"Переселенська блуканина": Чи можна, граючись, допомогти внутрішньо переміщеним особам

В Ужгороді презентували "Переселенську блуканину" – настільну гру, автором якої є Програма "Радник з питань ВПО", започаткована Мінсоцполітики України.

Гра, яка була розроблена для того, аби в інтерактивній формі, формі соціальної гри показати, яким може бути шлях внутрішньо переміщеної особи від того моменту, як вона прийняла для себе рішення виїхати з окупованих територій і отримати статус внутрішньо переміщеної особи.

У процесі гри демонструється, які перепони чекають на людину, на її сім'ю, що може статися на цьому шляху. Гра змодельована з 76 ситуацій, які точно відображають шлях переселенця.

"Людина, коли починає грати, може зробити для себе певні висновки про життя внутрішньо переміщених осіб, чи потребують вони якоїсь певної уваги суспільства. Пройшло вже три роки. Ми до всього, на жаль звикаємо. До війни, до того, що вона є. Але насправді це біль майже 1 600 000 людей, які змушені були покинути свої домівки, – такі офіційні цифри на даний час. Для того, щоб відчути це, була створена гра", - розповідає радник Міністерства соціальної політики з питань внутрішньо переміщених осіб в Закарпатській області Анжела Бабкіна.

"Переселенська блуканина" - це ігрове поле, фішки і кубик. До п'яти осіб-гравців можуть пройти шлях переселенця від початку: десь пропускається хід (до прикладу, на даний момент не можна перетнути блокпост), десь моделюється інша ситуація, а комусь пощастить і ситуація зображується так, що можна перестрибнути кілька етапів.

Як кажуть розробники, гра була створена для того, щоб реальні сценарії, реальні ситуації, які трапляються з внутрішньо переміщеними особами могли відчути інші люди. Мають розробники й іншу мету: щоб у "Переселенську блуканину" грали працівники державних установ: пенсійного фонду, управління соцзахисту, міграційної служби тощо.

"Це гра, але не гра. Це спосіб поговорити про проблеми тієї соціальної групи, яка з'явилася в Україні не так давно. Три роки тому з'явилася абсолютно нова для нас група – внутрішньо переміщені особи. Так само, як і до будь-якої соціальної групи в суспільстві виникли стереотипи. Найрізноманітніші стереотипи: це люди, які покинули свої домівки, люди, які прийшли загарбати нашу територію, це люди безвідповідальні, які не хочуть працювати. Негативних стереотипів було більше, а серед позитивних: люди тікали від війни, рятували свої сім'ї тощо. Коли в суспільстві існує така велика кількість стереотипів, є ризик того, що виникне упередження при спілкуванні. Тому потрібно якомога більше майданчиків для обговорення проблеми", - каже соціолог Мар'яна Колодій.

За її словами, у такому форматі спілкування можна відчути певні емоції, пережити через мінімальний, але власний досвід. Тобто гра-імітація дає можливість перенести досвід переселенця на себе і поставити собі запитання: "А що я робив би, якби втратив житло/ мене б не приймали на роботу/ була загроза життю близьких?". Це спосіб переосмислення для кожної особи, яка буде грати у цю гру, свого ставлення до ситуації, яка нині є в Україні.

Така, на перший погляд, благородна соціально-ігрового проекту багатьма була сприйнята неоднозначно. Після першої презентації гри чимало переселенців обурилися: їхні проблеми звели до настільної гри з фішками і кубиками. У соцмережах, в першу чергу, від самих переселенців було чимало негативних відгуків.

"Ця гра не дає відповіді на питання, ця гра ставить питання перед суспільством. Гра не може бути відповіддю на питання про те, що робити з переселенцями. Гра спонукає говорити про проблеми, не закривати на це очі і думати, що воно пройде, - каже Мар'яна Колодій. - Гра орієнтована на дорослих людей, з перших ходів вони розуміють, що гра не для веселощів. Це про шлях вирішення проблеми. Для частини внутрішньо переміщених осіб буде доволі важко проходити і грати через емоційниу складову і спогади про ті труднощі, з якими їм доводилося зіштовхуватися. Але з іншого боку, це також момент комунікації між самими переселенцями: не всі вони проходили через майже 80 труднощів, описаних у грі. І зможуть обговорити це".

