Під час війни за три місяці побудували завод з нуля: Історія підприємців-патріотів

За п'ять років родинного бізнесу Сергій і Тетяна Шелести перетворили габаритні технології кабінетів краси у компактні гаджети, вийшли на ринки 36 країн ЄС і США, а також уперше у світі науково довели шкоду нігтьового пилу для здоров’я майстрів краси. А під час війни "без зайвих слів" релокували виробництво і за три місяці побудували в Ужгороді найбільший завод професійного обладнання, який заводить в країну валюту і допомагає ЗСУ.

Підприємці розповіли, як їм це вдалося.

Перетворили стандартні пилозбірники на сучасні девайси для салонів краси

Сьогодні справа подружжя Шелест – найбільший завод в Україні з виробництва професійного обладнання для салонів краси. 

-- Коли ми з Сергієм розпочинали виробництво професійних манікюрних пилозбірників, за моїми плечима був досвід побудови першого в Україні  віртуального каталогу усіх майстрів і клієнтів салонів краси MaxWoman, а Сергій мав значний інженерний досвід з проєктування, – розповідає Тетяна. – У цьому секрет, як ми швидко "зайшли" в усі салони краси, а також технічно зробили наш пристрій сучасним гаджетом, який поміщається у сумочку майстра.

-- Трохи поясню, – вступає в розмову Сергій. – Висота стандартної врізної манікюрної витяжки – 14 см, плюс гучний двигун і мішок нігтьового пилу внизу, який постійно торкався ніг майстра, і очищати його було незручно. Це був жах. Мені спало на думку: а якщо двигун використати з ефектом "торнадо", розмістивши його горизонтально? Традиційний мішок для збирання пилу я замінив на закритий багаторазовий фільтр і "втопив" його у стільниці. А щоб замінити фільтр, тепер достатньо підняти стильну металеву решітку на магнітах. Таким чином ми створили замість габаритних витяжок компактний професійний девайс заввишки усього 7 см і, відповідно, вдвічі легший.

Сергій і Тетяна захоплювалися "революцією" Стіва Джобса та Apple. Тому поставили собі за мету – вийти за межі реальності у б'юті-індустрії й вивести власний продукт на світовий ринок. Хоча все навколо переконувало, що технічно це неможливо.

-- Але це лише підштовхувало нас до рішучих змін, – веде далі Тетяна. – Через плагіат з боку конкурентів ми закрили виробництво перших витяжок і запустили новий модельний ряд преміального сегменту. Через непорядність постачальників почали самі виготовляти потрібні деталі, а через пандемію – повністю вийшли на європейський ринок і зосередилися лише на експорті, власній дистрибюторській мережі й просуванні українського бренду на всесвітніх виставках.

Перші, хто довів шкоду нігтьового пилу на науковому рівні 

Крім цього Сергій та Тетяна вперше в світі вирішили провести важливе дослідження. У 2019 році  на базі провідного вишу Дніпра провели комплексний аналіз пилу після манікюру, визначили його розміри, форми і рух у приміщенні протягом робочого дня. Таким чином офіційно довели, наскільки шкідливою є робота майстра манікюру без професійного обладнання.

Всі до єдиного залишилися на виробництві 

-- Рік до війни став роком нашого стабільного зростання. Нова команда, нове обладнання, офіс. Ми розпочали пошук землі під будівництво заводу в Дніпрі. І вже були готові укласти угоду, – продовжує Тетяна. – 24 лютого ми зібрали усіх працівників і сказали: "Ви можете піти додому або залишитися з нами до кінця – вибір за вами". Тоді з офісу ніхто не вийшов, а на виробництво вийшли всі. Ми продовжували працювати. З першого ж дня війни ми донатимо на ЗСУ, розуміючи, завдяки кому маємо можливість зараз працювати і давати роботу іншим. Наразі вже перерахували більше 1 млн грн.

Бізнес релокували швидко і тихо

Сергій і Тетяна запускали і планували розвивати бізнес саме у Дніпрі. Але почалися часті прильоти й тут. Тоді вони "мовчки" переїхали, побудували виробництво, перевезли все обладнання і змінили юридичну адресу з Дніпра на Ужгород.

-- З лютого всі угоди стали на паузу, плани скасовані, страх, невизначеність, хаос і сльози. Сергій одразу ж відправив мене з дитиною за кордон. Але вже за три тижні ми вирішили: разом продовжуємо жити і працювати в Україні, – згадує Тетяна. – За місяць з родиною переїжджаємо до Закарпаття, купуємо 3 га землі просто в полі і починаємо будувати завод. Усі будматеріали купували в містах, де постійно падали ракети. Будували виробництво на генераторах, бо світла не було. Але вже за 3 місяці з нуля ми побудували нашу мрію – завод! А до кінця 2022 року повністю перевезли виробництво з Дніпра до Ужгорода і  30 грудня 2022 року здійснили перше відправлення до Польщі з нового заводу.

Новий завод "будували" просто на кухні

Перш ніж купити ділянку під виробництво, подружжя вже чітко знало, яким воно буде, все було продумано до дрібниць. 

-- Це родинний бізнес. Усі рішення – наші спільні. І завод ми теж "будували" спочатку вдома разом, – розповідає Сергій. – Просто на кухні я проєктував цехи – від "де будуть стояти верстати" до "з якого боку монтувати розетки та ворота". А Тетяна поруч планувала комфорт для співробітників і маркетингові кроки. 

У той час, як з усіх боків нам радили розкручувати бізнес за кордоном, бо там ми "злетіли" б швидше, ми принципово обрали Україну і жодного разу не пошкодували.