета.

У Колочаві на Закарпатті є зворушливий пам'ятник пастуху з маленькою овечкою.