За словами соціолога, представляти якусь проблему сучасного світу у форматі гри стає все популярнішим. Через ігри можуть розповідати про важливі проблеми і процеси у суспільстві: децентралізацію, насильство у сім'ї тощо. Наскільки такий формат обговорення буде ефективним, можна говорити після того, як відбудеться презентація у різних регіонах України і більша кількість людей зможе випробувати цю гру на собі.

"Гра розрахована більше на людей, котрі є приймаючою громадою. Внутрішнє переміщення підняло цілий пласт проблем, які вже давно у суспільстві. І з державними установами, і з документами тощо. Гра – як каталізатор, щоб ці проблеми скоріше викорінити, бо з'явилася велика кількість людей, які потребують їхнього нагального вирішення", - зазначає Анжела Бабкіна.

Також автори гри наголошують, що гра не допомагає людям адаптуватися швидше у новому середовищі. Адже це процес надто складний і тривалий. Переселенці - люди, які вимушені були залишити те, до чого вони ментально, історично звикли. І навіть, якщо їм створити якісь особливі умови, цього не змінити – вони пережили таку травму.

Одне з головних правил гри "Переселенська блуканина": якщо не вистачає сил рухатися вперед, завжди можна повернутися жити на непідконтрольні території, але там життя з ризиком.

Гра безкоштовна, розповсюджується серед громадських організацій та організацій. Ужгород – серед перших міст, де презентували гру. До цього настільну гру показали у Києві, Львові, Одесі.

Закарпаття – один з регіонів, який чи не найменше цікавить переселенців. В області проживає близько 3,5 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Це один із найнижчих показників по Україні. Протягом трьох років бойових дій на Донбасі та вимушенного переїзду в області гучних конфліктів на фоні несприйняття переселенців тут не було.
Більше того, деякі наполегливі та креативні мешканці східних регіонів, які вирішили розпочати нове життя у найзахіднішому регіоні України, вже встигли стати відомими та, певною мірою, успішними на Закарпатті.

До прикладу, стиліст Яна Мурзаєва, котра переїхала в Ужгород з Донецька. Жінка є учасницею, натхненницею та організатоом багатьох заходів, пов'язаних зі стилем, красою та модою. Яна займає трохи "просівшу" на Закарпатті нішу: професійних стилістів тут знайти не так і просто.

ФОТО: Facebook/Яна Мурзаєва

Відоме вже багатьом на Закарпатті подружжя Олена та Євген Кудрявцеви переїхали з Луганська. Олена - активний волонтер Руху підтримки закарпатських військових, Євген - фотограф, який зумів влитися у доволі насичене професійне коло закарпатських фотографів.

ФОТО: Facebook/Євген Кудрявцев

Також з Луганська переїхала до Ужгорода і Анна Васильєва. У Луганську Анна викладала політологію в Східноукраїнському національному університеті ім. В. Даля. А в Ужгороді знайшла себе у захопленні кулінарією. ЇЇ солодощі користуються популярністю, а магазинчик спецій та прянощів, який вона відкрила спільно з ужгородською подругою, стає все популярнішим.

ФОТО: Facebook/Анна Васильєва

Це лише кілька прикладів, як в Ужгороді нові люди, ідеї та натхнення стали успішними, впізнаваними та затребуваними. Невідомо, скільки пунктів із майже 80-и, змодельованих у "Переселенській блуканині", доводилося проходити цим людям.

Перетворювати життєві труднощі у гру, з одного боку, видається дещо цинічним. Але якщо така гра дозволить принаймні трохи зрозуміти, через що доводиться проходити переселенцям, і в подальшому знати, як їм допомогти, то, можливо, і варто спробувати зіграти.