Ружі, яскраві візерунки та "учічканий" інтер'єр: Як красиво жили гуцули у непростих умовах

У гірських районах Карпат люди облаштовували свій побут так, щоб можна було комфортно жити у складних природних умовах

Гуцульські села мають досить своєрідний вигляд: хати розкидані по схилах, іноді далеко одна від одної. Будівництво гуцулів пронизане простотою, яку видно в усьому.

Кожен будинок на Гуцульщині розташовували вільно, бо місця досить. Хати ставили на схилах так, щоб можна було далеко бачити, не перешкоджаючи іншим. Будинки, складені з дерева, не фарбовані.

Основною системою планування гуцульської хати було розміщення на одній лінії житла, сіней, комори і загородження їх з двох-трьох сторін притулами. З цієї системи пішли всі інші типи, в тому числі і класичний, в якому вже дві житлові кімнати, розділені сіньми. Особливими є гуцульські ґражди ("хати з брамами", "хата з ґраждами"). У них хата, господарські будівлі та високі загорожі творять замкнутий двір, в якому різні споруди (високі і низькі, широкі і вузькі) нагадують фортецю.

Найбільше уваги гу­цули приділяли художньому оздобленню інтер'єру. Піч у хаті була важливим предметом. Піч з комином та опічками всюди на Гуцульщині старались обладнати ке­рамічними кахлями, прикрашеними малюнками.

Декор у хаті створювали ліжко або піл, накриті барвистим ліжником чи веретою, в головах - "джерба" (згорнений ліжник або верета). Над ліжком - різьблена "зубчиками" та "ружами" жердка для одягу та ліж­ників. Між ліжком і піччю підвішували колиску, яку також оздоблювали різьбою. Попідвіконню та "образною" стіною - масивні лави. На них спала молодь, а в зимові дні працювали старші.

У покуті - стіл-скриня або стіл на перехресних ногах, різь­блений, накритий білим обрусом. Над столом - "образник" (ряди ікон), весь "учічканий", тобто прибраний свяченим зіллям, писанками й "голубцями" (голубами), в яких тулуб - з порожніх писанок, голова - з воску, а крила і хвіст - із паперу. Над іконами вішали "діди" - качани кукурудзи, калачі з сиру, котрі вживали при весільних обрядах або приносили з полонини.

При стіні, з правої сторони дверей, були полиці, які продов­жувалися над дверима, оздоблені зверху зигзагами, а в проміжках між полицями - розетками. Були фігурні вирі­зи для декоративних тарілок, які ставлять завжди на поли­цях над дверима - "намиснику". На нижчих полицях три­мали миски, дзбанки, пляшки, склянки, тобто посуд, яким постійно користувалися. Нижня частина полиць закінчувалася шафкою, яка дещо виступала своєю шириною. На вільних місцях на стінах висіли порохівниці, кріс, пістолі, топірці, стремена, тобівки, дзьобні. Для виготов­лення цих виробів гуцули використовували м'які і легкоплавні метали.

Сьогодні речами гуцульського побуту, техніками оздоблення і облаштування житла цікавиться все більше людей - мода на автентику, народні мотиви зробила свою справу. Сотні туристів у карпатських селах шукають гуцульських майстрів і майстринь, аби придбати різнокольорові вовняні шкарпетки, ліжники, вирізьблені вироби тощо, які довго служать і є прикладом справжнього народного мистецтва.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Закарпаття