Підпал консульства і вбивство громадського діяча: Як Росія намагається розхитати Закарпаття на міжнаціональному ґрунті

На почату жовтня СБУ оприлюднила заяву про серію терактів, які планували здійснити на Закарпатті російські спецслужби. Як йдеться в пресрелізі, вербувальники шукали виконавців для підпалу Генконсульства сусідньої країни в прикордонному районі та вбивства громадського діяча. Мета диверсії – дестабілізація суспільно-політичної ситуації в регіоні та дискредитація України на міжнародній арені. Організатор злочину встановлений, матеріали кримінального провадження направлені до суду.

Редакції Depo.Закарпаття вдалося з власних достовірних джерел дізнатися деякі деталі цієї гучної справи.

Вбивство громадського діяча як "помста угорських радикалів" 

Вербувальник – мешканець Луганської області, уродженець м. Красний Луч (у 2016 році на виконання закону про декомунізацію перейменованого на м. Хрустальний), яке зараз знаходиться під контролем бойовиків. Це колишній співробітник УМВС, котрий після початку війни на Донбасі перейшов на бік "ЛНР", а згодом переїхав у Росію. Виконавців для терактів із числа закарпатців він шукав дистанційно – через Фейсбук. Судячи з діалогів у Фейсбуці, добре орієнтується в політичній і міжнаціональній ситуації в області.

Вербувальник під час війни на Донбасі перейшов на бік "ЛНР". Фото СБУ

За задумом організаторів, на Закарпатті планувалися дві гучні диверсії й кілька дрібніших, супутніх акцій (наприклад, пошкодження автомобілів з угорськими номерами). Обидві диверсії хоч і пов’язані між собою, але мали бути розведені в часі. Перша – це підпал Консульства Угорщини в Берегові. Вербувальник переконував, що технічно це нескладно зробити, оскільки фасад будівлі виходить прямо на вулицю. Як альтернатива підпалу розглядався варіант пошкодження важливого для угорців культурного об’єкта, наприклад, пам’ятника на Верецькому перевалі, який неодноразово ставав предметом "уваги" українських правих.

Консульство Угорщини в Берегові. Фото із сайту Консульства

Підпал консульства в Берегові чи пошкодження пам’ятника на Верецькому перевалі викликали б обурення угорців як на місцевому, закарпатському, так і на міждержавному рівнях. А під підозрою в скоєному, за планом організаторів, мали опинитися українські націоналісти, котрі періодично використовують угорську тему в своїй політичній риториці.

На тлі цих обурень в Ужгороді мало статися вбивство громадського діяча. Кандидатур на вбивство розглядали кілька, а головним критерієм при доборі був чітко виражений український патріотичний напрям потенційної жертви, бажано з легким антиугорським бекграундом. Збоку це вбивство мало виглядати як помста угорських радикалів українським націоналістам. Саме такі версії терактів розганяли б російські ЗМІ, а також їхні активні симпатики в українському сегменті соцмереж.

До речі, за вбивство громадського діяча вербувальник пропонував кілеру 30 тисяч доларів гонорару. Усі його дії задокументовані в рамках відкритого кримінального провадження за ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу (державна зрада), та ч. 2 ст. 258 (терористичний акт).

Слідчі вже направили до суду обвинувальний акт, мешканець Луганщини проходить у справі як організатор. Судовий процес можливий поки що в заочній формі, адже головний фігурант знаходиться на території Росії. Однак це не значить автоматично, що він повністю убезпечений від реального правосуддя. В руки українських правоохоронців іноді потрапляють підозрювані, котрі по ідеї мали б триматися за сотні кілометрів від українського кордону. Найсвіжіший приклад – затримання колишнього керівника тюрми "Ізоляція" в Донецьку Куликовського ("Палича").

Атаки триватимуть, поки Київ і Будапешт не порозуміються

Крім судової перспективи справа має й інше важливе значення – Росія так і не залишила спроб розхитати Закарпаття на міжнаціональному ґрунті й спровокувати тут гарячу точку. Взаємини між офіційним Києвом і Будапештом не вдається нормалізувати вже чотири роки, сторони періодично обмінюються гострими випадами. До непорозумінь довкола Закону України "Про освіту", який угорці вважають дискримінаційним, додаються й суто місцеві "фішечки", коли керманичі обласного рівня намагаються використати угорців у своїх політичних цілях. Для цього відкривають кримінальні провадження проти керівництва угорських організацій, змушуючи його виїжджати в "екзиль".

А Будапешт у відповідь забороняє слідчій групі СБУ в’їзд на свою територію, що автоматично значить заборону в’їзду в країни Євросоюзу.

Не дивно, що Росія намагається скористатися з ситуації й підлити пального у вогнище непорозумінь. Як робила це вже неодноразово, причому чужими руками. Як тут не згадати два підпали офісу Товариства угорської культури Закарпаття в Ужгороді в лютому 2018 року.

Спершу це зробили громадяни Польщі на замовлення росіян (що підтвердив суд у Кракові), а потім – громадяни України, учасники АТО, що спокусилися на гроші. З цієї ж серії – поширення відеороликів "українських націоналістів" із погрозами угорцям, провокації з дубльованими угорською мовою топонімами тощо.

Якщо не попереджувати такі злочини або не розкривати їх за гарячими слідами, завжди знайдуться ті, хто повірить: акції проти угорців – справа рук українських націоналістів. І навпаки. Особливо, якщо цю тезу як слід розігнати по ЗМІ й соцмережах.

Подібні атаки Росії на Закарпатті триватимуть, поки офіційні Київ і Будапешт не знайдуть порозуміння в делікатних питаннях освіти, підтримки Будапештом угорської нацменшини, подвійного громадянства тощо. А місцеві керманичі, що далекі від питань міжнаціональних взаємин, не перестануть використовувати угорців у своїх політичних іграх.